Решение № 138688459, 03.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12088/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати нарахованої пенсії, перерахованої на підставі рішень суду, які набрали законної сили після 14.07.2025 року з 01.01.2026 року в зменшеному розмірі, з застосуванням "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 року № 821; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати, починаючи з 01.01.2026 р. ОСОБА_1 виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 в фактично нарахованому розмірі, без будь-яких обмежень її загальної суми максимальним розміром на весь час її довічного призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішеннями ООАС за ним неодноразово було визнано право на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром, зокрема виходячи з 89% грошового забезпечення. Однак під час чергового перерахунку відповідач безпідставно обмежив нараховану суму пенсії граничним розміром та додатково застосував пониження виплат згідно з постановами КМУ. Крім того, виплати було зменшено через застосування Порядку, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2025 № 821, що прив`язує виплату пенсій за судовими рішеннями до наявних бюджетних асигнувань. Позивач наголошує, що КМУ перевищив свої повноваження, оскільки порядок виконання судових рішень встановлюється виключно законами України, а не підзаконними актами. Застосування цієї постанови порушує конституційне право на соціальний захист, принципи обов`язковості судових рішень та право на судовий захист. Окрім цього, створення обмежувальної категорії «перераховані пенсії за рішенням суду» дискримінує осіб, які захистили свої права в суді. Захист права на виплату пенсії без обмежень максимальним розміром узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України (рішення № 7-рп/2016). Тому позивач просить суд визнати дії пенсійного органу протиправними та зобов`язати його виплачувати пенсію в повному нарахованому розмірі без будь-яких обмежень і без застосування постанови КМУ № 821.

Ухвалою судді від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.05.2026 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що обмеження пенсії десяти прожитковими мінімумами передбачене статтею 2 Закону України № 3668-VI, яка є чинною та не визнавалася неконституційною. ГУ ПФУ в Одеській області наголошує, що посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 є безпідставним, оскільки воно стосувалося іншої редакції Закону № 2262-XII, а не норм Закону № 3668-VI. Також відповідач вказує на правомірність застосування з 1 січня 2026 року зменшень згідно з постановою КМУ № 1778, прийнятою на виконання статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Відповідач також зауважує, що соціально-економічні права не є абсолютними, а КМУ в умовах воєнного стану має право регулювати розміри соціальних виплат залежно від наявних фінансових ресурсів. Відповідно до постанови КМУ № 821 виплата пенсій, перерахованих за судовими рішеннями, здійснюється за окремим напрямом у межах затверджених бюджетних асигнувань пропорційно виділеним коштам. Відповідач додає, що затримка або частковість виплат зумовлені зміною програмного забезпечення та обмеженістю планів доходів і видатків на 2026 рік, що не залежало від волі органу ПФУ. Оскільки сам відповідач є лише одержувачем, а не розпорядником бюджетних коштів, він зобов`язаний діяти чітко за встановленими бюджетними призначеннями. На переконання відповідача, перерахунок пенсії позивачу, у тому числі проведення індексації за постановою КМУ № 236, здійснено повністю у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з лав Збройних Сил України у 2006 році та з 16 грудня 2006 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII.

Право позивача на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром неодноразово підтверджувалося судовими рішеннями Одеського окружного адміністративного суду, зокрема у справах № 420/20170/23, № 420/20167/23, № 420/10734/24, № 420/34327/24 та № 420/39082/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 420/23165/25 відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зобов`язано здійснити виплату Позивачу раніше призначеної пенсії виходячи з 89% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив розрахунок пенсії позивача, за яким станом на 01 січня 2026 року сума грошового забезпечення для обчислення пенсії склала 65 819,25 грн, а підсумок нарахованої пенсії з надбавками - 61 579,13 грн.

Під час здійснення фактичних виплат з 01 січня 2026 року відповідач застосував до нарахованої пенсії Позивача обмеження максимальним розміром (зменшивши суму до 58 579,13 грн), а також застосував понижуючі коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, внаслідок чого підсумок пенсії до виплати склав 34 921,91 грн.

У період з 01 січня 2026 року по 31 березня 2026 року позивачу фактично було виплачено 94 033,13 грн замість нарахованих 104 765,73 грн, що призвело до виникнення недоплати.

24.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив виплачувати пенсію з 01 грудня 2025 року в фактично нарахованому розмірі без будь-яких обмежень та без застосування порядку, затвердженого постановою КМУ від 14 липня 2025 року № 821.

За результатами розгляду звернення позивача ГУ ПФУ в Одеській області листом від 17 квітня 2026 року № 20202-16388/1-02/8-1500/26 відмовило позивачу, повідомивши, що виплата перерахованої за рішеннями суду пенсії надалі здійснюватиметься із застосуванням механізму та обмежень, передбачених постановою КМУ № 821 (у межах виділених бюджетних асигнувань пропорційно наявному фінансуванню).

З 01 березня 2026 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача із застосуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236, проте зберіг обмеження та пропорційного виплачування суми пенсії.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються Пенсійним фондом України в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 "Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік".

Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими програмами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік".

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок № 821).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Згідно пункту 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності дій пенсійного органу щодо виплати позивачу пенсії після її перерахунку на виконання судового рішення з урахуванням приписів Порядку № 821.

Суд враховує, що згаданим Порядком визначений механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати та фінансування.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 320/51895/25 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Статтею 255 КАС України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Таким чином, рішення суду у справі №320/51895/25 набрало законної сили 08.06.2026.

Відповідно Порядок № 821 втратив чинність 08.06.2026.

Водночас станом на 27.11.2025, тобто дату набрання законної сили судовим рішенням ООАС у справі № 420/23165/25, а також станом на 01.01.2026, тобто дату проведення перерахунку пенсії позивача на виконання зазначеного судового рішення, Порядок №821 був чинним.

Верховний Суд у постановах від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 12.10.2023 у справі №160/21190/21, від 15.02.2024 у справі №520/27906/21, від 17.04.2024 у справі №300/3779/23 та багатьох інших підкреслював, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 29.05.2018 у справі №800/341/17 та від 12.11.2019 у справі №9901/21/19, зазначила, що вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог лише у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та, у порушення принципу диспозитивності, самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Оскільки на дату набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/23165/25, а також на дату проведення позивачу перерахунку пенсії на виконання зазначеного судового рішення Порядок № 821 був чинним, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв відповідно до чинного на той час нормативно-правового акта, а тому не допустив порушень законодавства.

Суд враховує, що підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акта суб`єктом нормотворення або визнання його протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.

Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України, належним та ефективним способом захисту є оскарження відповідного нормативно-правового акта.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати позивачу пенсії після її перерахунку на виконання рішення ООАС від 27.10.2025 у справі № 420/23165/25 зі застосуванням Порядку № 821.

Водночас суд враховує, що незгода позивача з оспорюваними діями пенсійного органу фактично полягає у невиплаті йому частини пенсії, нарахованої на виконання судового рішення.

Як зазначає позивач у позові, розрахунок його пенсії станом на 01 січня 2026 року проведений наступним чином: - сума грошового забезпечення для обчислення пенсії складає 65 819,25 грн., - підсумок пенсії (з надбавками) - 61 579,13 грн. - з урахуванням максимального розміру пенсії 58 579,13 грн. - пониження суми 58579,13 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025 Підсумок пенсії - 34 921,91 грн. Фактична виплата за період з 01.01.2026 р. по 31.03.2026 р. складає - 94 033,13 грн. замість нарахованих 104 765,73 грн.

19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», яким частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам та інших соціальних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже законодавець визначив, що невиконання територіальним органом Пенсійного фонду України рішення суду про зобов`язання виплатити нараховану пенсію протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З урахуванням наведеного, у разі невиплати позивачу пенсії, нарахованої на виконання судового рішення від 27.10.2025 у справі № 420/23165/25, останній має право звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення на його користь відповідної заборгованості.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012; РНОКПП 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.