Решение № 138569239, 22.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/6173/25

Провадження № 2/589/1155/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2277174 від 22.08.2021р. в розмірі 16400,00 грн, з яких: 5000 грн по тілу кредиту, 11400 грн по процентам. В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за вказаним договором.

Ухвалою суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб, також в цій ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Вказана ухвала двічі надсилалася відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою, за якою остання зареєстрована, поштові відправлення повернуті востаннє з відміткою «адресат відсутній», яка проставлена 13.03.2026 року, що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України слід вважати днем вручення цього судового рішення.

Станом на 22.07.2026 року відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

22.08.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір № 2277174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір). Згідно з умовами п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.8, 2.1, 2.2, 4.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу на умовах строковості, зворотності, платності кредит в розмірі 5000 грн на споживчі (особисті) потреби, на платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 30 днів. За користування кредитом відповідач зобов`язався сплачувати проценти за зниженою процентною ставкою 0,57% в день, за стандартною ставкою в розмірі 1,90 % на день та повернути кредит у строк до 21.09.2021 р., з можливістю пролонгації та автопролонгації /а.с. 12-18/.

Також, 19.09.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору № 2277174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.08.2021 року /а.с. 22/. Відповідно до умов цього додаткового договору строк користування кредитом за Договором продовжується на строк: 30 днів. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 20.10.2021. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п.3.1 цього додаткового договору: 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до п.1.1 Договору укладення цього договору здійснюється за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході Клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «В453» підписала електронний кредитний договір та одноразовим ідентифікатором «К827» підписала додатковий електронний договір, які містили усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Наведене свідчить, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

Як вбачається з листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 13772-0403 від 04.03.2024 року, 22.08.2021 року о 20:12:04 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 /а.с. 36/.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але всупереч наведеним умовам кредитного договору та вимогам закону, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у визначені цим договором строки проценти не сплатила, сам кредит не повернула, здійснила часткову оплату процентів у розмірі 826,50 грн /а.с. 32-35/.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п.4.2.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.

Сторони погодили, зокрема, що за користування кредитом в період автопролонгації нараховування процентів здійснюється в порядку, визначеному розділом 3 Договору, за стандартною процентною ставкою у відповідності до п.1.5.1 Договору (п. 4.2.3 договору).

При цьому, загальна кількість автопролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав (п. 4.2.5 договору).

В межах даної справи позивачем заявлені крім іншого, і вимоги про стягнення процентів, нарахованих протягом 150 днів (з урахуванням умов додакового договору про продовження строку кредитування та автопролонгації) в сумі 11400 грн (12226,50 грн 826,50 грн). Оскільки сторони обумовили та погодили застосування автоматичного продовження строку користування кредитом (автопролонгацію), суд вважає, що ТОВ «Лінеура Україна» правомірно нарахувало проценти протягом 150 днів (120+30) в межах строку кредитування в сумі 11400 грн згідно з умовами Договору.

Таким чином заборгованість відповідача перед ТОВ «Лінеура Україна» з урахування часткової оплати процентів на час закінчення строку кредитування склала 16400,00 грн, з яких: 5000 грн по тілу кредиту, 11400 грн по процентам /а.с. 32-35/.

Слід зазначити, що 15.07.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (Новий кредитор) укладено договір факторингу № 2-15072022, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило свої права вимоги, а товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників, які визначені в Реєстрі, в тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2277174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.08.2021 року /а.с. 37-38/.

Так, за умовами п. 2.1 вказаного договору факторингу Новий кредитор передає грошові кошти в розпорядження Первісному кредитору (суму фінансування) за плату, а Первісний кредитор відступає Новому кредитору права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами.

Перехід права грошової вимоги боржника до позивача, відповідно до умов п.3.1.3 договору факторингу, відбулося в момент сплати фінансування за Договором факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 8664 від 18.07.2022р. /а.с. 39/.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» №1 від 25.03.2024 року, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» /а.с. 43/.

Таким чином, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 15.07.2022 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2277174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.08.2021 року на загальну суму заборгованості 16400 грн 00 коп., з якої заборгованість: за основним боргом 5000 грн, за нарахованими та несплаченими відсотками 11400 грн 00 коп. /а.с. 42/.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення права грошової вимоги, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості, незважаючи на те, що строк повернення кредиту вже настав. У зв`язку з чим, заборгованість ОСОБА_1 склала 16400 грн 00 коп.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач в даній справі не скористалась своїми правами щодо подання заперечень на позовну заяву, доказів на їх підтвердження.

З урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача загальної заборгованості у розмірі 16400 грн 00 коп.

На думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у вказаному вище розмірі витікає з умов укладених угод, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позов задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» /розташованого за адресою: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 37616221/ заборгованість за договором № 2277174 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.08.2021 року в розмірі 16400 грн. 00 коп. /шістнадцять тисяч чотириста грн 00 коп./, судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп. /дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп./.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова