Решение № 138646191, 02.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/23/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом 1) ОСОБА_1 , м. Київ , 2) ОСОБА_2 , м. Київ , 3) ОСОБА_3 , м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків про про стягнення 536 693,33 грн за участю представників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

31.12.2024 ОСОБА_1 (Позивач-1), ОСОБА_2 (Позивач-2), ОСОБА_3 (Позивач-3) звернулися до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (Відповідач), в якій просять суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 дивіденди в розмірі 71 130,21 грн, інфляційні в розмірі 7 130,13 грн та 3% річних в розмірі 2 469,16 грн, на користь ОСОБА_2 дивіденди в розмірі 314 851,42 грн, інфляційні в розмірі 35 125,42 грн та 3% річних в розмірі 12 631,80 грн, на користь ОСОБА_1 дивіденди в розмірі 86 895,16 грн, інфляційні в розмірі 5 145,89 грн та 3% річних в розмірі 1 314,14 грн.

Крім того, Позивачі просять суд стягнути з Відповідача судові витрати на користь Позивачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином свої зобов`язання з виплати Позивачам, як акціонерам Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", дивідендів за 2022-2023 роки на підставі рішення по питанню № 3 дистанційних річних загальних зборів ПрАТ "Харківенергозбут", які були проведені 24 квітня 2023 року і оформлені Протоколом № 9; рішення по питанню № 7 дистанційних річних загальних зборів ПрАТ "Харківенергозбут", які були проведені 29 грудня 2023 року і оформлені Протоколом № 10; рішення по питанню № 1 дистанційних річних загальних зборів ПрАТ "Харківенергозбут", які були проведені 29 квітня 2024 року і оформлені Протоколом № 11.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 21.08.2025 скаргу позивачів задовольнив частково, змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 у справі №922/23/25 щодо обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши її в редакції постанови, в іншої частині рішення залишено без змін.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 17.02.2026 касаційну скаргу задовольнив, постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2025 скасував. Справу вирішив направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. Ухвалою від 20.03.2026 року було виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частині постанови від 17.02.2026. Суд зазначив у пункті 3 вступної та резолютивної частин та у пункті 3 резолютивної частини повного тексту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 922/23/25 замість "Східного апеляційного господарського суду" правильно читати "Господарського суду Харківської області".

Після надходження матеріалів справи № 922/23/25 до Господарського суду Харківської області 10.04.2026, здійснений автоматизований розподіл судової справи між суддями. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026, для розгляду справи №922/23/25 визначено Головуючого суддю Жигалкіна І.П.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 прийнято до провадження на новий розгляд справу №922/23/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на 14 травня 2026 року об 11:00; учасникам справи, у строк до 12.05.2026, постановлено надати суду письмові пояснення у справі з врахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 з наданням можливих доказів в обґрунтування своїх доводів.

28 травня 2026 року судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання (вх. №12884 від 28.05.2026) про відкладення розгляд справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18 червня 2026 року о 12:00.

Після судового засідання, яке відбулося 18.06.2026, судом, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 02 липня 2026 року о(б) 12:00 год.

Представник Позивачів у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час проведення засідання був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання (вх. № 16092 від 02.07.2026р.) де просить суд здійснити повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі та зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/24651/26.

Зазначене клопотання обґрунтовується тим, що предметом позову у справі № 922/23/25 є виплата дивідендів Позивачам, неотримана ними, на їх думку, у зв`язку порушенням Відповідачем Закону України «Про акціонерні товариства», а предметом позову у справі № 320/24651/26 є оскарження актів НКЦПФР про усунення порушення профільного законодавства, на які посилаються Позивачі, то розгляд справи № 922/23/25 є об`єктивно неможливим і провадження у справі необхідно зупинити, оскільки наразі мається результат розгляду скарги щодо порушення профільного законодавства у виді розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.12.2025 (вих. від 19.12.2025 № 14/14/3633/С07) про усунення порушення профільного законодавства, постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.12.2025 (вих. від 19.12.2025 № 14/14/3634/С03) про застосування заходів впливу контрольного характеру, постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.04.2026 (вих. від 08.04.2026 № 14/14/4016/С03) про застосування заходів впливу контрольного характеру, щодо оскарження яких відкрито провадження адміністративним судом.

Щодо поданого клопотання, суд зазначає таке.

Частиною першою ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Пунктами 1, 2, 4, 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно зі ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Приписами п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Статтею 15 ГПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд зазначає, що позовні вимоги у справі № 922/23/25 ґрунтуються на порушенні з боку Відповідача майнових прав Позивачів щодо належного та своєчасного виконання зобов`язань із виплати дивідендів за 20222023 роки на підставі рішень загальних зборів (протоколи № 9, № 10, № 11). Предметом спору є стягнення грошових коштів у зв`язку з невиконанням цивільно-правового (корпоративного) зобов`язання, до якого застосовуються норми статей 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Натомість предмет розгляду в адміністративній справі № 320/24651/26 стосується публічно-правової правомірності актів державного регулятора (НКЦПФР) при здійсненні наглядових функцій, а саме законності застосування до емітента заходів впливу контрольного характеру.

Суд окремо наголошує, що висновки, викладені у розпорядженні НКЦПФР від 18.12.2025 та постановах НКЦПФР від 18.12.2025 і від 07.04.2026, судом як доказ у цій справі не використовуються і в основу цього рішення не покладаються. Обставини невиконання Відповідачем зобов`язання з виплати дивідендів встановлюються судом на підставі інших, наявних у матеріалах справи доказів розпоряджень емітента до Центрального депозитарію, повідомлення Центрального депозитарію про їх відхилення, доказів повернення грошових коштів на рахунок емітента, а також обставин, встановлених у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у цій справі.

Відтак результат розгляду адміністративної справи № 320/24651/26, не впливає на висновки суду у цій справі, а тому підстави для зупинення провадження, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відсутні.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 921/174/21, в якій викладено позицію щодо прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Ознайомившись з мотивами, викладеними в клопотанні, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження та про зупинення провадження у справі, оскільки на стадії розгляду цієї справи по суті не виникло жодних обставин, які визначали б необхідність доопрацювання матеріалів справи, вчинення процесуальних дій, властивих виключно підготовчому провадженню, або встановлення додаткових фактичних обставин, а посилання Відповідача на викладені в клопотанні обставини не є необхідними для правильного вирішення даної справи.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення учасників про розгляд справи. Оскільки отримання учасниками справи процесуальних документів відбувалось в електронному вигляді, наявність зареєстрованих в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу підтверджується відповідними даними щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, передбаченої статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 909/595/21).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судових засідань у цій справі; сторонам надано можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, надано достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань, а також для подання доказів. Обидві сторони цими правами скористалися: Позивачі шляхом подання позовної заяви з доданими до неї доказами, Відповідач шляхом подання відзиву, заперечень та клопотань, у тому числі клопотання вх. № 16092 від 02.07.2026, розглянутого судом вище. Неявка представників сторін у судове засідання 02.07.2026 не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження. Так, у рішенні Вергельський проти України ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Щодо розгляду справи направленої на новий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, що узгоджуються з положенням ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Отже, при новому розгляді справи суд виходить з обов`язковості висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 922/23/25, де встановлено та зазначено наступне:

- відмова Центрального депозитарію у виконанні розпорядження ПрАТ Харківенергозбут була зумовлена тим, що емітент подав до виконання неповне та вибіркове розпорядження, яке передбачало виплату дивідендів лише окремим акціонерам, без врахування компанії SMART HOLDING (CYPRUS) LTD; виплата дивідендів через депозитарну систему є неподільною процедурою, а часткова виплата рішеннями загальних зборів самого Товариства передбачена не була (пункти 43, 75 даної Постанови);

- у пунктах 44 та 76 даної Постанови Верховний Суд виснував, що Центральний депозитарій обґрунтовано відхилив розпорядження емітента, а виплата дивідендів частинами (лише певним акціонерам) є недопустимою в даному випадку;

- у зазначеній Постанові (пункти 47 та 77) визначено, що фактична виплата дивідендів акціонерам так і не відбулася, а повернення грошових коштів на рахунок ПрАТ Харківенергозбут свідчить про відсутність реального виконання рішення загальних зборів;

- у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повторне направлення ПрАТ Харківенергозбут до депозитарію грошових коштів у повному розмірі (пункти 48, 78 даної Постанови);

- ПрАТ Харківенергозбут не виконав взятих на себе зобов`язань щодо виплати дивідендів акціонерам у повному обсязі (пункти 49, 79, 90 даної Постанови);

- тобто судом фактично встановлено порушення майнових прав Позивачів діями/бездіяльністю Відповідача (пункти 91 даної Постанови);

- за умови наявності прийнятих Товариством рішень про виплату Позивачам дивідендів та невиконання таких власних рішень самим Товариством ухвалення судом рішення про стягнення суми дивідендів на користь Позивачів не може вважатися втручанням у права Товариства, оскільки вказане не змінює правової природи правовідносин, зобов`язань та обсягу прав, які виникли між сторонами, а сама по собі відмінність способу виконання такого зобов`язання у зв`язку з ухваленням рішення суду може бути зумовлена діями/бездіяльністю самого Відповідача за умови встановленої судом відсутності можливості задоволення інших позовних вимог рішенням суду, яке б забезпечило повне поновлення порушених прав Позивачів без необхідності ініціювання розгляду інших нових спорів (пункт 93 даної Постанови).

Суд встановлює фактичні обставини справи, надає оцінку доводам і запереченням сторін, вирішує питання щодо ефективності обраного способу захисту та розміру належних до стягнення сум із урахуванням викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 922/23/25.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається та не спростовуються учасниками справи те, що Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут (код ЄДРПОУ 42206328) є акціонерним товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. А Позивачі є акціонерами (депонентами) цінних паперів (акцій) емітента ПрАТ Харківенергозбут.

Рішеннями річних Загальних зборів акціонерів ПрАТ Харківенергозбут від 24.04.2023 (Протокол № 9), по питанню порядку денного № 3 затвердження результатів фінансово-господарської діяльності Товариства за 2022 рік, розподіл чистого прибутку, прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження загального розміру річних дивідендів за підсумками роботи Товариства за 2022 рік у розмірі 98 761,980 тис. грн. Встановлено, що виплата дивідендів здійснюється Товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому НКЦПФР.

Рішенням Наглядової ради ПрАТ Харківенергозбут від 28.04.2023 (Протокол № 13/2023) визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2022 році, та встановлено, що нарахування та виплату дивідендів здійснити в порядку, визначеному статтею 34 Закону України Про акціонерні товариства, до 24 жовтня 2023 року. Сума дивідендів на 1 акцію складає 0,38498068905 грн.

На позачергових загальних зборах акціонерів ПрАТ Харківенергозбут, проведених 29.12.2023 (Протокол № 10), по питанню порядку денного № 7 прийнято рішення спрямувати на виплату дивідендів акціонерам Товариства кошти у розмірі 30% від чистого прибутку за результатами діяльності Товариства у 2022 році, які за рішенням річних загальних зборів від 24.04.2023 були розподілені на інші фонди товариства, крім резервного.

Рішенням Наглядової ради ПрАТ Харківенергозбут від 10.01.2024 (Протокол № 1/2024) встановлено, що нарахування та виплату дивідендів здійснити в порядку, визначеному статтею 34 Закону України Про акціонерні товариства, до 29 червня 2024 року. Згідно з Особливою інформацією емітента від 11.01.2024 розмір дивідендів на одну акцію становить 0,2309884904 грн, строк виплати дивідендів з 29.12.2023 до 29 червня 2024 року, спосіб виплати через депозитарну систему.

На річних загальних зборах акціонерів ПрАТ Харківенергозбут, проведених 29.04.2024 (Протокол № 11), по питанню порядку денного № 1 прийнято рішення про затвердження результатів фінансово-господарської діяльності Товариства за 2023 рік, розподіл чистого прибутку, прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження загального розміру річних дивідендів за 2023 рік у розмірі 42 961 440 грн, з виплатою через депозитарну систему України.

Рішенням Наглядової ради ПрАТ Харківенергозбут від 07.05.2024 (Протокол № 7/2024) встановлено, що нарахування та виплату дивідендів здійснити в порядку, визначеному статтею 34 Закону України Про акціонерні товариства, до 29 жовтня 2024 року. Сума дивідендів на 1 акцію складає 0,17 грн.

На виконання наведених рішень ПАТ Національний депозитарій України складено переліки акціонерів, які мають право на отримання дивідендів за акціями/доходу за цінними паперами, станом на 15.05.2023 (для виплат за Протоколами № 9 та № 10) та станом на 22.05.2024 (для виплати за Протоколом № 11).

За даними зазначених переліків та наданими Позивачами документами депозитарних установ станом на відповідні дати обліку Позивачам належала така кількість простих іменних акцій ПрАТ Харківенергозбут: ОСОБА_3 90 500 акцій станом на 15.05.2023 та станом на 22.05.2024; ОСОБА_2 511 148 акцій станом на 15.05.2023; ОСОБА_1 511 148 акцій станом на 22.05.2024.

Відповідно, розмір дивідендів, нарахованих Позивачам, вбачається:

1) ОСОБА_3 , 90 500 акцій, що становить 71 130,21 грн (де: Протокол № 9 (0,38498068905 грн) - 34 840,75 грн; Протокол № 10 (0,2309884904 грн) - 20 904,46 грн; Протокол № 11 (0,17 грн) - 15 385,00 грн);

2) ОСОБА_2 , 511 148 акцій, що становить 314 851,42 грн (де: Протокол № 9 (0,38498068905 грн) - 196 782,11 грн; Протокол № 10 (0,2309884904 грн) - 118 069,31 грн);

3) ОСОБА_1 , 511 148 акцій, що становить 86 895,16 грн (де: Протокол № 11 (0,17 грн) - 86 895,16 грн).

Судом встановлено, що рішення про виплату дивідендів Позивачам частками (розстрочення виплат чи перерахування лише певній групі акціонерів) уповноваженими органами ПрАТ Харківенергозбут не приймалося.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що дана обставина, підтверджується Верховним Судом у пунктах 43 і 75 постанови від 17.02.2026: «часткова виплата (лише певним акціонерам) рішеннями загальних зборів самого Товариства передбачена не була».

ПрАТ Харківенергозбут направило до Центрального депозитарію (ПАТ НДУ) розпорядження про виплату дивідендів, складені з порушенням вимог законодавства: емітент подав до виконання неповне та вибіркове розпорядження, яке передбачало перерахування коштів лише окремим акціонерам, без врахування компанії SMART HOLDING (CYPRUS) LTD, що підтверджується матеріалами справи та викладено Верховним Судом у свої постанові.

Відповідно до абзацу 6 підпункту 1 пункту 13 Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого Рішенням НКЦПФР від 28.04.2023 № 475, у разі отримання Центральним депозитарієм розпорядження акціонерного товариства про виплату дивідендів, яке містить інформацію про таку виплату частками, та перерахування акціонерним товариством Центральному депозитарію коштів для виплати не всім особам, які мають право на отримання дивідендів, без збереження пропорційності щодо кількості належних таким особам прав на акції відповідного випуску, Центральний депозитарій відмовляє у взятті до виконання такого розпорядження.

Центральний депозитарій, на підставі профільного законодавства, Правил та Регламенту, правомірно відхилив вибіркові розпорядження Відповідача та листом від 13.02.2024 № 112/09-ЕД повідомив про повернення грошових коштів на рахунок ПрАТ Харківенергозбут.

При цьому, матеріали справи не містять доказів повторного направлення до депозитарію грошових коштів у повному розмірі та належним чином оформленого розпорядження, а відповідні докази Відповідач до суду не надавав.

Доказів виплат Відповідачем дивідендів Позивачам станом на момент ухвалення даного рішення не надано.

Водночас судом встановлено, що Відповідач, виконуючи обов`язки податкового агента Позивачів відповідно до вимог пункту 168.1 статті 168 та пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України, здійснив нарахування, утримання та подальше перерахування до державного бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору з нарахованих Позивачам дивідендів. Згідно з наданими Відповідачем копіями витягів із дивідендних відомостей та платіжних інструкцій (зокрема, платіжні інструкції № 71113, № 71112 від 31.05.2023; № 52159, № 52160 від 29.01.2024; № 29918, № 29917 від 27.06.2024) суми податкових зобов`язань у загальному розмірі 6,5% від суми нарахованих дивідендів були фактично утримані емітентом та зараховані на відповідні бюджетні рахунки.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) акціонерне товариство господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Статтею 158 ЦК України визначено, що акціонерне товариство може виплачувати акціонерам частину свого чистого прибутку з розрахунку на одну належну їм акцію певного типу та/або класу; порядок виплати дивідендів визначається законом та статутом акціонерного товариства.

Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику-акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України Про акціонерні товариства дивіденд це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має здійснюватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів. Умови виплати дивідендів, зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів, мають бути однаковими для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Згідно з частиною другою статті 34 цього Закону рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами. Частиною п`ятою статті 34 передбачено, що акціонерні товариства у порядку, встановленому НКЦПФР, здійснюють виплату дивідендів через депозитарну систему України або безпосередньо акціонерам; спосіб виплати дивідендів визначається відповідним рішенням загальних зборів акціонерів.

Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України Про акціонерні товариства до виключної компетенції загальних зборів віднесено, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом. Згідно з п. 20 ч. 2 ст. 71 цього Закону до виключної компетенції наглядової ради належить визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку.

Згідно з пунктом 5 Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого Рішенням НКЦПФР від 28.04.2023 № 475, виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Акціонерне товариство здійснює виплату дивідендів шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками, якщо це передбачено рішенням загальних зборів, наглядової ради товариства або ради директорів. Аналогічні за змістом положення містив пункт 5 розділу І Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого Рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 № 391.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків визначено правочини та інші юридичні факти. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів зобов`язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов`язанням, а тому в разі порушення такого зобов`язання до цих правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 625 ЦК України. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2026 у справі № 915/1287/23.

Суд вважає за доцільне зазначити, що перерахування емітентом коштів на рахунок Центрального депозитарію може вважатися належним виконанням обов`язку з виплати дивідендів лише тоді, коли воно забезпечує реальне отримання коштів акціонерами через неподільну процедуру депозитарної системи. Факт повернення грошових коштів на рахунок ПрАТ Харківенергозбут свідчить про те, що реального виконання рішень загальних зборів не відбулося, а кошти залишилися у володінні Відповідача.

Обставина невиконання Відповідачем зобов`язання встановлена Верховним Судом у постанові від 17.02.2026 у справі №922/23/25 викладених в пунктах 4749, 7779, 90, 91, і в силу ч. 1 ст. 316 ГПК України є обов`язковою для суду при новому розгляді справи.

Суд звертає увагу, що саме з вини Відповідача - емітента сталося причина відхилення розпоряджень.

Суд зазначає, що така поведінка суперечить добросовісності та діловій практиці, тобто поведінка, яка суперечить добросовісності, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (доктрина venire contra factum proprium, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17; постанова Верховного Суду від 17.06.2026 у справі № 915/1287/23, пункти 9599).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 212 ЦК України, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що настала.

Так, Відповідач подавши до виконання розпорядження, яке в силу прямої вимоги абзацу 6 підпункту 1 пункту 13 Рішення НКЦПФР № 475 не могло бути прийняте депозитарієм, і не подавши в подальшому належного розпорядження, недобросовісно перешкодив настанню обставини, з якою пов`язується отримання Позивачами дивідендів.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення; таке право має бути захищене судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та спричиненим цим діянням наслідкам.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ухвалення судом рішення про стягнення суми дивідендів на користь Позивачів не є втручанням у господарську діяльність Товариства та не змінює правової природи правовідносин, зобов`язань та обсягу прав, які виникли між сторонами; відмінність способу виконання зобов`язання зумовлена виключно діями та бездіяльністю самого Відповідача.

Дана позиція чітко визначено у пункті 93 Постанов Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №922/23/25: "Підсумовуючи наведене, за умови наявності прийнятих Товариством рішень про виплату позивачам дивідендів та невиконання таких власних рішень самим Товариством, не може вважатися в цьому випадку втручанням в права ухвалення судом рішення про стягнення суми дивідендів на користь позивачів, оскільки вказане не змінює правової природи правовідносин, зобов`язань та обсягу прав, які виникли між сторонами, а сама по собі відмінність способу виконання такого зобов`язання у зв`язку із ухваленням рішення суду в цьому випадку може бути зумовлена діями/бездіяльністю самого відповідача, за умови встановленої судом відсутності можливості задоволення інших позовних вимог рішенням суду, яке б забезпечило повне поновлення порушених прав позивачів без необхідності ініціювання розгляду інших нових спорів.".

Суд вважає, що стягнення дивідендів на користь Позивачів відповідає принципу рівності акціонерів щодо питання розподілу чистого прибутку та виплати його частини акціонерам принцип рівності акціонерів є ключовим; цей принцип реалізується через форму виплати, строк виплати і розмір; пропорційний розподіл чистого прибутку між усіма акціонерами забезпечує баланс інтересів мажоритарного та міноритарних акціонерів, а виплата дивідендів або частини чистого прибутку на користь одного акціонера (групи акціонерів) є формою зловживання правом. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 13.04.2026 у справі № 910/6208/24 (пункти 6.226.24).

Суд посилається на дану постанову з підстав наведених в ній висновки щодо принципу рівності акціонерів, добросовісності та захисту правомірних очікувань акціонерів на отримання частини прибутку.

Аналогічно, у постанові від 17.06.2026 у справі № 915/1287/23 Верховний Суд зазначив, що виплата одному акціонеру дивідендів, виходячи з однієї суми, та одночасна виплата іншим акціонерам дивідендів, виходячи з іншої суми, є несправедливим та таким, що порушує рівність акціонерів (пункт 103).

Щодо сплати, як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає наступне.

Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на те, що сплата ним як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору вже зменшила належні Позивачам суми, а стягнення сум дивідендів у повному обсязі призведе до подвійної оплати коштів емітентом та подвійного оподаткування.

Суд звертає увагу на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 924/740/23 та від 17.06.2026 у справі № 915/1287/23.

Аналіз положень підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, статті 18, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпунктів 170.5.1, 170.5.2, 170.5.4 пункту 170.5 статті 170, статті 171, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України свідчить про те, що для оподаткування такого доходу як дивіденди, що виплачуються фізичним особам-акціонерам, саме емітент корпоративних прав (акціонерне товариство), який здійснює нарахування дивідендів, є податковим агентом фізичної особи-акціонера та як податковий агент здійснює нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи ПДФО та військового збору з доходу у вигляді дивідендів. Тобто нарахування, утримання і сплата ПДФО і військового збору з доходу у вигляді дивідендів, що виплачуються фізичним особам-акціонерам, є обов`язком податкового агента, яким у спірних правовідносинах є Відповідач.

У постанові від 20.06.2024 у справі № 924/740/23 Верховний Суд сформулював наступний висновок: суми дивідендів, заявлені до стягнення в судовому порядку фізичними особами-акціонерами з акціонерного товариства на їх користь, обчислюються судом без віднімання сум податків і зборів, тобто не зменшуються судом на суми ПДФО та військового збору. Податки і збори із присудженої за рішенням суду до стягнення з емітента корпоративних прав суми дивідендів підлягають нарахуванню, утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету самим акціонерним товариством як податковим агентом фізичної особи-акціонера при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена фізичній особі-акціонеру на підставі судового рішення сума дивідендів зменшується на суму ПДФО і військового збору. Отже, суд у разі задоволення позову фізичної особи-акціонера про стягнення дивідендів визначає необхідну до стягнення суму дивідендів без вирахування з неї ПДФО та військового збору із зазначенням в резолютивній частині рішення про необхідність утримання при виконанні судового рішення із стягуваної суми установлених законодавством України податків і зборів.

Верховний Суд зазначив, що зменшення судом заявлених до стягнення сум дивідендів на суми ПДФО та військового збору означає, що суд фактично перебирає на себе обов`язки податкового агента, що суперечить положенням чинного податкового законодавства. Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/407/19 та у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/15-ц.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що у Постанові від 17.06.2026 у справі № 915/1287/23 Верховний Суд визнав необґрунтованими твердження апеляційного господарського суду, де останній в оскаржуваній постанові послався на те, що у справі №924/740/23 відповідні суми податків були сплачені вже після ухвалення рішення суду (що було встановлено апеляційним судом під час нового розгляду справи). Також, Верховний Суд визнав помилковими висновки судів попередніх інстанцій про необхідність зменшення заявлених до стягнення сум заборгованості за дивідендами на суми податку та військового збору, а також безпідставним здійснений виходячи зі зменшених сум перерахунок інфляційних втрат і трьох процентів річних (зазначене викладено у пунктах 130-139).

На підставі викладеного, суд вважає такі заперечення Відповідача не обґрунтованими, а сплату Відповідачем як податковим агентом ПДФО та військового збору з нарахованих Позивачам дивідендів не є виплатою дивідендів Позивачам у розумінні Закону України Про акціонерні товариства, оскільки ці кошти перераховані до бюджету, а не Позивачам, і їх перерахування є виконанням публічно-правового обов`язку самого Відповідача. А отже не може зменшувати розмір грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачами і не є підставою для зменшення судом цих сум.

Ризик подвійної оплати та подвійного оподаткування, на який посилається Відповідач, виключається шляхом зазначення в резолютивній частині цього рішення про необхідність утримання при виконанні судового рішення із стягуваних сум дивідендів установлених законодавством України податків і зборів. Питання зарахування вже сплачених Відповідачем як податковим агентом сум ПДФО та військового збору вирішується Відповідачем самостійно в порядку, встановленому Податковим кодексом України, і не належить до предмета доказування в даній справі, а суд не вправі перебирати на себе функції податкового агента.

Щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає таке.

Позивачами було заявлено про нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за такі періоди: щодо зобов`язання за рішенням загальних зборів від 24.04.2023 з 01.06.2023; щодо зобов`язання за рішенням загальних зборів від 29.12.2023 з 01.02.2024; щодо зобов`язання за рішенням загальних зборів від 29.04.2024 з 01.07.2024, в усіх випадках по 31.12.2024.

Обґрунтовуючи зазначені періоди, Позивачі посилаються на те, що рішення про виплату дивідендів частками уповноваженими органами Відповідача не приймалося, а Відповідач, нарахувавши дивіденди та утримавши й перерахувавши з них до бюджету ПДФО і військовий збір (31.05.2023, 29.01.2024 та 27.06.2024), тим самим розпочав виконання зобов`язання, яке за відсутності рішення про виплату частками мало бути виконане в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5 Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого Рішенням НКЦПФР від 28.04.2023 № 475 (пункт 5 розділу І Порядку, затвердженого Рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 № 391), акціонерне товариство здійснює виплату дивідендів шляхом виплати всієї суми дивідендів у повному обсязі або кількома частками, якщо це передбачено рішенням загальних зборів, наглядової ради товариства або ради директорів.

Суд знову звертає увагу на постанову Верховного Суду від 17.06.2026 у справі № 915/1287/23 (пункти 121123) де Позивачі обґрунтували свої вимоги щодо утриманням податків в позовній заяві, тому це питання є предметом розгляду і підлягає оцінці суду. Так, у даній питання сплати податків входить до предмета доказування, де суд дійшов висновку, що Відповідач мав виплатити дивіденди в повному обсязі. Перерахувавши ПДФО та військовий збір у травні 2023 року, а також у січні та червні 2024 року, Відповідач підтвердив чинність грошового зобов`язання. Водночас, залишення чистого доходу без виплати є неправомірним розділенням платежу на частки, а отже порушує принцип однаковості умов для акціонерів.

Крім того, як встановлено вище, Відповідач недобросовісно перешкоджає настанню обставини щодо отримання Позивачами дивідендів (ч. 3 ст. 212 ЦК України), а його поведінка суперечила його ж попереднім заявам про виплату всієї суми у повному обсязі.

За таких обставин суд визнає обґрунтованим визначення Позивачами початку прострочення грошового зобов`язання днем, наступним за днем початку виконання зобов`язання Відповідачем, а саме з 01.06.2023, з 01.02.2024 та з 01.07.2024 відповідно, з урахуванням того, що ці дати визначені Позивачами.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд перевірив надані Позивачами розрахунки трьох процентів річних та інфляційних за спірні періоди та встановив, що розрахунки виконані за формулами, що відповідають вимогам статей 253, 612, 625 ЦК України, з урахуванням правил індексації, роз`яснених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, є арифметично вірними та обґрунтованими. Нарахування здійснено на суми дивідендів без вирахування утриманих податків і зборів, з урахуванням висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 20.06.2024 у справі № 924/740/23 та від 17.06.2026 у справі № 915/1287/23.

Відтак позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню у заявлених розмірах.

Крім того, суд ще раз звертає увагу на п. 93 викладеного в постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у цій справі, де визначено, що за умови наявності прийнятих Товариством рішень про виплату дивідендів та невиконання таких власних рішень самим Товариством ухвалення судом рішення про стягнення суми дивідендів не змінює правової природи правовідносин, а відмінність способу виконання зобов`язання зумовлена діями/бездіяльністю самого Відповідача. Отже оскільки предметом цього спору є стягнення грошових коштів за невиконаним грошовим зобов`язанням, а не перегляд рішень регулятора, то суд не перебирає на себе дискреційних повноважень НКЦПФР.

Стосовно посилання Відповідача на рішення у справі № 910/5187/24, що набрало законної сили, суд зазначає, що встановлені у ньому обставини, як це викладено у пунктах 42, 43, 46 постанови Верховного Суду від 17.02.2026 у цій справі, свідчать про правомірність відмови Центрального депозитарію у виконанні розпорядження ПрАТ Харківенергозбут та про повернення перерахованих коштів на рахунок емітента, тобто підтверджують, а не спростовують доводи Позивачів.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 у справі № 922/2437/24 було прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з ПрАТ Харківенергозбут на користь ОСОБА_1 96 298, 97 грн. та на користь ОСОБА_3 17 049,97 грн залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 226 ГПК України залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права звернутися до господарського суду повторно, а тому наведене не перешкоджає розгляду цієї справи по суті та не свідчить про повторність вимог. Рішення дистанційних загальних зборів ПрАТ Харківенергозбут, оформлені Протоколами № 9, № 10 та № 11, у встановленому законом порядку недійсними не визнані та є чинними.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка в силу ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судом як джерело права, зокрема у рішеннях у справах Проніна проти України (від 18.07.2006) та Ruiz Torija v. Spain (від 09.12.1994), пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; міра цього обов`язку залежить від характеру рішення та суті доводів учасників справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Позивачі є акціонерами та їх включення до переліків осіб, які мають право на отримання дивідендів, прийняття загальними зборами рішень про виплату дивідендів, визначення наглядовою радою розміру дивідендів на одну акцію та строків виплати. При цьому невиконання Відповідачем цих рішень і повернення коштів депозитарієм підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами у їх сукупності, та є такими, що не спростовуються Відповідачем.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи; наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін. Суд вважає обсяг вмотивування цього судового рішення достатнім для його прийняття.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, керуючись законом, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд дійшов висновку про доведеність факту порушення Відповідачем грошового зобов`язання з виплати Позивачам дивідендів та про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати з оплати судового збору покладаються на пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку зі збройною агресією з боку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні перебої зі світлом та у роботі програмного забезпечення щодо виходу в інтернет, сайтів Судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень, навантаження та великий обсяг роботи, покладений на суди, дослідження та обробки надвеликого обсягу інформації щодо застосування законодавства, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 02 липня 2026 року у справі № 922/23/25 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 120, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дивіденди в розмірі 71 130,21 грн (сімдесят одна тисяча сто тридцять грн 21 коп.) з утриманням при виконанні судового рішення із стягуваної суми дивідендів установлених законодавством України податків і зборів, інфляційні втрати в розмірі 7 130,13 грн (сім тисяч сто тридцять грн 13 коп.) та 3% річних в розмірі 2 469,16 грн (дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять грн 16 коп.), а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) дивіденди в розмірі 314 851,42 грн (триста чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят одна грн 42 коп.) з утриманням при виконанні судового рішення із стягуваної суми дивідендів установлених законодавством України податків і зборів, інфляційні втрати в розмірі 35 125,42 грн (тридцять п`ять тисяч сто двадцять п`ять грн 42 коп.) та 3% річних в розмірі 12 631,80 грн (дванадцять тисяч шістсот тридцять одна грн 80 коп.), а також судовий збір у розмірі 5439,13 грн.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) дивіденди в розмірі 86 895,16 грн (вісімдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто п`ять грн 16 коп.) з утриманням при виконанні судового рішення із стягуваної суми дивідендів установлених законодавством України податків і зборів, інфляційні втрати в розмірі 5 145,89 грн (п`ять тисяч сто сорок п`ять грн 89 коп.) та 3% річних в розмірі 1 314,14 грн (одна тисяча триста чотирнадцять грн 14 коп.), а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "30" липня 2026 р.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін