Решение № 138535938, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/10049/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/10049/25

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Київської міської асоціації промисловості, будівництва, транспорту та зв`язку «Асоціація «Київ»

про стягнення 118305,36 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Богданевич Ю.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - КП «Київжитлоспецексплуатація», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської асоціації промисловості, будівництва, транспорту та зв`язку "Асоціація "Київ" (далі - Асоціація "Київ", відповідач) про стягнення 118 305,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежилі приміщення № 1/2, літера А на вул. Басейній у м. Києві закріплені за КП "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання та згідно з актом ОЗ-1 від 01.07.1992 передано йому на баланс. При цьому, позивачем встановлено, що нежиле приміщення площею 6,8 кв. м в будинку № 1/2 А на вул. Басейній фактично використовує Асоціація "Київ" без укладення договору та сплати орендної плати, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заборгованості за період з 01.05.2015 по 11.10.2023 в сумі 118 305,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/10049/25 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 судове засідання у справі призначено на 12.03.2026. Зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду) та письмові нормативно-обґрунтовані та документально підтверджені пояснення щодо застосованої методики розрахунку орендної плати за майно та визначеного періоду нарахування, з урахуванням дати складеного акту про фактичне використання майна.

05.03.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» надійшли додаткові пояснення щодо суті спору та заявлених вимог.

У судовому засіданні 12.03.2026 оголошено перерву до 16.04.2026.

13.04.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» надійшли додаткові пояснення.

У судовому засіданні 16.04.2026 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи до 21.05.2026.

У судовому засіданні 21.05.2026 оголошено перерву до 04.06.2026.

У судовому засіданні 04.06.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 1/2-А, кв. 11.

Втім, ухвали суду були повернуті органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відмітками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Поміж цим, сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постанові від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 Верховний Суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 94, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

При цьому, суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Отже, з 18.10.2023 відповідач у відповідності до приписів частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали суду, а отже отримання ухвали Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суду про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.06.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 "Про формування комунального майна міста та районів" нежилі приміщення в будинку № 1/2 літер А на вул. Басейній у м. Києві віднесено до комунальної власності міста.

Розпорядженням представника президента від 29.05.1992 № 368 "Про створення державного комунального виробничого житлово-ремонтного об`єднання" вказані нежитлові приміщення закріплено на праві господарського відання за КП "Київжитлоспецексплуатація" та передані йому на баланс по акту ОЗ-1 від 01.07.1992

Як свідчить акт від 30.11.2008 про фактичне використання нежилих приміщень в будинку № 1/2 літера А на вул. Басейній, вказані нежилі приміщення площею 8,6 кв. м фактично використовує Асоціація "Київ".

В акті від 30.11.2008 про фактичне використання нежилих приміщень зазначено, що причиною необхідності складання акту є проведення нарахувань за користування відповідачем нежилими приміщеннями у розмірі орендної плати відповідно до діючої на момент складання цього акту Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, які передаються в оренду, до надання розпорядчих документів, але не більше трьох місяців, у будинку № 1/2 літер А на вул. Басейній.

Вказаний акт підписаний балансоутримувачем КП "Київжитлоспецексплуатація" та користувачем Асоціація "Київ" і скріплений печатками юридичних осіб сторін.

Позивач вказує, що відповідач користується нежитловими приміщеннями площею 8,6 кв. м без договору оренди та не сплачує орендні платежі, внаслідок чого відповідач завдав позивачу майнову шкоду у вигляді неотриманої належної плати за використання вказаних нежилих приміщень на суму 118 305,36 грн за період користування з 01.05.2015 по 11.10.2023.

14.07.2025 позивачем відповідачу була направлена вимога № 062/15/03¬2217 в порядку статті 530 Цивільного кодексу України про сплату заборгованості у сумі 118 305,36 грн, яку позивач просив сплатити протягом 7 днів. Зазначена вимога відповідачем залишена без задоволення.

Суму неодержаної плати за використання нежилих приміщень в будинку № 1/2 літер А на вул. Басейній позивач розраховує відповідно до пунктів 12.2, 12.3 Порядку передачі майна територіальної громади м. Києва та підпункту 1.7 пункту 23 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91.

З урахуванням наведеного, посилаючись на фактичне користування відповідачем у період з 01.05.2015 по 11.10.2023 нерухомим майном - нежилі приміщення в будинку № 1/2 літер А на вул. Басейній у м. Києві, без договору оренди та недоотриманням позивачем доходів у вигляді орендної плати, позивач звернувся до суду із позовом про повернення 118 305,36 грн як безпідставно набутих на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані учасниками процесу докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статті 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 910/13814/17 та від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18.

У даному випадку, судом встановлено, що відповідач використовує нежитлові приміщення без укладання договору оренди, що дає підстави для застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України.

Фактичне використання відповідачем нерухомого майна, балансоутримувачем якого є позивач, без договору оренди у спірний період, не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

При цьому, з матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за користування приміщеннями за період з 01.05.2015 по 11.10.2023 в загальній сумі 118 305,36 грн.

Відтак, фактичний користувач (відповідач) нерухомого майна, який без достатньої правової підстави та за рахунок власника/балансоутримувача цього майна зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування таким майном, зобов`язаний повернути ці кошти власнику/балансоутримувачу майна на підставі частини 1 статі 1212 Цивільного кодексу України.

Близьку за змістом правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

При цьому суд враховує, що якщо майно було набуте безпідставно, позовна вимога про повернення безпідставно збережених коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України може бути заявлена без попереднього направлення вимоги боржнику в порядку статті 530 Цивільного кодексу України.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, зазначивши про те, що норма частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України не застосовується.

Отже, відсутність укладеного договору оренди не звільняє фактичного користувача майна комунальної власності від обов`язку сплачувати за таке користування, а розмір такої плати має відповідати розміру орендної плати, встановленої для аналогічного майна на відповідний період.

Оскільки спірні приміщення належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, єдиним нормативно встановленим механізмом визначення плати за користування таким майном у спірний період (з 01.05.2015 по 11.10.2023) є Методика розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, затверджена рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/91 (зі змінами та доповненнями).

Застосування позивачем саме цієї Методики для розрахунку збитків (упущеної вигоди/безпідставно збережених коштів) є обґрунтованим, оскільки вона забезпечує єдиний підхід до визначення вартості користування комунальним майном та дозволяє встановити розмір плати, яку б отримав бюджет міста за звичайних умов (за наявності договору).

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми безпідставно збережених коштів за період з 01.05.2015 по 11.10.2023. Перевіркою встановлено, що позивачем коректно застосовано базові орендні ставки, індекси інфляції та площу приміщення (8,6 кв. м), факт використання якої підтверджується наявним у матеріалах справи Актом про фактичне використання нежилих приміщень.

Розрахунок здійснено помісячно з урахуванням індексу інфляції, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Методики № 34/91. Арифметичних помилок у наданому розрахунку судом не виявлено. Загальна сума заборгованості у розмірі 118 305,36 грн підтверджується довідкою про нарахування та надходження платежів, долученою до матеріалів справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт безоплатного використання відповідачем нерухомого майна, балансоутримувачем якого є позивач, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 118 305,36 грн.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Київської міської асоціації промисловості, будівництва, транспорту та зв`язку «Асоціація «Київ» (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 1/2-А, кв. 11, ідентифікаційний код 13681680) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код 03366500) основний борг у розмірі 118305 (сто вісімнадцять тисяч триста п`ять) грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.07.2026.

СуддяТ.В. Васильченко