Решение № 138654071, 31.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 Справа №607/10892/26 Провадження №2-а/607/329/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Царук І.М.,

за участю: секретаря судового засідання Захарка Р.Я.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Баюк І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №607/10892/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини порушення ОСОБА_1 вимог пункту 21.11. б) Правил дорожнього руху не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач зазначає, що у відповідності до оскаржуваної постанови йому у провину ставиться те, що 01.05.2026 о 18 год. 35 хв. в с. Лопушне по вул. Українська він керував транспортним засобом марки та моделі «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , у салоні якого перевозив дитину віком два роки без спеціального обладнаного крісла, чим порушив вимоги пункту 21.11. б) Правил дорожнього руху, тобто здійснив порушення правил перевезення дітей, що не досягли 12-річного віку без ременя безпеки та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 10 ст. 121 КУпАП. Водночас, позивач вказує, що автомобіль «ВАЗ 21063» 1991 року випуску, за своєю конструкцією, заводом-виробником не обладнаний ременями безпеки для пасажирів заднього сидіння чи системами з`єднання дитячої утримуючої системи, а відтак у вказаному автомобілі відсутня технічна можливість встановлення дитячої утримуючої системи. Крім того, просить врахувати, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором не вимірювався зріст дитини, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи. За наведеного вважає, що розгляд інспектором поліції справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП відбувся без ретельного встановлення дійсних обставин вказаної справи. З таких підстав та посилаючись на положення пунктів 1.1, 1.5, 1.9, 1.10, 21.11 б), 21.12-21.16 Правил дорожнього руху, ст. ст. 7, 9, 121, 251, 252, 283 КУпАП, ст. ст. 5, 19, 25, 77, 286 КАС України, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026, закрити провадження у даній справі та повернути суму сплаченого штрафу у розмірі 510 гривень.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026, залишено без руху.

09.06.2026 на виконання вимог ухвали судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.05.2026 ОСОБА_1 усунув недоліки раніше поданої ним позовної заяви.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, визначено відповідачу строк для подання відзиву, роз`яснено особливості розгляду цієї категорії справ та призначено судове засідання у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 25.06.2026.

23.06.2026 представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Коренем А.В. до суду подано відзив на позовну заяву позивача ОСОБА_1 , в якому викладені заперечення щодо позовних вимог та прохання відмовити у їх задоволенні, з посиланням на те, що ОСОБА_1 за обставин, викладених у винесеній щодо нього постанові, порушив вимоги пункту 21.11. б) Правил дорожнього руху, оскільки 01.05.2026 о 18 год. 35 хв. в с. Лопушне по вул. Українська керував транспортним засобом марки та моделі «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , у салоні якого перевозив дитину віком два роки без спеціального обладнаного крісла, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 10 ст. 121 КУпАП. Вказана постанова, на думку представника відповідача, є законною та обґрунтованою, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП, підтверджується долученими до відзиву відеоматеріалами, на яких зафіксовано обставини вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення. У відзиві також зазначено, що положення пункту 21.11. б) Правил дорожнього руху не містять винятків щодо обов`язку перевезення дітей, зріст яких не перевищує 150 см, у транспортних засобах з використанням дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки. Враховуючи викладене, представник відповідача позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваної постанови вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому просить у їх задоволенні відмовити повністю.

25.06.2026 розгляд даної адміністративної справи за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Баюк І.І. було відкладено на 31.07.2026.

07.07.2026 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Баюк І.І. подала до суду письмові пояснення, у яких підтримала доводи, викладені у позовній заяві, а також зазначила, що під час подання уточненої позовної заяви (після усунення її недоліків) позивачем було допущено технічну описку у серії оскаржуваної постанови, а саме: замість «ЕНА» помилково зазначено «СНА».

14.07.2026 представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Корінь А.В. подав до суду письмові пояснення, у яких, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 269 КАС України, вказав на неналежність та необґрунтованість доводів представника позивача, викладених у письмових поясненнях від 07.07.2026.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Баюк І.І. вимоги поданого адміністративного позову підтримала з викладених у ньому підстав та просила позов задовольнити повністю. Крім того, зазначила, що на момент винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026, інспектор відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Чорноус М.А. знаходився поза межами території обслуговування відповідного підрозділу органу Національної поліції, у зв`язку з чим не був наділений повноваженнями для прийняття оскаржуваної постанови.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду даної справи, представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, у поданому відзиві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом встановлено, що 01.05.2026 інспектором відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Чорноусом М.А. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Згідно з даною постановою ОСОБА_1 ставиться у провину, те що він 01.05.2026 о 18 год. 35 хв. в с. Лопушне по вул. Українська керував транспортним засобом марки та моделі «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого перевозив дитину дворічного віку без спеціального обладнаного крісла, чим порушив вимоги пункту 21.11. б) Правил дорожнього руху, тобто порушення правил перевезення дітей, що не досягли 12 років без ременя безпеки.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить її скасувати. Перевіряючи вказані доводи позивача, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок та підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, притягненню особи до адміністративної відповідальності обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена чинним законодавством.

При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та достатніми доказами, що не викликають сумніву.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно з п. 8 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 11 ч. 1 статті 23 даного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з положеннями ч. 10 ст. 121 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил перевезення дітей.

Як встановлено судом під час вивчення матеріалів справи, відповідачем було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення ним вимог пункту 21.11. б) Правил дорожнього рух, що полягає у керуванні ним 01.05.2026 о 18 год. 35 хв. в с. Лопушне по вул. Українська транспортним засобом марки та моделі «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого перевозив дитину дворічного віку без спеціального обладнаного крісла, чим порушив вимоги пункту 21.11. б) Правил дорожнього руху, тобто порушення правил перевезення дітей, що не досягли 12 років без ременя безпеки.

Водночас, відповідно до вимог пункту 21.11. б) Правил дорожнього рух (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда, крім: транспортних засобів, що здійснюють регулярні, регулярні спеціальні та нерегулярні пасажирські автобусні перевезення, за умови дотримання встановлених цими Правилами обмежень швидкості руху; спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, оперативних транспортних засобів Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, Держприкордонслужби, Служби безпеки, Управління державної охорони під час виконання ними невідкладного службового завдання.

Таким чином, із наведених положень підпункту «б» пункту 21.11 Правил дорожнього руху в редакції, чинній станом на 01.05.2026, убачається, що зазначена норма встановлювала заборону перевезення дітей, зріст яких менше 150 см, без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією транспортного засобу. При цьому вказана редакція Правил дорожнього руху не містила такої ознаки складу правопорушення, як перевезення дитини, яка не досягла 12-річного віку, без використання ременя безпеки чи дитячої утримуючої системи.

Як убачається зі змісту постанови серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026, інспектор, кваліфікуючи дії позивача, фактично виходив із критерію віку дитини, зазначивши у постанові, що позивач перевозив дитину віком два роки без спеціального обладнаного крісла, тоді як на момент виникнення спірних правовідносин підпункт «б» пункту 21.11 Правил дорожнього руху пов`язував обов`язок використання дитячої утримуючої системи виключно зі зростом дитини, а не з її віком. Отже, при винесенні оскаржуваної постанови посадовою особою органу Національної поліції було застосовано положення пункту 21.11. б) Правил дорожнього руху в редакції Постанови КМ №876 від 01.10.2008 та без урахування редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин.

Більше того, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що інспектором поліції під час розгляду справи було встановлено зріст дитини, хоча саме ця обставина відповідно до редакції підпункту «б» пункту 21.11 Правил дорожнього руху має істотне значення для вирішення питання щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП.

При цьому працівник поліції, як суб`єкт владних повноважень, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення був зобов`язаний правильно встановити фактичні обставини справи, надати їм належну правову оцінку та здійснити юридичну кваліфікацію дій позивача відповідно до редакції підпункту «б» пункту 21.11 Правил дорожнього руху, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, а також зібрати належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у діях позивача складу поставленого йому у провину адміністративного правопорушення.

Під час вирішення даної адміністративної справи суд також враховує положення пункту 21.12 Правил дорожнього руху, відповідно до якого дитячі утримуючі системи повинні використовуватися у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки чи системами з`єднання дитячої утримуючої системи, передбаченими їх конструкцією, та відповідати вимогам чинних в Україні правил і нормативів.

Зазначена норма перебуває у системному взаємозв`язку з підпунктом «б» пункту 21.11 Правил дорожнього руху та підлягає обов`язковому врахуванню при вирішенні питання щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП.

Як видно, позивач та його представник зазначили, що автомобіль «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 , 1991 року випуску заводом-виробником конструктивно не обладнаний ременями безпеки для пасажирів заднього сидіння та системами кріплення дитячих утримуючих систем, у зв`язку з чим встановлення та використання дитячої утримуючої системи у зазначеному транспортному засобі є технічно неможливим. На підтвердження вказаних доводів позивач надав суду відповідні фото- та відеоматеріали.

Наведені доводи позивача відповідачем у встановленому законом порядку не спростовані. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 був конструктивно обладнаний ременями безпеки для пасажирів заднього сидіння або системами кріплення дитячих утримуючих систем, а також що у позивача існувала об`єктивна технічна можливість виконати вимоги підпункту «б» пункту 21.11 Правил дорожнього руху.

Таким чином, твердження позивача та його представника про відсутність в діях ОСОБА_1 , за викладених в оскаржуваній постанові обставин, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП, відповідачем спростовані не були.

Суд також вважає слушними доводи представника позивача щодо відсутності у даному випадку належного підтвердження повноважень інспектора відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Чорноуса М.А. на винесення оскаржуваної постанови на території с. Лопушне Кременецького району Тернопільської області, оскільки зазначений населений пункт не належить до території обслуговування відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для здійснення інспектором службових повноважень на цій території.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №660/575/16-а від 31.01.2018.

За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.

Отже, наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом в ході судового розгляду обставини в своїй сукупності вказують на незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026, що має наслідком її скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відтак, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині скасування постанови серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026 та закриття провадження у даній справі є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а постанова інспектора відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Чорноуса М.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026 - скасуванню.

Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до адміністративного суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 665,50 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «АБ «РАДАБАНК» №65595 від 11.05.2026. Відтак сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Разом з тим, суд не знаходить правових підстав для повернення ОСОБА_1 суми сплаченого штрафу в розмірі 510 гривень, оскільки згідно з висновками щодо застосування норм матеріального права Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України, як безпідставно утримувану. Таким чином, вказана позовна вимога розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягає, і може бути заявлена в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 143, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026 задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7120892 від 01.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП - закрити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 50 копійок, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «АБ «РАДАБАНК» №65595 від 11.05.2026.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Баюк Ірина Ігорівна, адреса: м. Тернопіль Тернопільської області, Майдан Волі, 4; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль Тернопільської області, вул. Валова, 11,; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108720.

Головуючий суддяІ. М. Царук