Постановление суда № 138715740, 30.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

30.07.2026 Справа № 917/2034/20

Суддя Мацко О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 18.06.2026 р. (вх. № 8515 від 19.06.2026 р.) про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 р. у справі № 917/2034/20

за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б», 36003, м. Полтава, вул. Чорновола, 2Б,

в особі ліквідатора Гермаша Ігоря Миколайовича, АДРЕСА_1 ,

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,

про зобов`язання передати по акту приймання-передачі первинні бухгалтерські документи, інші документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність позивача, та печатку ОСББ «Чорновола 2б»

за участю правонаступника стягувача - ліквідатора ОСББ "Чорновола 2Б" ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники: від боржника - Добродомова І.В., Будігай О.В.

інші учасники справи: відсутні

ВСТАНОВИВ:

08.06.2021 р. Господарським судом Полтавської області було прийнято рішення у даній справі, яким зобов`язано ОСОБА_1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Чорновола 2б» в особі ліквідатора Гермаша Ігоря Миколайовича документи по акту приймання-передачі. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021р. рішення залишено без змін.

08.07.2021 року на виконання вказаного рішення судом видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 р. було замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 р. у справі № 917/2034/20 ліквідатора ОСББ «Чорновола 2б» Гермаша Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на його правонаступника ліквідатора ОСББ «Чорновола 2б» Мірошниченка Євгена Олександровича ( АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).

19.06.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 18.06.2026 р. (вх. № 8515) про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 р. у справі № 917/2034/20 таким, що не підлягає виконанню; ухвала прийнята до розгляду в засіданні на 30.07.26р. на 09:30. При цьому суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м.Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як про це просив заявник, оскільки саме по собі перебування на розгляді відділу ДВС матеріалів виконавчогоп ровадження №78314045 не є підставою для залучення відділу ДВС до розгляду заяви.

28.07.2026р. від ОСОБА_2 надійшла заява про відвід судді Мацко О.С. від розгляду даної справи. Ухвалою від 29.07.2026р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Мацко О.С. Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.?

У обгрунтування заяви боржник посилається на неможливість виконання зазначеного наказу з об"єктивних і непереборних причин. Так, по-перше, як стверджує заявник, ? після ухвалення Господарським судом Полтавської області рішення від 10.09.2020 у справі № 917/805/20 ліквідатор Гермаш Ігор Миколайович з невідомих причин відмовлявся отримати від ОСОБА_1 реєстраційні документи щодо ОСББ «Чорновола 2б», а також наявні у неї документи про господарську-фінансову діяльність ОСББ.

Така ж ситуація продовжувалась і після 08.06.2021 у справі № 917/2034/20, коли ОСОБА_1 суд зобов`язав передати ліквідатору Гермашу І.М. по акту приймання-передачі документи щодо діяльності ОСББ «Чорновола 2б». В подальшому згідно актового запису про смерть № 2120 від 30.11.2021р. ОСОБА_3 помер, а виконавче провадження № 66151381 було закінчено.

Боржник стверджує, що вказані документи (які були предметом спору по рішенню №917/2034/20) зберігались у члена правління ліквідованого ОСББ «Чорновола 2б» ОСОБА_4 , який мешкав в квартирі АДРЕСА_4 , однак з початком військової агресії ОСОБА_4 виїхав за межі України, проте як згодом ОСОБА_1 дізналась від нього, він начебто знищив наявну у нього документацію щодо діяльності ОСББ «Чорновола 2Б». За цим фактом за зверненням боржника були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення та розпочато досудове розслідування за фактом знищення членом правління ОСББ «Чорновола 2Б» ОСОБА_4 документації щодо діяльності ОСББ «Чорновола 2Б» за заявою ОСОБА_1 , яке наразі триває.

Крім того, боржник надає до суду копії заяви свідка ОСОБА_5 від 03.04.2026р., адресованої Східному апеляційному господарському суду в межах справи №917/950/25 та пояснює, яким чином йому все ж вдалося отримати частину документів (які, в т.ч. були предметом спору у цій справі №917/2034/20 та використані ним у підтвердження своєї правової позиції при розгляді справи №917/950/25). Також суду надано Акт приймання-передачі виконавчої документації по житловому будинку по вул.Чорновола,2б, складений між ТЗДВ "Полтавтрансбуд" та ОСББ "Ватутинець -1", з якого вбачається передача документації (Акти державної приймальної комісії 1 та 2 черги будівництва, акт приймання-передачі в експлуатацію житлового будинку, технічні паспорти і ін) від забудовника до ОСББ "Ватутинець-1", що, на думку боржника, підтверджує той факт, що вказаних документів у неї не було і не могло бути, відтак - рішення суду в цій частині неможливо виконати.

По-друге, боржник повідомляє суду, що юридична особа - "Чорновола 2Б" - припинена в результаті ліквідації, про що 05.01.2026р. внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг станом на 28.01.2026р. - арк.справи? 191-193, копія рішення Господарського суду Полтавської області від 09.06.2026р. у справі 917/733/26 - арк.справи 194-197). Вказане, на думку заявника, є підтавою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Розглядаючи дану заяву, та надаючи оцінку наведеним доводам заявника, суд виходить з наступного:?

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 7 частини третьої статті 2 ГПК).

Статтею 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Відповідно до положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із статтею 1 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша, друга статті 15 Закону "Про виконавче провадження).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини перша, третя статті 327 ГПК України).

Також частинами першою, другою статті 328 ГПК України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, у випадку звернення на підставі статті 328 ГПК України заявник повинен довести у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, а суд, з урахуванням положень статей 13, 74, 86 ГПК України, повинен встановити та перевірити відповідні обставини, наявність яких заявник вказує як підставу для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про що винести відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як неодноразово акцентував увагу Верховний Суд, до інших причин, у розумінні частини 2 статті 328 ГПК України слід відносити скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент такого скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково, або інші причини, які зумовили зникнення підстави для видачі виконавчого документу. Так, у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 касаційний суду дійшов висновку, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України (зміст якої є тотожним змісту статті 328 ГПК України). При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 328 Господарського процесуального кодексу України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права, і, зокрема, у випадку скасування у касаційному порядку рішення суду, якщо виконавчий лист ще не виконаний.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 824/85/21.

Згідно правової позиції, вкладеної в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі №755/15479/15-ц, наведені підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20.

Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові у справі №910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Відтак, суд відхиляє доводи боржника, наведені в обґрунтування заяви, що зводяться до відсутності можливості виконати наказ через те, що частина витребуваних за рішенням суду боржнику взагалі не передавалася (а передавалася забудовником до іншої юридичної особи - ОСББ "Ватутинець-1", оскільки, по-перше, вказані обставини не виключають можливості передачі документів у подальшому створеному ОСББ «Чорновола 2Б»; дане питання досліджувалося при вирішенні справи по суті (так, як вбачається зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021р. у даній справі, одним з аргументів апеляційної скарги відповідача (Добродомової І.) було якраз те, що перелік спірної документації не відповідає фактично наявній у відповідача); а головне - вказані доводи фактично спрямовані на перегляд самого судового рішення, яке набрало законної сили; самого спору по суті; встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, та потребує дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, що прямо заборонено на стадії вирішення питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 1 статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частин 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Інші наведені заявником підстави, зокрема, обставини стосовно можливого знищення частини витребуваних судом документів сторонньою особою, також не є підставою для задоволення вказаної заяви: справа по вказаному факту знаходиться на етапі досудового розслідування, вирок суду наразі відсутній, заявником з цього приводу подано суперечливі докази та пояснення (частина витребуваних документів все ж виявилася не знищеною та була отримана боржником під час розгляду іншої справи 917/805/25,і ін.). Відтак, на переконання суду, заявником не надано належних і допустимих доказів, які б чітко та однозначно підтверджували неможливість виконання рішення суду, відсутність обов`язку боржника чи інші обставини, які є підставою для задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Суд також відхиляє доводи заявника про необхідність визнання наказу таким, що підлягає виконанню у зв`язку з припиненням юридичної особи стягувача. Так, судом встановлено, що юридична особа ОСББ «Чорновола 2Б» припинена за рішенням суду; запис про ліквідацію юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.01.2026р. (без правонаступництва).

Згідно ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Відтак, чинне законодавство передбачає алгоритм дій учасників виконавчого провадження у разі припинення (ліквідації) сторони виконавчого провадження (зокрема, стягувача) нове виконавче провадження не може бути розпочато (оскільки початок примусового виконання рішення пов`язаний з поданням стягувачем заяви про примусове виконання рішення ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», а у разі, якщо виконавче провадження вже триває воно підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», що не потребує визнання наказу таким, що не підлягає виконанню).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.06.2026 р. (вх. № 8515 від 19.06.2026 р.) про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 р. у справі № 917/2034/20.

Керуючись ст.ст.234, 327-328 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.06.2026 р. (вх. № 8515 від 19.06.2026 р.) про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 р. у справі № 917/2034/20.

Ухвала набирає законної сили в день її прийняття (30.07.2026р.) та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).

Повна ухвала складена 04.08.2026р.

Суддя О.С.Мацко