Постановление суда № 138624147, 27.07.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/5974/26

Провадження № 2/642/2568/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Холодногірського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Артемчук Н.І., до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

Позивач просила: 1) розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано 13.08.2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 3270; 2) Визначити місце проживання спільної дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 ; 3) стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 35 770 грн щомісячно. Стягнення проводити з 16.07.2026 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття; 4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 76 500 грн. та судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація прав особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею 175, 177 ЦПК України.

Суддя, перевіривши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, вважає що заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В порушення зазначеної статті в позовній заяві не зазначені обставини наявності спору між сторонами щодо місця проживання дитини та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У прохальній частині позовної заяви позивач просить розірвати шлюб, стягнути аліменти з відповідача та визначити місце проживання малолітньої дитини разом з нею.

У постанові Верховного суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 зазначено, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

В порушення ч. 1 ст. 188 ЦПК України, у позові не викладено обставин і не зазначено доказів, яким чином пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами основна та похідна позовні вимоги, оскільки вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права і вирішення позовної вимоги про розірвання шлюбу не залежить від вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог ст. 161 СК України.

Крім того, при розгляді такого спору обов`язковим є залучення органу опіки та піклування та надання ним відповідного висновку, тобто збільшується обсяг учасників процесу, що ускладнює вирішення справи в цілому.

Спільний розгляд, різних не взаємопов`язаних між собою позовних вимог, може ускладнити вирішення справи. При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв`язку з цим провадження у справі, що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про визначення місця проживання дитини, і як наслідок, може призвести до безпідставного затягування розгляду позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, тому зазначені вище вимоги повинні розглядатися окремо.

Ненадання таких доказів суперечить п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Зазначаючи, у позові три позовні вимоги, позивач взагалі не сплачує судовий збір, однак судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру становить 1331 грн 20 коп.

Оскільки заявлено вимоги про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, це потребує сплати судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп., з урахуванням подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд» підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8, тобто остаточна сума до сплати становить 2129 грн. 92 коп.

З врахуванням позиції Верховного Суду, який у постанові від 06.11.2024 у справі № 756/8947/21 виснував, що перебування одного з батьків разом з дитиною в іноземній державі, з урахуванням введення воєнного стану в Україні, безпекової ситуації, не звільняє від обов`язку доказування у справах про визначення місця проживання дитини з ним, зокрема, зазначення конкретної адреси перебування з дитиною в іноземній державі, умов середовища перебування дитини за місцем тривалого перебування в іноземній державі та матеріального становища, то позивач не зазначає жодних посилань на умови перебування дитини та матеріальне становище позивачки.

Крім того, позивач просить стягнути аліменти з відповідача починаючи з 16.07.2026 до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття, однак не обґрунтовує саме такий період, оскільки позовна заява надійшла до суду 22.07.2026.

Також, надано письмові докази, які викладені іноземною мовою, без належного перекладу на державну мову. До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача на перекладі тексту документа за правилами, передбаченими пунктом 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. При засвідченні справжності підпису перекладача, нотаріусу необхідно встановити особу перекладача, а також його кваліфікацію.

У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прямо не вказано, яким кваліфікаційним вимогам повинен відповідати перекладач, а лише зазначено, що перекладач разом з документом, який встановлює його особу, повинен надати документ, що підтверджує його кваліфікацію. Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.

Суд звертає увагу позивача на те, що переклад документів може бути здійснено лише тією особою, чи органом, які мають право на здійснення відповідного перекладу з наданням відповідних дозволів, та які повинні бути належним чином посвідчені.

За ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001(п. 53) встановлено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали до встановленої дати, вказані недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Керуючись ст. ст.177, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Г. Проценко