Решение № 138645936, 31.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Справа № 915/1960/15(915/317/26)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу

за позовом (заявою): ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс арбітражного керуючого Пляки С.В.

до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника,

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1960/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс.

Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс арбітражним керуючим Плякою С.В. 23.03.2026 через систему Електронний суд подано до господарського суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника.

Заявник просить суд:

1. Прийняти до провадження у межах справи про банкрутство заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ Трейдавтотранс на його керівника та засновників.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ Трейдавтотранс на особу, що є засновником та виконувала повноваження керівника ТОВ Трейдавтотранс ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ Трейдавтотранс 2395262,00 (два мільйона триста дев`яносто п`ять тисяч двісті шістдесят дві грн. 00 коп.) гривень.

Заяву обґрунтовано посиланням на норми ст. 11, 22, 92, 97, 99, 117, 1166 ЦК України, ст. 4, 12, 61 Кодексу України з процедур банкрутства та мотивовано тим, що при проведенні аналізу фінансово-господарського стану боржника встановлено обставини погіршення економічного стану боржника, якому передувало проведення сумнівних та незаконних господарських операцій за керівництва директора (власника) ОСОБА_1 . Відповідно до висновків Аналізу поточна, критична та понадкритична неплатоспроможність ТОВ Трейдавтотранс зумовлена в значній мірі суб`єктивними, а не об`єктивними (екзогенними) факторами, такими, зокрема, як неправомірні дії відповідальних осіб боржника та його засновників, спад кон`юнктури в економіці в цілому, зменшення купівельної здатності населення та суб`єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового і валютного ринків і т.п.; наявні ознаки доведення до банкрутства підприємства; усі кошти, отримані боржником від кредиторів, використані ТОВ Трейдавтотранс не за цільовим призначенням, без мети отримання прибутку, що мало наслідком втрату платоспроможності та банкрутство цього підприємства.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2026 справу №915/317/26 передано судді Адаховській В.С. на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 3.3.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Господарському суді Миколаївської області.

Відповідно до приписів ст. 176 ГПК України, судом вжито заходи до перевірки адреси зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи відповідача.

Згідно відповіді №2519909 від 26.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновків Верховного Суду, зроблених у постанові №911/3554/17 (911/401/21) від 20.10.2022, визначено, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

У відповідності з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2025 №78 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Ржепецького В.О. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є відрахування зі штату Господарського суду Миколаївської області головуючого у справі судді Ржепецького В.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.12.2025 головуючим у справі №915/1960/15 визначено суддю Адаховську В.С.

Ухвалою суду від 19.01.2026 справу №915/1960/15 про банкрутство ТОВ Трейдавтотранс прийнято до свого провадження суддею Адаховською В.С.

Ухвалою суду від 30.03.2026 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс арбітражного керуючого Пляки С.В. від 23.03.2026 про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника прийнято до розгляду у межах справи №915/1960/15 про банкрутство ТОВ Трейдавтотранс, відкрито провадження у справі та присвоєно їй номер 915/1960/15(915/317/26). Судом постановлено: розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; уразі наявності у сторін заперечень проти розгляду справи без виклику сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання, яке відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України). Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Ухвалу суду від 30.03.2026 відповідачу надіслано за адресою реєстрації та повернуто суду без вручення 20.04.2026 з довідкою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2026 у справі №915/1960/15(915/317/26) відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

З зазначеного витікає, що відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у даній справі та встановлений судом процесуальний строк для подання суду заяв по суті справи.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у розумний строк.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25.11.2015 головою ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс Шульгою Д.Л. до господарського суду Миколаївської області подано заяву б/н від 24.11.2015 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс за ознаками ст. 95 Закону України Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон).

Ухвалою суду від 10.12.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс.

Постановою суду від 22.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс визнано банкрутом за ознаками статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Як встановлено судом, у постанові від 22.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс (далі - ТОВ Трейдавтотранс) зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 14.11.2003 та є юридичною особою. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 522 120 0000 000350.

Ухвалою суду від 02.02.2016, за результатами попереднього засідання, визнано грошові вимоги: фізичної особи-підприємця Яковішина Ярослава Миколайовича у сумі 480000,00 грн. та 2436,00 грн. (витрати по сплаті судового збору); Товариства з обмеженою відповідальністю Новоградстрой у сумі 1910070,00 грн. та 2756,00 грн. (витрати по сплаті судового збору). Судом постановлено затвердити реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс на загальну суму 3406777,00 грн, в тому числі вимоги:

І-ї черги:

1) Фізичної особи-підприємця Яковішина Ярослава Миколайовича у сумі 2436,00 грн;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Новоградстрой у сумі 2756,00 грн;

VI-ї черги:

1) Фізичної особи-підприємця Яковішина Ярослава Миколайовича у сумі 480000,00 грн;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Новоградстрой у сумі 1910070,00 грн.

Окремо включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк у сумі 1011515,00 грн, які забезпечені заставою майна боржника.

Відомості про майно боржника, яке є предметом застави:

- нежитловий об`єкт, літ.Д-1 склад, загальною площею 167,0 кв.м.; літ.Е-1 склад, загальною площею 96,9 кв.м.; літ.Ж-1 щитова; літ. З-1 прохідна, загальною площею 10,0 кв.м.; літ.М-1, М-1 адміністративно виробнича будівля, загальною площею 77,0 кв.м.; літ.Н-1 котельня, загальною площею 17,6 кв.м.; літ.О-1 склад механізований, загальною площею 860,5 кв.м.; літ.П-1 навіс; літ.У-1 вбиральня; літ.Т-1 будівля для ємкостей; № 2,3,4,8 споруди; №1 покриття, адреса: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул..Електронна, № 72а, номер РПВН: 3405286.

Ухвалою суду від 14.06.2016 визнано кредиторські Публічного акціонерного товариства Дельта Банк у сумі 2125208,74 грн та постановлено включити їх до VІ-ї черги реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс, витрати Публічного акціонерного товариства Дельта Банк у сумі 2756,00 грн. по сплаті судового збору включити до І-ї черги реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс.

18.10.2018 прийнято Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Зазначений Кодекс набрав законної сили з 21.04.2019 та введений у дію з 21.10.2019.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвалою від 18.12.2024 суд постановив, крім іншого, призначити ліквідатором у справі № 915/1960/15 про банкрутство ТОВ Трейдавтотранс арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво № 465 від 15.03.2013, РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвалою суду від 14.03.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмонтаж-2016 про заміну кредитора у справі. Судом постановлено замінити у справі №915/1960/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс кредитора Фізичну особу-підприємця Яковішина Ярослава Миколайовича на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Спецмонтаж-2016 (код ЄДРПОУ 40391209).

Ухвалою суду від 23.04.2025 замінено у справі №915/1960/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс кредитора ПАТ Дельта Банк (код ЄДРПОУ 34047020, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б) на його правонаступника ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо (код ЄДРПОУ 39761587, адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, керівником (засновником, учасником) банкрута станом на час порушення провадження у справі про банкрутство був гр. ОСОБА_1 , який є учасником товариства.

Як зазначає ліквідатор у заяві про покладення субсидіарної відповідальності, в ході ліквідаційної процедури здійснено реалізацію нерухомого майна банкрута для погашення вимог заставного кредитора. Вимоги ТОВ Інвест-Кредо погашено 04.03.2026 на суму 1011515,00 грн.

На дату подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності ліквідаційну масу не сформовано у зв`язку з відсутністю будь-яких майнових активів, дебіторську заборгованість списано як безнадійну (за відсутності первинної документації та спливом строку позовної давності).

Таким чином, вартість ліквідаційної маси ТОВ Трейдавтотранс дорівнює - 0,00 грy, кредиторська заборгованість 2395262,00 грн.

Ліквідатор ТОВ Трейдавтотранс арбітражний керуючий Пляка С.В. вважає, що існує прямий зв`язок між діями колишнього керівника та учасника боржника ОСОБА_1 з доведення товариства до банкрутства. Боржник набув стану неспроможності саме у зв`язку з бездіяльністю, неефективними та протизаконними діями, а також особистою заінтересованістю керівника/учасника залишити товариство без майна та можливості повернути кошти кредиторам.

При розгляді заяви ліквідатора судом враховано наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Судом також прийнято до уваги висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):

- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;

- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення;

- щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ;

- суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;

- об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;

- щодо змісту правопорушення - він не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, пункт 66, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, пункт 7.56). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;

- щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення);

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. За правовими позиціями Верховного Суду такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі №914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі №25/62/09.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Згідно з п. 3.2 розділу III Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджені наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) вказав, що відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Водночас у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 Верховний Суд звернув увагу на те, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Таким чином очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута.

Тобто бездіяльність органів управління товариства, яка полягає у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор/кредитор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора/кредитора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника, суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Як зазначено ліквідатором у заяві про покладення субсидіарної відповідальності на відповідача, при проведенні аналізу фінансово-господарського стану боржника підтвердились обставини погіршення економічного стану боржника, якому передувало проведення сумнівних та незаконних господарських операцій за керівництва директора (власника) ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту аналізу поточна, критична та понадкритична неплатоспроможність ТОВ Трейдавтотранс зумовлена в значній мірі суб`єктивними, а не об`єктивними (екзогенними) факторами, такими, зокрема, як неправомірні дії відповідальних осіб боржника та його засновників, спад кон`юнктури в економіці в цілому, зменшення купівельної здатності населення та суб`єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового і валютного ринків і т.п.

Зважаючи на вищевказані дані, ліквідатор дійшов висновку про наявність ознак доведення до банкрутства товариства.

Ліквідатор також дійшов висновку, що усі кошти, отримані боржником від кредиторів, використані ТОВ Трейдавтотранс не за цільовим призначенням, без мети отримання прибутку, що мало наслідком втрату платоспроможності та банкрутство товариства.

На підставі наведених відомостей, ліквідатор ТОВ Трейдавтотранс арбітражний керуючий Пляка С.В. зробив висновок про те, що існує прямий зв`язок між діями колишнього керівника та учасника боржника ОСОБА_1 з тим, що боржник набув стану неспроможності саме у зв`язку з бездіяльністю, неефективними та протизаконними діями, а також особистою заінтересованістю відповідача залишити товариство без майна та можливості повернути кошти, отримані від кредиторів.

Також ліквідатор наголошує, що відповідач не надав ліквідатору відповідних пояснень та доказів належного, за призначенням, використання грошових коштів. Ліквідаційну масу не сформовано у зв`язку з відсутністю будь-яких майнових активів, дебіторську заборгованість списано як безнадійну (за відсутності первинної документації та спливом строку позовної давності).

Оцінивши доводи заявника щодо наявності підстав для покладення на відповідача субсидіарної відповідальності, суд зазначає, що сам по собі факт нездійснення платежів боржником на користь третіх осіб, як і факт наявності дебіторської заборгованості, не утворює автоматично складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між конкретними діями/бездіяльністю відповідної особи та настанням неплатоспроможності боржника, а також без доведення того, що ці дії/бездіяльність перебували поза межами звичайного та добросовісного господарського ризику.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.12.2025 у справі №911/1603/24 (911/133/25) виснував, що для застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство суд має дослідити не окремі факти, а сукупність обставин, які характеризують поведінку осіб, причетних до управління боржником або отримання вигоди від його майнових операцій, з урахуванням виду діяльності боржника, структури активів і пасивів, моменту виникнення критичної неплатоспроможності, а також реальності та результативності заходів із повернення активів до ліквідаційної маси.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ, субсидіарна відповідальність є додатковим, винятковим способом захисту прав кредиторів, який застосовується за умови доведення сукупності визначених законом обставин, зокрема: наявності вини відповідних осіб у доведенні боржника до банкрутства, існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між їхніми діями (бездіяльністю) та неплатоспроможністю боржника, а також недостатності ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.

При цьому Верховний Суд наголосив, що інститут субсидіарної відповідальності не має на меті підміняти собою інші правові механізми, передбачені КУзПБ, зокрема: заходи з формування ліквідаційної маси; стягнення дебіторської заборгованості; оспорення правочинів або спростування майнових дій боржника у порядку ст. 42 КУзПБ.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявником не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували протиправність дій/бездіяльності відповідача, їх причинно-наслідкового зв`язку із настанням неплатоспроможності боржника та вини відповідача.

Таким чином, ліквідатор не підтвердив елементи деліктного складу субсидіарної відповідальності у даній справі.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ліквідатора.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдавтотранс арбітражного керуючого Пляки С.В. від 23.03.2026 про покладення субсидіарної відповідальності на засновників або керівника боржника.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська