Решение № 138637007, 30.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2655/26

Справа №754/20466/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», про визнання недійсними пунктів договору про надання споживчого кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду до відповідача із позовом про визнання недійсними пунктів договору про надання споживчого кредиту.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.12.2022 року між нею та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 6177994, за умовами якого вона отримала 13 800,00 грн. строком на 357 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 21 днів (пункти 1.2-1.4 договору). Відповідно до п. 1.5.1. Договору, Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Відповідно до п.1.5.2. Договору, Знижена процентна ставка 1,692 % в день та застосовується за певних умов. Відповідно п. 1.6 договору мета отримання кредиту - споживчі потреби. Пунктом 1.7 договору встановлено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає:

1.7.1. за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 43125,99 % річних;

1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки складає 34532,54 % річних.

Відповідно до п. 1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає:

1.8.1 за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 111839,34 грн.;

1.8.2. за стандартною процентною ставкою за період застосування зниженої процентної ставки 110974,29 грн.

У Паспорті споживчого кредиту вказано, що стандартна процентна ставка, відсотків річних (застосовується протягом строку кредиту, крім періоду застосування зниженої процентної ставки, якщо виконані умови для її застосування): 726,35% річних (1,99% в день). Знижена процентна ставка, відсотків річних (застосовується з дати видачі кредиту до 02.01.2023 року, якщо споживачемвиконані умови для отримання знижки, зокрема до вказаного строку (включно) (+3 дні) здійснена сплата першого платежу з оплати процентів, згідно Графіку платежів або здійснено часткове дострокове повернення кредиту): 719,94% річних (1,692% в день). Також у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 6177994 від 12.12.2022 року) зазначено, що якщо Споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в Графіку платежів, будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати наступні значення:

1. Усього сума платежів за розрахунковий період складе - 111839,34 грн.

2. Усього сума процентів за користування кредитом складе - 98039,34 грн.

3. Реальна річна процентна ставка складе - 43125,99% річних.

4. Загальна вартість кредиту складе - 111839,34 грн.

Позивач вважає, що договір, а саме його пункти, що визначають розмір процентів (відсотків) за кредитом порушують її права як споживача, оскільки є несправедливо завищеними. Ці положення договору (а саме пункти/підпункти 1.5.1, 1.5.2, п. 1.7, підпункти 1.7.1 та 1.7.2, п. 1.8 та підпункти 1.8.1 та 1.8.2) встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми плати за користування кредитними коштами, що свідчить про дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, на думку позивача, вищевказані пункти/підпункти договору про надання споживчого кредиту № 6177994 від 12.12.2022 року, якими визначено завищений розмір відсотків (процентів) за користування кредитом, є несправедливими по відношенню до споживача і не відповідають вимогам закону, а тому ці положення договору є недійсними.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити її вимоги, визнати недійсними пункти/підпункти: п.п. 1.5.1, п.п. 1.5.2, п. 1.7, підпункти 1.7.1 та 1.7.2, п. 1.8 та підпункти 1.8.1 та 1.8.2 договору про надання споживчого кредиту № 6177994 від 12.12.2022 року, укладеного між нею та ТОВ «Авентус Україна», а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 12.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

26.01.2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що позивач є клієнтом відповідача з 16.08.2022 року, уклала ще 10 кредитних договорів з аналогічними умовами, була повністю ознайомлена з умовами кредитування, в тому числі і порядком нарахувань за кредитним договором. Представник відповідача вказав на те, що неустойка (пеня, штрафи) за кредитними договорами не нараховувалася, а нараховувалися виключно проценти (плата) за користування кредитними коштами, а тому передбачені в договорі умови кредитування повністю лояльні та прийнятні для споживача, ураховуючи, що позивач декілька разів укладала договори з ТОВ «Авентус Україна» та належним чином виконувала покладені на неї обов`язки, а тому вказану позовну заяву слід розцінювати як зловживання своїм право на звернення до суду. Представник відповідача звертає увагу на те, що позивач не була позбавлена можливості, передбаченої ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», та протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору та повернути кошти товариству, однак такого не вчинила.

Заперечуючи проти тверджень позивача про нарахування непропорційно великої суми компенсації, представник відповідача зауважив, що укладаючи кредитний договір позивач погодив, що за користування кредитними коштами процентна ставка, а саме стандартна процентна ставка - 1,99 % у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; та знижена процентна ставка - 0,995 % у день та застосовується, якщо споживач до 02.01.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вищевказаної дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. При цьому споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. У зв`язку із виконанням умов для застосування зниженої процентної ставки та внесення платежу позивачем нарахування процентів по 30.12.2022 року здійснювалось за зниженою процентною ставкою.

Представник відповідача наголосив, що встановлення в кредитному договорі плати (процентів) за користування кредитними коштами не є компенсацією в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалась в межах строку користування кредитом на підставі умов кредитного договору та згідно з вимогами чинного законодавства, а тому твердження позивача щодо несправедливих умов кредитного договору, в зв`язку з нарахуванням непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) за кредитним договором і порушення товариством п. 5 ч. 3. ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним.

З урахуванням наведеного, представник відповідача стверджує, що оспорювані пункти кредитного договору відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ЗУ «Про споживче кредитування», при укладенні кредитного договору сторони погодили усі істотні умови, в тому числі і орієнтовну загальну вартість кредиту, позивач була належним чином поінформована про розмір процентної ставки, а також ознайомлена з правилами кредитування, в зв`язку із чим представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

09.03.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 про приєднання доказів, в якому вона також зазначає, що позивач ОСОБА_1 є членом сім`ї військовослужбовця, а саме її син ОСОБА_4 (солдат) наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2026 року зарахований в списки особового складу частини, тобто, є військовослужбовцем. З урахуванням наведеного, представник позивача вважає, що окрім заявлених аргументів, викладених у позові, у позивача є пільга на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 10.03.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник Берковська О.М.не з"явилися, при цьому представник звернулася до суду з заявою про розгляд справи в їхню відсутність, позовні вимоги підтримає в повному обсязі та просила про їх задоволення.

У судове засідання представники відповідача та третьої особи не з`явилися, надавши заяви, в яких просять розглядати справу в їхню відсутність.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступник підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 12.12.2022 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 6177994, за умовами якого позивачу надано кредит в розмірі 13 800,00 грн. строком на 357 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 21 днів (пункти 1.2-1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5.1. Договору, Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.

Згідно п.1.5.2. Договору, Знижена процентна ставка 1,692 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 02.01.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв"язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно п. 1.6 договору мета отримання кредиту - споживчі потреби.

Пунктом 1.7 договору встановлено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає:

1.7.1 - за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 43125,99 % річних;

1.7.2 - за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки складає 34532,54 % річних.

Відповідно до п. 1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає:

1.8.1 - за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 111839,34 грн.;

1.8.2 - за стандартною процентною ставкою за період застосування зниженої процентної ставки 110974,29 грн.

Згідно Паспорту споживчого кредиту також визначено, що стандартна процентна ставка, відсотків річних (застосовується протягом строку кредиту, крім періоду застосування зниженої процентної ставки, якщо виконані умови для її застосування): 726,35% річних (1,99% в день). Знижена процентна ставка, відсотків річних (застосовується з дати видачі кредиту до 02.01.2023 року, якщо споживачемвиконані умови для отримання знижки, зокрема до вказаного строку (включно) (+3 дні) здійснена сплата першого платежу з оплати процентів, згідно Графіку платежів або здійснено часткове дострокове повернення кредиту): 719,94% річних (1,692% в день).

У Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 6177994 від 12.12.2022 року) вказано, що у разі, якщо Споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в Графіку платежів, будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати наступні значення:

1. Усього сума платежів за розрахунковий період складе - 111839,34 грн.

2. Усього сума процентів за користування кредитом складе - 98039,34 грн.

3. Реальна річна процентна ставка складе - 43125,99% річних.

4. Загальна вартість кредиту складе - 111839,34 грн.

Факт укладення вказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів позивачем визнано. Також, стороною позивача не оспорювалось факту ознайомлення з умовами кредитування та отримання повної інформації щодо цих умов від відповідача.

Позивач просить задовольнити її вимоги, визнати недійсними пункти/підпункти: п.п. 1.5.1, п.п. 1.5.2, п. 1.7, підпункти 1.7.1 та 1.7.2, п. 1.8 та підпункти 1.8.1 та 1.8.2 договору, вказуючи на те, що вказаними пунктами визначено завищений розмір відсотків (процентів) за користування кредитом, є несправедливими по відношенню до споживача і не відповідають вимогам закону, а тому ці положення договору є недійсними. Також, додатково представником позивача в якості підстав для визнання вказаних пунктів договору недійсними зазначено і пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач є членом сім`ї військовослужбовця та звільнена від сплати процентів.

Сторона відповідача проти даних тверджень заперечувала, вказуючи на те, що умови договору відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Частиною 1 статті 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 2-6 ст. 203 ЦК України).

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Даними про сукупну вартість кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов`язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Нормами цивільного законодавства передбачено, як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.

У разі встановлення, що позичальнику не була надана повна та достовірна інформація про умови кредитування і сукупну вартість кредиту та визнання недійсними окремих умов про встановлення несправедливих платежів та комісій: за дії, які банк вчиняє на власну користь; які не є послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», при відсутності достатніх відомостей для визнання решти умов і договору в цілому несправедливими, відсутності достатніх даних щодо нечесної підприємницької практики чи введення позивача в оману, відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним у цілому, не встановивши обставин, які можна кваліфікувати як несправедливі умови і які можуть мати наслідком недійсність договору загалом.

У разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів.

Такий правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону). Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 19 травня 2021 року у справі №359/3055/15-ц (провадження №61-19559св19) та від 12 грудня 2018 року в справі №444/484/15-ц (провадження №61-10156св18).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов недоведеним, необґрунтованим, а підстави для його задоволення - відсутніми.

Так, обравши способом захисту своїх прав визнання умов кредитних договорів недійсними з підстав, передбачених статтями 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач з урахуванням принципу змагальності сторін зобов`язана була довести наявність правових та фактичних підстав для задоволення вимог, натомість належних і допустимих доказів на спростування презумпції правомірності правочинів - не надала.

Укладений між сторонами кредитний договір не вчинений під впливом обману, не є несправедливим, не суперечить принципу добросовісності, не має істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища позивача як споживача кредитних послуг.

Обравши самостійно на власний розсуд кредитора, позивач перед укладанням кредитних договорів отримала у повному обсязі передбачену законодавством інформацію щодо умов кредитування, та підписавши їх, засвідчила надання їй товариством повну, достовірну та вичерпну інформацію щодо умов отримання, користування та повернення кредиту. Доказів протилежного стороною позивача не надано.

Доводи позивача про те, що кредитний договір укладено із порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» , суд вважає безпідставними, оскільки вказаний кредитний договір підписаний сторонами (позивач визнала ту обставину, що нею підписано кредитний договір), які досягли згоди з усіх істотних умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

З урахуванням змісту оспорюваних договорів, у них не міститься жодних положень, які Закон України «Про захист прав споживачів» визначав би як несправедливі та такі, які спричиняють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц (провадження № 61-5085сво18), а також в постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим. Дії позичальника, що полягають в оспорюванні договору через декілька років, є нічим іншим, як намаганням позичальника уникнути належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору до відома ОСОБА_1 були належним чином доведені всі умови кредитного договору, який підписано сторонами; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог або заперечень щодо умов цих договорів, зокрема, щодо розмірів встановлених процентних ставок, будь яких претензій або незгоди з окремими пунктами цих договорів або щодо нерозуміння ним окремих їх частин - не заявляла, та в подальшому частково виконувала його умови, частково сплативши тіло кредиту та проценти.

Твердження щодо застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про захист прав споживачів» судом також оцінюється критично, оскільки норми вказаного Закону застосовуються до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, тому до спору щодо виконання оспорюваного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Судом відхиляються і заявлені в якості підстав позову посилання на те, що згідно пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач є членом сім`ї військовослужбовця та звільнена від сплати процентів.

В той же час, за змістом вказаного пункту, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Тобто, дія вказаного пункту на позивача, як мати військовослужбовця, не поширюється.

Крім того, згідно наданих доказів, син позивача ОСОБА_4 перебуває на військовій службі з 26.01.2026 року, в той час, як кредитний договір було укладено 12.12.2022 року і нарахування процентів первісним кредитором припинено 13.02.2024 року.

Відтак, вказана обставина жодним чином підстав для визнання оспорюваних пунктів договору не дає.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, та доводи, приведені стороною позивача під час судового розгляду, цього не спростовують. Крім того, про згоду позивача з умовами укладеного Договору свідчить і виконання нею своїх зобов`язань за кредитним договором в частині сплати тіла кредиту та процентів 30.12.2022 року, 20.01.2023 року, 10.02.2023 року, 01.03.2023 року, 09.04.2023 року, що відображено у розрахунку заборгованості.

Відтак, встановлені у даній справі обставини у сукупності свідчать про безпідставність позовних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору в частині, отже і відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст. 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов оспорюваного кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, а доводи позивача ґрунтуються виключно на її припущеннях і спростовуються змістом договору.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору частково недійсним, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Інші доводи позивача, викладені у позові, а також заявлені представником позивача під час судового розгляду, спростовуються вищенаведеними правовими нормами і підстав для задоволення позову не дають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то судові витрати, понесені позивачем на правову допомогу, відшкодуванню не підлягають. Оскільки позивач є звільненою від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», то судовий збір відноситься за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», про визнання недійсними пунктів договору про надання споживчого кредиту - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: