Постановление суда № 138535937, 28.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.07.2026Справа № 910/9230/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про забезпечення позову до подання позовної заяви

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ: 37739041)

до особи, яка може отримати статус відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-конструкторське підприємство «Індустріальні машини» (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ: 38308420)

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до особи, яка може отримати статус відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-конструкторське підприємство «Індустріальні машини».

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 матеріали заяви №910/9230/26 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви було передано та отримано (сектором) суддею Блажівською О.Є. 27.07.2026 відповідно до реєстру передачі документів/справ.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» надійшла заява про усунення описок у заяві про забезпечення позову від 24.07.2026.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-конструкторське підприємство «Індустріальні машини» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви заявником (представником заявника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» від 27.07.2026, обґрунтована наступним.

Між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (Покупець, Заявник) та ТОВ «ВКП «ІНМАШ» (Постачальник, Відповідач) укладено Договір поставки № 25/11-02/ЄР від 25.11.2025 (далі - Договір) на виготовлення та поставку зубчастого вінця. Загальна ціна Товару становить 3 252 000,00 грн з ПДВ. Договір укладено за результатами публічної закупівлі відповідно до Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Заявник повністю виконав свої зобов`язання з оплати, перерахувавши Відповідачу 01.12.2025 суму 2 276 400,00 грн (70 % ціни Товару, платіжна інструкція № 7767557994 від 01.12.2025) та 19.02.2026 суму 650 400,00 грн (20 % ціни Товару, платіжна інструкція № 7767559434 від 19.02.2026), а всього 2 926 800,00 грн, що становить 90% ціни Товару.

Попередню оплату в розмірі 70% ціни Товару Відповідач одержав 01.12.2025. Пунктом 2.2 Договору встановлено строк поставки - протягом 180 (ста вісімдесяти) календарних днів після отримання попередньої оплати, у зв`язку з чим 180-й день строку припадав на 30.05.2026. Оскільки 30.05.2026 є вихідним днем (субота), то відповідно до ст. 254 ЦК України, за якою у разі, коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, останнім днем строку поставки було 01.06.2026 (понеділок). Станом на дату подання цієї заяви Товар не поставлено; прострочення обчислюється з 02.06.2026 і становить 53 (п`ятдесят три) календарних дні.

Заявником зазначено, що він має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідача неустойки (пені) за прострочення поставки Товару. Розрахунок пені за п. 6.2 Договору: 3 252 000,00 х 0,3 % х 53 днів = 517 068,00 грн (п`ятсот сімнадцять тисяч шістдесят вісім гривень 00 копійок). Судовий збір за ставкою 1,5% ціни позову - 7 756,02 грн; сукупно 524 824,02 грн.

Заявником у заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви зазначено, що, за переконанням заявника, у Відповідача відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого може бути виконано майбутнє рішення суду. Та визначено інші обставини, що підтверджують очевидну небезпеку невиконання майбутнього рішення.

Відтак, на думку заявника, наведені обставини у сукупності підтверджують достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у Відповідача на цей момент, можуть зникнути або зменшитися за кількістю до моменту виконання рішення суду, а іншого майна, за рахунок якого таке виконання було б можливим, у Відповідача не існує.

Заявник просить накласти арешт на грошові кошти Відповідача в межах суми 524 824,02 грн, що відповідає ціні майбутнього позову з урахуванням судового збору.

Щодо зустрічного забезпечення, заявник зазначає, що підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ч. 3 ст. 141 ГПК України, не існує. Заявник має зареєстроване в установленому законом порядку місцезнаходження на території України та володіє майном на території України у розмірі, багаторазово більшому за можливі збитки Відповідача. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є діючим виробником теплової та електричної енергії, має у власності цілісний майновий комплекс теплоелектроцентралі, не перебуває у процедурі припинення або банкрутства.

До заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви представником заявника додано: Платіжна інструкція № 7767557994 від 24.07.2026 про сплату судового збору; Довіреності в порядку передоручення; Довіреність №300126-05/П-12; витяг з ЄДР; Договір поставки №25-11-02-ЄР від 25.11.2025; Рахунок на оплату №32 від 25.11.2025; Платіжна інструкція № 7767557994; Платіжна інструкція № 7767559434; Вимога про виконання зобов`язань за Договором поставки №25/11-02/ЄР від 25.11.2025; Докази направлення вимоги; Відповідь ТОВ «ВКП «ІНМАШ» від 20.07.2026 р.; Розрахунок неустойки (пені) дог. 25-11-02-ЄР від 24.07.26; Витяги з реєстрів по ТОВ «ВКП «ІНМАШ»; Договір поставки №24-12-01-ЄР від 24.12.2025; Вимога про виконання зобов`язань за Договором поставки №24-12-01-ЄР від 24.12.2025.

Розглянувши заяву представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про забезпечення позову до подання позовної заяви, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 916/938/24, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 ст.137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Суд додатково зазначає, що згідно з п. 1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

З матеріалів заяви вбачається, що заявник має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідача неустойки (пені) за прострочення поставки Товару. Розрахунок пені за п. 6.2 Договору: 3 252 000,00 х 0,3 % х 53 днів = 517 068,00 грн (п`ятсот сімнадцять тисяч шістдесят вісім гривень 00 копійок). Судовий збір за ставкою 1,5% ціни позову - 7 756,02 грн; сукупно 524 824,02 грн.

У заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник просить суд:

- Заяву ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» про забезпечення позову задовольнити.

- Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти як у національній валюті (гривні), так і в іноземній валюті, що належать, підлягають передачі або сплаті ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВИРОБНИЧО-КОНСТРУКТОРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНДУСТРІАЛЬНІ МАШИНИ» (02090, м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ідентифікаційний код юридичної особи 38308420) та знаходяться у нього чи в інших осіб, у тому числі на рахунках, відкритих у банках та інших фінансових установах, а також на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали, у межах загальної суми 524 824,02 грн (п`ятсот двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 02 копійки).

- Заходи забезпечення позову вжити до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ТОВ «ВКП «ІНМАШ» про стягнення неустойки (пені) за Договором поставки № 25/11-02/ЄР від 25.11.2025.

Отже, у заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви визначена матеріально-правова вимога заявника.

А також, зазначено, у заяві про забезпечення позову до подання позовної заяви, що заявник звернеться до суду з позовною вимогою майнового характеру.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15.09.2023 №917/453/23 при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/7338/19 від 23.03.2020 визначено: Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд виходить з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.08.2019 року по справі №910/16586/18 та в постанові від 13.01.2020 року по справі №922/2163/17, суд зазначає, що існує конкретний зв`язок між заходами забезпечення позову та предметом позову, останні співвідносяться з предметом позовних вимог, однак, на переконання суду, вжиття заходів забезпечення будь-якого позову, яке фактично зводиться до обмеження прав сторони, повинно бути обґрунтовано та підтверджено належними доказами.

У той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Саме по собі існування заборгованості відповідача перед заявником внаслідок порушення терміну поставлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-конструкторське підприємство «Індустріальні машини» умов Договору поставки № 25/11-02/ЄР від 25.11.2025 не є безумовною обставиною ухилення відповідача від виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.

Позивачем також не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, інформації про перебування суб`єкта Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-конструкторське підприємство «Індустріальні машини» у процедурі банкрутства (неплатоспроможності), звіт про фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-конструкторське підприємство «Індустріальні машини» у процедурі банкрутства (неплатоспроможності), а також доказів, якими б підтверджувалась реальну загрозу неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.

Отже, доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 139, 140, 233, 234, 235, 254, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити представнику заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви від 27.07.2026.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до приписів ст. 254, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА