Решение № 138588697, 23.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1262/26

Провадження № 2/577/1014/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «ФК «Єврокредит» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 2-431-863-2-22-Г від 24.01.2022 в розмірі 54574,23 грн., витрати на сплату судового збору та правничої допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що 24.01.2022 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 2-431-863-2-22-Г (з ануїтетними платежами) , який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Позичальник своїм підписом підтвердила, що з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлена і згодна, а також, отримала оригінал кредитного договору. На підставі укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримала 24 325 грн. кредитних коштів терміном на 36 місяців з фіксованою процентною ставкою 10 % річних, комісія 2% від суми позики щомісячно.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, в той час як відповідач взятих на себе зобов`язань по договору не виконала, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не сплатила, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 54 574,23 грн.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТзОВ «ФК «Мустанг-Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № GL1N426240, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Мустанг-Фінанс» приймає належні АТ «МЕГАБАНК» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1

27.12.2024 між ТзОВ «ФК «Мустанг-Фінанс» та ТзОВ «ФК «Єврокредит» укладено договір відступлення права вимоги № 1/12, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Єврокредит» приймає належні ТзОВ «ФК «Мустанг-Фінанс» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № 1/12 від 27.12.2024 , заборгованість відповідача перед позивачем становить 54574,23 грн., яка складається з 24325 грн. заборгованості за кредиту, 14681,23 грн. заборгованості за відсотками, 15568 грн. заборгованості по сплаті комісії.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, внаслідок чого ТзОВ «ФК «Єврокредит» змушене звернутись до суду.

Ухвалою судді від 12.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі повторної неявки відповідача.

19.05.2026 представиком відповідача адвокатом Соляником Д.О. подано відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає частково в межах заборгованості за кредитом в розмірі 24325,00 грн. Вказує, що заборгованість в частині нарахованих відсотків за користування кредитом є необгрунтовані, оскільки до позовної заяви не надано обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків. Посилання позивача на те, що такий розмір заборгованості по сплаті процентів був переданий від первісного кредитора АТ «МЕГАБАНК» саме по собі не свідчить про обґрунтованість нарахування таких процентів у встановленому кредитним договором від 24.01.2022р. № 2-431-863-2-22-Г розмірі. Щодо заборгованості в частині нарахування комісії, вважає, що Законом України «Про споживче кредитування», який вступив в дію 10.06.2017 року, безпосередньо передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, при цьому у відповідності до частини першої статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Тому, на його думку банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги. Крім того, витрати на правову допомогу в розмірі 11200 грн. вважає значно завищені, оскільки справа є малозначною та не складною. Просив справу розглянути без участі відповідача і представника, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2022 між АТ «МЕАГБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 2-431-863-2-22-Г (з ануїтетними платежами) , який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Позичальник своїм підписом підтвердила, що з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлена і згодна, а також, отримала оригінал кредитного договору.

На підставі укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримала 24325 грн. кредитних коштів терміном на 36 місяців з фіксованою процентною ставкою 10 % річних, комісія 2% від суми позики щомісячно.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, в той час як відповідач взятих на себе зобов`язань по договору не виконала, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами не сплатила, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку позивача складає 54 574,23 грн.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТзОВ «ФК «Мустанг-Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № GL1N426240, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Мустанг-Фінанс» приймає належні АТ «МЕГАБАНК» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1

27.12.2024 між ТзОВ «ФК «Мустанг-Фінанс» та ТзОВ «ФК «Єврокредит» укладено договір відступлення права вимоги № 1/12, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Єврокредит» приймає належні ТзОВ «ФК «Мустанг-Фінанс» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № 1/12 від 27.12.2024 , заборгованість відповідача перед позивачем становить 54574,23 грн., яка складається з 24325 грн. заборгованості за кредиту, 14681,23 грн. заборгованості за відсотками, 15568 грн. заборгованості по сплаті комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе зобов`язання належним чином, що спричинило виникнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов кредитного договору ОСОБА_1 були порушені права позивача. А тому, оцінюючі представлені позивачем докази та наведені аргументи, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 24325 грн. заборгованості за кредитом та 14681,23 грн. заборгованості за відсотками є підставним та підлягає до задоволення. Доведено, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, а в матеріалах справи наявні виписки по особових ранках відповідача, які підтверджують правомірність нарахування таких, згідно умов кредитного договору (а.с. 30-38, 40-42).

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати комісії в розмірі 15568 грн., то слід зазначити наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017р.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 17.05.2021р. (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 17.05.2021р. (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 17.05.2021р. (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 17.05.2021р. (день укладення Кредитного договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що п. 2.8 розділу 2 Кредитного договору передбачена сплата комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в процентному співвідношенні від суми кредиту, а саме в розмірі 2 % щомісячно. При цьому, в Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлена щомісячна оплата.

Ураховуючи, що позивач, як правонаступник первісного кредитодавця АТ «Мегабанк», не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору, тому положення Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду в розмірі 2 % від суми кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023р. в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023р. у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування комісії у формі комісійної винагороди та про відхилення обгрунтувань позивача, що викладені в мотивувальній частині позову щодо правомірності нарахування відповідачу, як позичальнику, комісії у формі комісійної винагороди , а відповідно і про відмову в стягненні такої складової заборгованості.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ч. 3 ст. 133 та ч.1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги № 1/07 від 01.07.2025 р., укладеного між ТзОВ ФК «Єврокредит» та адвокатським об`єднанням «Альянс ЛТД», акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12063617 від 05.01.2026 р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правничої допомоги.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 11200 грн. який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю справи, та приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату послуг адвоката, в розмірі 3 000 грн.

Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Таким чином , враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором № 2-431-863-2-22-Г від 24.01.2023р., суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача частково, а саме стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 39 006, 23 грн., яка складається з 24 325 грн. заборгованості за кредиту та 14681,23 грн. заборгованості за відсотками, а також 3000 грн витрат на правову допомогу.

Крім того, в силу дії п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 1 903 , 62 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» суму заборгованості за кредитним договором № 2-431-863-2-22-Г від 24.01.2023р. в розмірі 39 006 (тридцять дев`ять тисяч шість) грн. 23 коп., судовий збір в розмірі 1 903 (одну тисячу дев`ятсот три ) грн. 62 коп. та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його оголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (ЄДРПОУ: 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 28 липня 2026 року.

Суддя Логін Є. В.