Решение № 138648753, 31.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/27201/25

пр. № 2/759/4074/26

31 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва ускладі головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Валинкевич В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 червня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 715318111 в електронній формі.

Позивач зазначає, що договір було укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», шляхом використання відповідачем інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підтвердження волевиявлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами договору кредитодавець відкрив відповідачу кредитну лінію та надав кредитні кошти, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

На виконання умов договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на банківський рахунок, реквізити якого були зазначені відповідачем під час укладення договору, кредитні кошти у загальному розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується документами про перерахування коштів, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 5.3 договору позичальник підтвердив правильність зазначених ним банківських реквізитів та прийняв на себе відповідальність за їх достовірність, а також підтвердив, що кредитні кошти будуть зараховані саме на його власний рахунок.

Позивач зазначає, що до укладення договору відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитування, інформацією про загальну вартість кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, строки повернення кредиту, порядок виконання зобов`язань та відповідальність за їх порушення, після чого добровільно погодився з умовами договору та підтвердив намір укласти договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 7 договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 02 липня 2029 року.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що базова процентна ставка становить 1,50 % на день від залишку суми кредиту, що еквівалентно 547,50 % річних.

Також умовами договору передбачено можливість застосування індивідуальної процентної ставки у випадках пролонгації договору та виконання позичальником визначених договором умов. При цьому кредитодавець мав право застосовувати знижки до процентної ставки, зокрема шляхом використання позичальником промокодів, що не змінювало істотних умов кредитного договору.

Комісія за надання першого траншу кредиту відповідно до пункту 8.5 договору становила 0,00 грн, а тому окрема заборгованість зі сплати комісії у відповідача не виникла.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином взяті на себе договірні зобов`язання не виконав, отримані кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув, проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатив, унаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № МВ-ТП/1, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за Договором кредитної лінії № 715318111 від 02 червня 2024 року.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено копію договору факторингу та витяг із реєстру прав вимоги, згідно з якими право вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Станом на дату звернення до суду, відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29 000,00 грн, з яких: 6 658,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 22 342,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 00 грн - заборгованість за комісією.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 29 000,00 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.11.2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 червня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 715318111 в електронній формі.

Договір було укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», шляхом використання відповідачем інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підтвердження волевиявлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами договору кредитодавець відкрив відповідачу кредитну лінію та надав кредитні кошти, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

На виконання умов договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на банківський рахунок, реквізити якого були зазначені відповідачем під час укладення договору, кредитні кошти у загальному розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується документами про перерахування коштів, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 5.3 договору позичальник підтвердив правильність зазначених ним банківських реквізитів та прийняв на себе відповідальність за їх достовірність, а також підтвердив, що кредитні кошти будуть зараховані саме на його власний рахунок.

До укладення договору відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами кредитування, інформацією про загальну вартість кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, строки повернення кредиту, порядок виконання зобов`язань та відповідальність за їх порушення, після чого добровільно погодився з умовами договору та підтвердив намір укласти договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 7 договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 02 липня 2029 року.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що базова процентна ставка становить 1,50 % на день від залишку суми кредиту, що еквівалентно 547,50 % річних.

Також умовами договору передбачено можливість застосування індивідуальної процентної ставки у випадках пролонгації договору та виконання позичальником визначених договором умов. При цьому кредитодавець мав право застосовувати знижки до процентної ставки, зокрема шляхом використання позичальником промокодів, що не змінювало істотних умов кредитного договору.

Комісія за надання першого траншу кредиту відповідно до пункту 8.5 договору становила 0,00 грн, а тому окрема заборгованість зі сплати комісії у відповідача не виникла.

Відповідач належним чином взяті на себе договірні зобов`язання не виконав, отримані кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув, проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатив, унаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.

24 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № МВ-ТП/1, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за Договором кредитної лінії № 715318111 від 02 червня 2024 року.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено копію договору факторингу та витяг із реєстру прав вимоги, згідно з якими право вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Станом на дату звернення до суду, відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 29 000,00 грн, з яких: 6 658,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 22 342,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 00 грн- заборгованість за комісією.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 29 000,00 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, якщо вони не суперечать вимогам закону.

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, а якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення оферти та її акцепту, а відповідно до статті 12 зазначеного Закону моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, зокрема одноразовим ідентифікатором.

Крім того, статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ має таку саму юридичну силу, як і документ, складений у паперовій формі, за умови дотримання вимог закону.

Отже, доводи позивача щодо укладення кредитного договору в електронній формі узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а сам договір є належним доказом виникнення цивільних прав та обов`язків сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору кредитодавець перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн на банківську картку, реквізити якої були зазначені самим відповідачем при оформленні кредиту.

Доказів того, що відповідач кредитні кошти не отримував або що зазначені реквізити не належали йому, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 1048 та 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строки та порядку, визначені договором, а також сплатити проценти за користування коштами у розмірі, встановленому договором.

Статті 525, 526 ЦК України встановлюють, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, кредитні кошти та проценти у визначені договором строки не сплатив, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Суд також встановив, що 24 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/1.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор набуває право грошової вимоги до боржника.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Копія договору факторингу та витяг із реєстру прав вимоги підтверджують перехід до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором № 715318111, а тому позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості складає 29 000,00 грн, у тому числі: 6 658,00 грн - основний борг, 22 342,00 грн - проценти.

Будь-яких доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, неправильність здійсненого розрахунку або спростовували доводи позивача, відповідачем суду не подано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами третьою та четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків, актів приймання-передачі послуг, платіжних документів та інших доказів.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг виконаних адвокатом робіт, а також документи щодо вартості наданих послуг.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої при вирішенні питання про їх розподіл суд повинен виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також перевірити їх співмірність зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що саме по собі подання іншою стороною заперечень щодо розміру витрат не є безумовною підставою для їх зменшення. Суд може зменшити розмір витрат лише за наявності належного клопотання сторони та встановлення їх явної неспівмірності критеріям, визначеним статтею 137 ЦПК України.

У цій справі відповідач не подав відзиву на позов, не заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не навів доводів щодо їх неспівмірності чи необґрунтованості.

Враховуючи характер спірних правовідносин, необхідність підготовки позовної заяви, аналізу кредитної документації, договору факторингу, розрахунку заборгованості, а також ціну позову, суд доходить висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн є реальними, документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Також, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 11, 509, 512-516, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077-1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за Договором кредитної лінії № 715318111 від 02 червня 2024 року у загальному розмірі 29 000 (двадцять дев`ять тисяч) гривень 00 копійок, яка складається з: 6 658 (шість тисяч шістсот п`ятдесят вісім) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 22 342 (двадцять дві тисячі триста сорок дві) гривні 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення повного рішення 31.07.2026.

Суддя: Ключник А.С.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (м. Чернігів, вул.. Жабинського,13, ЄДРПОУ 39700642.)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .