Решение № 138602018, 27.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

27.07.2026 Справа № 756/5783/26

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/5783/26

Провадження №2/756/6131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» про визнання недійсним договору, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи з ТОВ «Авентус Україна» електронного договору №8498922 від 20.11.2024 відповідачу надано кредит на споживчі потреби у розмірі 5000 грн із строком кредитування на 360 днів з процентною ставкою 1% в день (знижена процентна ставка - 0,01% за умови вчасної сплати першого платежу).

Відповідач свої зобов`язання за договорами не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 05.04.2026 складає 20050 грн.

14.08.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-31/25, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна».

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.04.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників.

21.05.2026 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява відповідача, в якій він просив визнати недійсним кредитний договір укладений 20.11.2024 між ним та ТОВ «Авентус Україна» за зустрічною позовною заявою з тих підстав, що його було введено в оману.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.05.2026 здійснено перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та прийнято зустрічну позовну заяву відповідача до спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 22.07.2026, підготовче провадження у справі закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні вказував на те, що не заперечує проти необхідності сплати суми тіла кредиту однак, заперечує проти задоволення вимог первісної позовної заяви з підстав того, що вона намагалася сплачувати борг у позасудовому порядку але вказані платежі не приймалися. Вимоги зустрічної позовної заяви підтримала.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи з ТОВ «Авентус Україна» електронного договору №8498922 від 20.11.2024 відповідачу надано кредит на споживчі потреби у розмірі 5000 грн із строком кредитування на 360 днів з процентною ставкою 1% в день (знижена процентна ставка - 0,01% за умови вчасної сплати першого платежу).

Згідно п.4.4 договору позичальник зобов`язався повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та у строки визначені договором, а також штрафи та пені та інші платежі передбачені договором.

За змістом п.6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 450 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 100 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

З матеріалів справи убачається, що кредитодавець свої зобов`язання виконав належним чином.

Однак ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов`язання, своєчасно не повернула кредит, не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 20050 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 5 000 грн; заборгованості за нарахованими процентами - 6 000 грн, неустойки у розмірі 9050 грн.

14.08.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-31/25, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Авентус Україна».

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.

Водночас, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за порушення виконання зобов`язань за укладеним договором задоволенню не підлягають з огляду на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як встановлено судом, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким внесено вищевказані зміни, набув чинності 17.03.2022.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан, дію якого на момент розгляду справи не припинено.

Отже, зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості за 2025 рік відповідачу нараховано неустойку на загальну суму 9050 грн, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за вирахуванням суми неустойки.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Електронний договір повинен містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту, інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в суду немає правових підстав для задоволення позову (правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2013 у справі № 6-94цс13).

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підписуючи кредитний договір одноразовим ідентифікатором, позичальник надав до ступ до своєї кредитної історії, підтвердив, що перед укладення кредитного договору йому було в чіткій та зрозумілій формі надано інформацію у вигляді паспорту кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ознайомлено з усіма умовами Правил надання коштів та банківських металів у кредит.

Позичальник розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний договір одноразовим ідентифікатором («С5739», ОСОБА_1 , мобільний номер НОМЕР_1 ). Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи відповідача.

Суд звертає увагу на те, що відповідач у судовому засіданні не заперечував проти того, що кредитний договір було дійсно укладено та на його виконання, були отримані кошти.

Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його посилань, а також щодо недійсності оспорюваного кредитного договору в цілому.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав, визначених ст.215 ЦК України, для визнання вказаного кредитного договору недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Інших доводів, які б спростували висновки суду, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) заборгованість за кредитним договором №8498922 від 20.11.2024 у розмірі 11 000 грн, яка складається із: заборгованість за кредитом - 5 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 6 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) судовий збір у розмірі 1 460, 69 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» про визнання недійсним договору - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Суддя: Олексій ДИБА