Решение № 138651609, 24.06.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6123/25

Провадження №2/751/2308/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

з участю секретаря Соколовський В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

11.07.2025 АТ «Ідея Банк» засобами поштового зв`язку звернулося до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 81 434,95 грн.

Свої вимоги мотивують тим, що 28.12.2012 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №910.20256, згідно якого Відповідач отримав кредит в розмірі 122876,2 грн, у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу GEELY, моделі FE-2, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 на строк 60 місяців.

Частина грошових коштів була перерахована на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу, решта перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат пов`язаних із купівлею авто. Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п.1 Кредитного договору, було надано позичальнику в користування зі сплатою процентної ставки у розмірі 18,99% та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору.

В подальшому процентна ставка по Кредитному договору змінювалась у 2013 році до 19,77%, у 2014 році до 23,37% та у 2015 році до 30% відповідно до § 6 Кредитного договору.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, але відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та інші обов`язкові платежі. Станом на 28.05.2025 загальна заборгованість за договором складає 81 434,95 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 22.07.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Новозаводський районний суд міста Чернігова заочним рішенням від 29.10.2025 позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 81 434 грн 95 коп та понесені судові витрати.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 15.04.2026 скасував заочне рішення від 29.10.2025 та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

01.06.2026 через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Гончаровим О.О. подано відзив на позовну заяву в якій просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені в сумі 19 256,79 грн, відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості в частині стягнення в загальній сумі 81 434 грн, стягнувши з відповідача борг в розмірі 20957,97 грн за кредитним договором № 910.20256 від 28.12.2012, відшкодувати відповідачу судові витрати. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідач не був повідомлений належним чином про зміну розміру процентної ставки в сторону її збільшення до 19,77% річних, в подальшому до 23,37% річних та до 30,00% річних. Тобто позивач неправомірно в односторонньому порядку збільшив процентну ставку по Кредитному договору, порушивши встановлений законодавством та кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки. Зазначив, також, що серед позовних вимог міститься вимога про стягнення пені за несвоєчасне погашення платежів, нараховано по 29.02.2020 включно в сумі 19 256,79 грн.

08.06.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, згідно яких просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначили, що доводи представника відповідача щодо ненадання жодного обґрунтованого математично-лігічного та зрозумілого суду та учасникам процесу розрахунку відповідних сум, заявлених до стягнення, виходячи з умов договору та фактичних оплат відповідача по кредитному договору є абсолютно безпідставними та необґрунтованими. Щодо змінюваної процентної ставки за кредитним договором посилались на пункт 1 кредитного договору, де зазначено, що позичальник за користування кредитом сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 2,8800%(Маржу банку). Згідно з п.4-7 станом на день укладення договору змінна частина ставки визначена за рішенням правління банку, становить 16,1100%, що разом з Маржою Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 18,9900%. Банк повідомляє позичальника про зміну розміру процентної ставки та надає позичальнику новий графік щомісячних платежів листом або на електронну пошту без внесення змін (доповнень) до Договору не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої почне діяти нова ставка. Повідомлення про зміну розміру процентної ставки стає невід`ємною частиною цього договору. Позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають з змінної частини ставки за весь період кредитування і погоджується на ці ризики. Максимальний розмір збільшення процентної ставки може становити не більше ніж 40 % (сорок відсотків) річних.

Таке повідомлення направлялося відповідачу, останнє повідомлення отримано відповідачем про збільшення процентної ставки до 30% річних з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Щодо строків позовної давності, зазначили, що кредитний договір укладено 28.12.2012 строком на 60 місяців (5 років), тобто до 28.12.2017. Право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення всієї суми заборгованості виникло після направлення відповідачу вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань від 03.04.2025 у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору. Вважають, що підстави для застосування позовної давності відсутні. Додатково зазначають, що в період з 02.04.2020 до 30.06.2023 перебіг строку позовної давності був зупинений через дію карантинних обмежень, а з 17.03.2022 до 20.01.2024 на період дії воєнного стану. Оскільки відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення заборгованості на загальну суму 20 957,97 грн, отже в цій частині вимоги не підлягають доказуванню та повинні бути задоволені.

Щодо вимог відповідача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн, не погодилися, так як дана сума є неспівмірною із складністю судового спору, значно завищеною, необґрунтованою, такою, яка не відповідає критерію розумності їх розміру, у тому числі враховуючи визнання відповідачем позовних вимог та повинна бути зменшена судом до нуля/відмовлено у задоволенні такої.

14.06.2026 представником відповідача адвокатом Ганяйло П.В. через систему «Електронний суд» подано заперечення (на відповідь на відзив). Просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення суми 19 256,79 грн та штрафів у сумі 12 287,64 грн, відмовити у задоволенні позову в частині стягнення в загальній сумі 81 434,95 грн за кредитним договором №910.20256 від 28.12.2012, відшкодувати відповідачу судові витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн та судовий збір.

У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Представник відповідача в судовому засіданні зазначив про часткове визнання позовних вимог в сумі 20 957,97 грн, послався на відзив до позовної заяви.

Суд, відповідно до положень ст. 223 ЦПК України розглянути справу без участі сторін, які не з`явилися в судове засідання .

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 28.12.2012 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №910.20256, згідно якого Відповідач отримав кредит в розмірі 122876,20 грн, у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу GEELY, моделі FE-2, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 115920,00 грн, на фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника в сумі 6956,20 грн, на строк 60 місяців.

Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п.1 Кредитного договору, було надано позичальнику в користування зі сплатою змінної процентної ставки у розмірі 18,99% та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору. (а.с.4,5,6,7,8,23).

В подальшому процентна ставка по Кредитному договору змінювалась у 2013 році до 19,77%, у 2014 році до 23,37% та у 2015 році до 30% відповідно до § 6 Кредитного договору, про що було повідомлено відповідача листами від 13.06.2013, від 07.05.2014 та від 12.05.2015 (а.с.9, 16,21)

Згідно довідки-розрахунку та виписки по рахунку № НОМЕР_2 відповідач має заборгованість перед АТ «Ідея Банк» яка станом на 28.05.2025 становить: 81 434,95 грн і складається з: прострочений борг 38 434,70 грн, прострочені проценти 9 628,60 грн, строкові проценти 1 827,22 грн, пеня за несвоєчасне погашення платежів, нарахована по 29.02.2020 включно 19 256,79 грн, дебіторська заборгованість 12 287,64 грн (а.с. 24-27, 28).

Відповідачу було направлено письмову вимогу від 03.04.2025 про виконання зобов`язання перед АТ «Ідея Банк» та погашення заборгованості по кредитному договору №910.20256 від 28.12.2012 (а.с.29).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів Дія цього Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям, пункту 7-1 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит та договори, передбачені пунктами 1 і 5 частини другої статті 3 цього Закону, які відповідають встановленим у зазначеному пункті критеріям, а також пунктів 8-16 цього розділу, дія яких поширюється на всі договори про споживчий кредит та всі договори, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону, предметом забезпечення за якими є або, станом на 24 лютого 2022 року, було майно, яке відповідає ознакам, визначеним пунктом 8 цього розділу.

Пунктом 6 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.1056-1 ЦК України , якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Факт укладання кредитного договору сторонами не заперечується.

Позивач належним чином виконав свої обов`язки за кредитним договором та видав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку відповідача та меморіальними ордерами.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника, якій надано оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року року у справі №554/4300/16-ц.

У виписці наданій позивачем міститься інформація про надання кредиту відповідачу та рух коштів на рахунку відповідача.

Таким чином, суд вважає, що надана позивачем виписка є належним доказом у даній справі, який підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів, факту користування кредитними коштами та наявності у відповідача заборгованості.

Факт видачі кредитних коштів відповідачу та факт користування ними, відповідачем не заперечується.

Разом з тим, відповідач належним чином не виконав свої обов`язки за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ним.

Щодо змінюваної процентної ставки за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Як вбачається з кредитного договору №910.20256 від 28.12.2012 сторонами було погоджено, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 2,88%(Маржу Банку) (§2 п.1 договору). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку становить 16,11%, що разом з Маржою Банку складає змінну процентну ставку в розмірі 18,99% (§2 п.4 договору).

Максимальний розмір збільшення процентної ставки може становити не більше ніж 40% річних (§2 п.7 договору).

Вбачається з матеріалів справи, процентна ставка по Кредитному договору змінювалась у 2013 році до 19,77%, у 2014 році до 23,37% та у 2015 році до 30% відповідно до § 6 Кредитного договору, про що було повідомлено відповідача листами від 13.06.2013, від 07.05.2014 та від 12.05.2015 (а.с.9, 16,21)

А тому аргументи представника відповідача про те, що позивач не мав права збільшувати процентну ставку та те, що відповідача не було повідомлено про зміну розміру процентної ставки не заслуговують на увагу.

Щодо строків позовної давності.

У ст. 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 Цивільного кодексу України) використовується у двох ситуаціях:

1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 Цивільного кодексу України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 Цивільного кодексу України) (див. пункти 34, 35, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та пункти 6.20-6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №4-10цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18).

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною 2 цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України).

Відтак закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і термін «виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

На підставі наведеного вище суд приходить до висновку про те, що Банк зобов`язання за кредитним договором №910.20256 від 28.12.2012 виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами такого кредитного договору, разом з тим, відповідач не виконав свій обов`язок щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відносно неустойки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №756/8056/19 зроблено правовий висновок про те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦПК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року в справі № 6-3063цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц (провадження №14-59цс18) викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Оскільки за кредитним договором встановлено окремі зобов`язання, які встановлюють обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Згідно п. 1§1 Кредитного договору, кредит надається на 60 місяців (5 років), тобто до 28.12.2020.

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 останнє погашення кредитної заборгованості було 08.02.2017.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року вказаним Законом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався і триває надалі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

04 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).

Строк кредитування за даним договором закінчився 28.12.2017 (5 років), відповідно з вказаного часу починається перебіг строку позовної давності. Отже, в цій справі станом на момент подання позову (28.05.2025) позовна давність не спливла, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором №910.20256 від 28.12.2012 в сумі 81 434,95 грн.

V. Розподіл судових витрат

За змістом ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, згідно платіжної інструкції №3857982 від 11.06.2025 позивачем було сплачено 3 028 грн 00 коп судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 81 434 (вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять чотири) грн 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Акціонерне товариство «Ідея Банк» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко