Решение № 138672248, 03.08.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/631/26

Провадження № 2/588/420/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., представника позивачки Борики О.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Тростянецької міської ради про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування за законом,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивачки адвокат Борика О.О. у квітні 2026 року звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із вказаним позовом, який мотивував тим, що позивачка звернулася до державного нотаріуса з питання видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно на право постійного користування землею, що розташована на території Буймерської сільської ради Охтирського району Сумської області, наданої для ведення особистого підсобного господарства площею 1,00 га та 0,5 га, після смерті її чоловіка ОСОБА_3 . Проте, постановою державного нотаріуса від 01.04.2026 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За життя ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Буймерської сільської ради від 29.11.1994 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,00 га, яка розташована території Буймерської сільської ради, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії СМ № 00373.

Також, на підставі рішення виконкому Буймерської сільської ради від 29.11.1994 ОСОБА_4 , за його життя, було надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,50 га, яка розташована території Буймерської сільської ради, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії СМ № 00372. Дану земельну ділянку за життя успадкував його син ОСОБА_3 , але право на спадщину юридично не оформив.

На час набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права постійного користування земельними ділянками був чинний Земельний кодекс України, яким закріплено право колективної і приватної власності на землю, зокрема право фізичних осіб на постійне користування земельними ділянками для ведення особистого підсобного господарства.

Користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право постійного користування землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов`язані переоформляти його на право власності чи укладати договір оренди земельної ділянки.

Право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припиняється зі смертю спадкодавця та може бути успадковане як таке, що увійшло до складу спадщини.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивачки просить суд визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,00 га, для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області, що належало ОСОБА_3 , на підставі державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 00373, виданого виконкомом Буймерської сільської Ради народних депутатів 29.11.1994, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30, та право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,5 га, для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Буймерської сільської ради Тростянецького району Сумської області, що належало ОСОБА_4 , на підставі державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 00372, виданого виконкомом Буймерської сільської Ради народних депутатів 29.11.1994, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 31.

Ухвалою суду від 16.04.2026 було відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання, а також за клопотанням представника позивачки витребувано докази.

Ухвалою суду від 11.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представниця відповідача у судове засідання не з`явилася, але подала заяву в якій зазначила, що просить суд розглядати справу без її участі та щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце спадкові правовідносини, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Буймер Тростянецького району Сумської області (а.с. 6, 8).

Також ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Скрягівка Тростянецького району Сумської області помер ОСОБА_4 , який доводиться батьком ОСОБА_3 (а.с. 7, 9).

З державного акта на право постійного користування землею серії СМ №00373 від 20.10.2001 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №30, вбачається, що ОСОБА_3 , на підставі рішення виконавчого комітету Буймерської сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області від 29.11.1994, було надано у постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 1,00 га, яка розташована на території Буймерської сільської ради (а.с. 11).

З державного акта на право постійного користування землею серії СМ №00372 від 20.10.2001 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31, вбачається, що ОСОБА_4 , на підставі рішення виконавчого комітету Буймерської сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області від 29.11.1994, було надано у постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0.50 га, яка розташована на території Буймерської сільської ради (а.с. 12).

Реєстрація вказаних державних актів на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підтверджується повідомленням Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 20.04.2026 за № 865/15-26 та книгою № 3 записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) на території Буймерської сільської ради (а.с. 26-29).

Відповідно до повідомлення та Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 21.04.2026 за №84940319, №84941999 наданих завідувачем Другої охтирської державної нотаріальної контори Воропай В.В., після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 була заведена спадкова справа за № 392/2004 та 10.09.2004 видані свідоцтва про право на спадщину. Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа за №47/2012 та 06.03.2014 видані свідоцтва про право на спадщину на ім`я дружини померлого ОСОБА_2 на житловий будинок та земельні ділянки по АДРЕСА_1 , земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Буймерської сільської ради та авто (а.с. 32-36).

Як вбачається з копії спадкової справи № 392/2004 заведеної після смерті ОСОБА_4 , спадщину після його смерті прийняв ОСОБА_3 , як син померлого, та на його ім`я державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельні ділянки по АДРЕСА_1 , земельну ділянку надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Буймерської сільської ради та на право на пайовий фонд майна КСП ім. Карла Маркса, ТОВ агрофірма «Україна». Інші спадкоємці померлого відмовились від спадщини на користь ОСОБА_3 (а.с. 54-64).

Отже позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті чоловіка ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину за законом. У свою чергу, ОСОБА_3 був єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4 . Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом не встановлено.

Нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що розташовані на території Буймерської сільської ради, надані для ведення підсобного господарства площею 1,00 га та 0,50 га, оскільки спадкодавець користувався земельними ділянками на підставі державних актів на право постійного користування землею, а право власності на ці земельні ділянки за життя відповідно до закону не оформив (а.с. 10).

На час набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права постійного користування спірними земельними ділянками був чинний Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК України 1990 року), яким було закріплено право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6).

Положеннями ст. 7 ЗК України 1990 року передбачалося, що громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля також надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років).

Стаття 22 ЗК України 1990 року (чинна на час видачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, ЗК України 1990 року передбачав право фізичних осіб набувати земельні ділянки у постійне користування (як окремий правовий титул) для ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя відповідно до статті 7, 22 ЗК України 1990 року набули право постійного користування спірними земельними ділянками площею 1,00 га та 0,50 га, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства на підставі рішення виконавчого комітету Буймерської сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області від 29.11.1994, яке виникло у них після одержання Державних актів на право постійного користування землею серії СМ № 00373, та серії СМ №00372 від 20.10.2001.

Разом з тим, після набрання чинності з 01.01.2002 Земельним кодексом України від 25.10.2001 фізичні особи були виключені із суб`єктів, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

Так, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України 2001 року право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Перелік суб`єктів, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, який визначено частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року постійно розширюється і зазнає змін, не містить фізичних осіб щодо прав постійного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України 2001 року у редакції, яка діяла з 01.01.2002 до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України 2001 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право постійного користування землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов`язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції та статтею 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право громадянина України постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може передаватися у порядку спадкування.

При цьому згідно із частиною другою статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут) (стаття 1225 ЦK України).

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17, яка конкретизована постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Так, відповідно до пункту 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, в якому викладено висновки щодо застосування норм права, статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, належне ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право постійного користування земельними ділянками площею 1,00 га та 0,50 га,розташованими на території Буймерської сільської ради (на даний час територія Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області), наданими для ведення особистого підсобного господарства, на підставі рішення виконавчого комітету Буймерської сільської Ради народних депутатів Тростянецького району Сумської області від 29.11.1994, як майнове право, увійшло до складу спадщини після їх смерті та може успадковуватися на загальних підставах.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Враховуючи установлені судом обставини, а також вимоги вищевикладеного чинного законодавства позивачка, як спадкоємиця за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , який за життя фактично успадкував спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , має право на спадкування права постійного користування земельними ділянками площею 1,00 га та 0.50 га, розташованими на території Буймерської сільської ради (на даний час територія Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області), для ведення особистого підсобного господарства, яке належало ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 00373 від 20.10.2001 та яке належало ОСОБА_4 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 00372 від 20.10.2001.

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Тростянецької міської ради про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право:

- постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,00 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області, що належало ОСОБА_3 , на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 00373 від 20.10.2001 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №30;

- постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,50 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області, що належало ОСОБА_4 , на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 00372 від 20.10.2001 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Тростянецька міська рада, адреса місцезнаходження: вул. Миру, 6, м. Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, ЄДРПОУ 24006361.

Суддя О. О. Огієнко