Решение № 138648765, 31.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/665/26

пр. № 2/759/6050/26

31 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва ускладі головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Позов обґрунтований тим, що 21 січня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір №3403931 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Позивач зазначає, що договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Перед укладенням договору відповідач пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, заповнив анкету на отримання кредиту на веб-сайті https://credit7.ua, вказав персональні дані, реквізити банківської картки та номер мобільного телефону.

Позивач зазначає, що при оформленні кредиту було проведено належну ідентифікацію та верифікацію позичальника відповідно до вимог законодавства України у сфері фінансового моніторингу із використанням системи BankID Національного банку України, що унеможливлює оформлення кредиту іншою особою.

Після проходження ідентифікації відповідачу в особистому кабінеті було розміщено пропозицію (оферту) укласти договір про надання споживчого кредиту, яка містила всі істотні умови договору, передбачені законодавством.

21 січня 2023 року відповідач, ознайомившись із запропонованими умовами договору, підтвердив свою згоду на його укладення шляхом натискання відповідної електронної кнопки в особистому кабінеті.

Після цього кредитодавцем на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем при реєстрації, було направлено одноразовий ідентифікатор М388, який відповідач того ж дня о 12 год. 44 хв. 58 сек. ввів у відповідному полі інформаційно-телекомунікаційної системи.

Таким чином відповідач акцептував оферту та підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписанням договору відповідач підтвердив, що до укладення договору отримав усю інформацію, передбачену законодавством про споживче кредитування, ознайомився з його умовами, погодився із розміром процентної ставки, строком кредитування, порядком повернення кредиту та наслідками невиконання зобов`язань.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн строком 359 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % за кожний день користування кредитом.

На виконання умов договору кредитодавцем було перераховано кредитні кошти на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , яка була зазначена ним під час оформлення кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується документами платіжної установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що містяться у матеріалах справи.

Позивач зазначає, що первісний кредитор свої договірні зобов`язання виконав належним чином та у повному обсязі, тоді як відповідач своїх обов`язків щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав.

Відповідач здійснював окремі платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості, останній із яких було здійснено 02 травня 2023 року у сумі 10 грн.

Позивач зазначає, що здійснення відповідачем часткових платежів свідчить про визнання ним існування кредитного зобов`язання та погодження із фактом його виникнення.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено договір факторингу №26102023, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК ПРОФІТ» право вимоги за кредитним договором №3403931.

У подальшому, 09 вересня 2025 року, між ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу №ДО-20250909/001, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №3403931.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем подано копії договорів факторингу, витяг із реєстру боржників та документи, що підтверджують включення відповідача до реєстру відступлених прав вимоги.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 23 989 грн 91 коп., яка складається із: 4 999 грн 98 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 18 989 грн 93 коп. - заборгованість за процентами; штрафні санкції не нараховувалися.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 січня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір №3403931 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Як убачається з матеріалів справи, перед укладенням договору відповідач пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, заповнив анкету на отримання кредиту на веб-сайті https://credit7.ua, вказав персональні дані, реквізити банківської картки та номер мобільного телефону.

При оформленні кредиту було проведено належну ідентифікацію та верифікацію позичальника відповідно до вимог законодавства України у сфері фінансового моніторингу із використанням системи BankID Національного банку України, що унеможливлює оформлення кредиту іншою особою.

Після проходження ідентифікації відповідачу в особистому кабінеті було розміщено пропозицію (оферту) укласти договір про надання споживчого кредиту, яка містила всі істотні умови договору, передбачені законодавством.

21 січня 2023 року відповідач, ознайомившись із запропонованими умовами договору, підтвердив свою згоду на його укладення шляхом натискання відповідної електронної кнопки в особистому кабінеті.

Після цього кредитодавцем на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем при реєстрації, було направлено одноразовий ідентифікатор М388, який відповідач того ж дня о 12 год. 44 хв. 58 сек. ввів у відповідному полі інформаційно-телекомунікаційної системи.

Таким чином відповідач акцептував оферту та підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписанням договору відповідач підтвердив, що до укладення договору отримав усю інформацію, передбачену законодавством про споживче кредитування, ознайомився з його умовами, погодився із розміром процентної ставки, строком кредитування, порядком повернення кредиту та наслідками невиконання зобов`язань.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн строком 359 календарних днів зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % за кожний день користування кредитом.

На виконання умов договору кредитодавцем було перераховано кредитні кошти на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , яка була зазначена ним під час оформлення кредиту.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується документами платіжної установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що містяться у матеріалах справи.

Первісний кредитор свої договірні зобов`язання виконав належним чином та у повному обсязі, тоді як відповідач своїх обов`язків щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював окремі платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості, останній із яких було здійснено 02 травня 2023 року у сумі 10 грн.

Здійснення відповідачем часткових платежів свідчить про визнання ним існування кредитного зобов`язання та погодження із фактом його виникнення.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено договір факторингу №26102023, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК ПРОФІТ» право вимоги за кредитним договором №3403931.

У подальшому, 09 вересня 2025 року, між ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу №ДО-20250909/001, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №3403931.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем подано копії договорів факторингу, витяг із реєстру боржників та документи, що підтверджують включення відповідача до реєстру відступлених прав вимоги.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 23 989 грн 91 коп., яка складається із: 4 999 грн 98 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 18 989 грн 93 коп. - заборгованість за процентами; штрафні санкції не нараховувалися.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 627 та 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов, якщо вони не суперечать вимогам закону.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не передбачено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладення електронних договорів визначений Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом направлення оферти однією стороною та її акцепту іншою стороною. Акцепт може бути здійснений шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших дій, які однозначно свідчать про прийняття пропозиції укласти договір.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після проходження реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, заповнення анкети та проходження процедури ідентифікації отримав на номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор М388, який був введений ним в особистому кабінеті 21 січня 2023 року о 12 годині 44 хвилини 58 секунд, чим було акцептовано оферту кредитодавця.

Крім того, особу відповідача було належним чином ідентифіковано із використанням системи BankID Національного банку України, що підтверджує належність усіх дій саме відповідачу.

Таким чином суд доходить висновку, що кредитний договір укладений сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, а його електронна форма відповідає письмовій формі правочину.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, який зазначив, що електронний договір, укладений шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умови підтвердження проходження процедури ідентифікації позичальника, є належним доказом виникнення цивільних прав та обов`язків сторін.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої договірні зобов`язання належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у сумі 5000 грн на банківську картку, зазначену ним при оформленні кредиту.

Доказів того, що кредитні кошти відповідачем не отримувалися або що зазначена банківська картка йому не належить, суду не подано.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, що тягне правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

При цьому суд враховує, що після отримання кредитних коштів відповідач здійснював часткові платежі на виконання кредитного договору, останній з яких проведено 02 травня 2023 року у сумі 10 грн.

Такі дії відповідача свідчать про фактичне визнання ним існування кредитного зобов`язання та обов`язку його виконання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц, відповідно до якого часткова сплата боргу є дією, що свідчить про визнання боржником існування відповідного зобов`язання.

26 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено договір факторингу №26102023, відповідно до якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги за кредитним договором.

У подальшому 09 вересня 2025 року між ТОВ «ФК ПРОФІТ» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу №ДО-20250909/001, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту, а клієнт відступає фактору право грошової вимоги до боржника.

За приписами статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу такого права.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Досліджені судом договори факторингу, витяг із реєстру боржників та інші письмові докази підтверджують перехід до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» права вимоги до відповідача за кредитним договором №3403931, у зв`язку з чим саме позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право на судовий захист.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання, а також набуття позивачем права вимоги за спірним кредитним договором.

Відповідач доказів на спростування наведених обставин, доказів повного або часткового погашення заборгованості чи заперечень щодо розрахунку заборгованості суду не надав.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 989 грн 91 коп. є законними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи повинен надати суду договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг виконаних адвокатом робіт, їх вартість, а також докази сплати таких витрат або документи, що підтверджують обов`язок клієнта їх сплатити.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків, актів виконаних робіт, платіжних документів та інших доказів.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги, документи щодо вартості наданих адвокатом послуг, детальний опис виконаних робіт та інші документи, що підтверджують виникнення у позивача обов`язку сплатити вартість таких послуг.

Оцінюючи заявлені до стягнення витрати, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких при вирішенні питання про їх розподіл суд повинен перевірити, чи є такі витрати реальними, необхідними та розумними, а також чи відповідає їх розмір критеріям співмірності, визначеним статтею 137 ЦПК України.

Разом з тим суд враховує, що сам факт укладення договору про надання правничої допомоги не є безумовною підставою для стягнення заявленої суми. Суд повинен перевірити, чи підтверджується відповідний розмір витрат належними доказами та чи відповідає він принципам справедливості, розумності й пропорційності.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним в електронній формі, із застосуванням положень цивільного законодавства щодо кредитних правовідносин та договорів факторингу. Підготовка позовної заяви потребувала аналізу кредитної документації, електронного договору, документів щодо переходу права вимоги, розрахунку заборгованості, підготовки та оформлення доказів, що свідчить про надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Разом із тим суд враховує, що зазначена категорія справ є типовою, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, значний обсяг процесуальних дій адвокатом під час судового розгляду не здійснювався, судові засідання не проводилися, додаткові процесуальні документи позивачем не подавалися.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн.

Оцінивши співмірність заявлених витрат із ціною позову, складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, часом, який об`єктивно був необхідний для підготовки позовної заяви та доданих до неї документів, суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат є завищеним та не повною мірою відповідає критеріям розумності й співмірності, визначеним статтею 137 ЦПК України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо їх розмір є неспівмірним із критеріями, встановленими процесуальним законом.

З урахуванням характеру спору, ціни позову, категорії справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, принципів справедливості, розумності та співмірності суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 (п`ять тисяч) гривень, що, на переконання суду, є достатнім та співмірним розміром компенсації витрат на правничу допомогу у цій справі.

Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 11, 509, 512-516, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3403931 від 21 січня 2023 року у загальному розмірі 23 989 (двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 91 копійка, яка складається з: 4 999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 18 989 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 93 копійки - заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення повного рішення 31.07.2026.

Суддя: Ключник А.С.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» ( м. Київ, просп.. Соборності,30-а, кв.30-а, приміщення 321, ЄДРПОУ: 43950742).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).