Решение № 138535706, 21.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2026Справа № 910/5504/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Молот Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ» (03087, Джохара Дудаєва/Міцкевича, буд.9/9, м. Київ, код 37881158)

2)Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (03151, просп. Повітряних Сил, буд.41, м. Київ, код 37378937)

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: не прибув;

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ГАРЛЕМ" та Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із вимогами про:

1) визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ГАРЛЕМ" припиненими у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання рішенням законної сили;

2) зобов`язання уповноважених осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вчинити реєстраційну дію з виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомостей про Накорнєєву Олену Пилипівну як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ГАРЛЕМ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 23.03.2018 обіймає посаду директора ТОВ "НОВИЙ ГАРЛЕМ". 05.03.2026 позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням та скликала загальні збори учасників товариства для вирішення питання про припинення її повноважень як директора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/5504/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.06.2026 о 11:30 год; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

20.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач 2 зазначив, що зміна керівника юридичної особи здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» на підставі визначених законом документів або судового рішення, яке набрало законної сили, та повідомив, що позивач із заявою про зміну керівника до суб`єктів державної реєстрації не зверталася. На підтвердження своєї позиції відповідач 2 послався на положення статей 73- 78, 86 Господарського процесуального кодексу України та просив розглянути справу без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 розгляд справи призначено на 30.06.2026 о 12:30 год.

29.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 30.06.2026 представники сторін не з`явились, про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 сторін повідомлено про відкладення розгляду справи на 14.07.2026 о 13:00 год.

У судовому засіданні 14.07.2026 брав участь повноважний представник позивача. Представники відповідачів у судове засідання не з`явились , про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Протокольною ухвалою суду від 14.07.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 21.07.2026 о 13:30 год.

Ухвалою суду від 14.07.2026 відповідачів повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.07.2026 о 13:30 год.

У судове засідання 21.07.2026 представники сторін не з`явились , про місце, дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Від представника позивача у справі 21.07.2026 на адресу суду надійшло письмове клопотання про здійснення розгляду справи буз участі позивачки та/або її повноважного представника у справі.

Вказане клопотання позивачки судом задоволене.

Відповідач 1 правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

ТОВ «Новий Гарлем» зареєстроване 17.10.2011, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 10661020000008476.

22.03.2018 єдиний учасник ТОВ «Новий Гарлем» ОСОБА_2 , якому належить 100 % статутного капіталу товариства у розмірі 1 000,00 грн, прийняв рішення, оформлене протоколом загальних зборів учасників № 3, яким звільнив з посади директора ОСОБА_3 та призначив директором товариства ОСОБА_1 з 23.03.2018. Цим же рішенням було змінено місцезнаходження товариства та затверджено нову редакцію статуту ТОВ «Новий Гарлем».

23.03.2018 ТОВ «Новий Гарлем» видало наказ № 5 «Про призначення на роботу», відповідно до якого ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора з 23.03.2018.

23.03.2018 до Єдиного державного реєстру внесено запис № 10661070010008476 про ОСОБА_1 як керівника ТОВ «Новий Гарлем». Контракт між товариством та директором не укладався.

05.03.2026 ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Новий Гарлем» за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України з проханням звільнити її 06.04.2026. Заяву зареєстровано товариством за вхідним № 1 від 05.03.2026.

Того ж дня, 05.03.2026, позивач як директор товариства направила єдиному учаснику ОСОБА_2 копію заяви про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників на 06.04.2026 о 10:00 за місцезнаходженням товариства із включенням до порядку денного питання про припинення її повноважень як директора. Поштові відправлення направлені з описом вкладення за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

05.03.2026 Товариством на адресу єдиного учасника Товариства ОСОБА_2 за двома відомими адресами направлено Повідомлення про скликання Загальних зборів учасників ТОВ «НОВИЙ ГАРЛЕМ» від 05.03.2026, що підтверджується накладними АТ «Укрпошта» № 0308700118147 та № 0308700118155 від 05.03.2026 та описами вкладення до них.

Єдиний учасник товариства на загальні збори, призначені на 06.04.2026, не з`явився, рішення про припинення повноважень директора не прийняв та нового керівника не призначив.

Станом на дату звернення до суду, за твердженням позивача, відомості про керівника ТОВ «Новий Гарлем» у Єдиному державному реєстрі не були змінені, а ОСОБА_1 продовжує значитися директором товариства.

08.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації вчинити реєстраційну дію з виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо" відомостей про Накорнєєву Олену Пилипівну як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ГАРЛЕМ".

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ» єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ» (код 37881158) є ОСОБА_2 , якому належить 100 % статутного капіталу зазначеного Товариства. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру керівником Товариства та особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, значиться ОСОБА_1 .

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» до компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

За приписами ч. 4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

Відповідно до ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Таким чином, питання припинення повноважень директора та призначення нового керівника належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Водночас неприйняття учасником товариства відповідного рішення або ухилення від його прийняття не може позбавляти директора права на припинення трудових відносин та змушувати його безстроково виконувати обов`язки керівника. У разі неможливості реалізації права на звільнення в позасудовому порядку директор має право на судовий захист шляхом звернення до суду з вимогою про припинення трудових відносин.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Кодексу законів про працю України, будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначено, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, письмово попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення не пізніше ніж за два тижні.

Особливість припинення трудових відносин із директором товариства полягає в тому, що вирішення питання про припинення його повноважень та обрання нового керівника належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Водночас бездіяльність учасників товариства щодо розгляду заяви директора про звільнення не може позбавляти його права на припинення трудових відносин та судовий захист цього права.

У випадку неприйняття загальними зборами учасників товариства рішення щодо звільнення керівника, зокрема внаслідок неявки учасника товариства та непроведення загальних зборів, керівник з метою захисту свого права на припинення трудових відносин має право звернутися до суду з вимогою про припинення трудових відносин.

Суд зазначає, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасника товариства розглянути подану ним заяву про звільнення та прийняти рішення щодо припинення повноважень директора і призначення нового виконавчого органу товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2026 позивачем на адресу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ» - ОСОБА_2 - було направлено заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади директора за власним бажанням з 06.04.2026, а також повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «НОВИЙ ГАРЛЕМ», призначених на 06.04.2026 о 10 год. 00 хв. за місцезнаходженням товариства. До порядку денного було включено питання щодо припинення повноважень (звільнення) ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням та обрання нового директора (тимчасово виконуючого обов`язки директора) товариства.

Направлення позивачем зазначених документів єдиному учаснику товариства підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення, поштовими відправленнями та відомостями про їх направлення за адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі та Статуті товариства. Як вбачається з матеріалів справи, зазначені поштові відправлення не були отримані адресатом та повернулися відправнику у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

Повернення поштових відправлень у зв`язку із закінченням строку їх зберігання не свідчить про неналежне повідомлення адресата, оскільки ризик неотримання поштової кореспонденції, належним чином направленої за офіційною адресою, покладається саме на адресата. Ухилення особи від отримання поштової кореспонденції або невчинення нею дій щодо її отримання не може покладати на відправника негативні правові наслідки та не спростовує факту належного повідомлення.

06.04.2026 ОСОБА_1 встановлено, що єдиний учасник ТОВ «НОВИЙ ГАРЛЕМ» не з`явився для вирішення питання про припинення її повноважень як директора товариства та не прийняв відповідного письмового рішення, у зв`язку з чим питання про звільнення позивача залишилося невирішеним.

Вказані обставини не спростовуються відповідачем 1.

Матеріали справи не містять доказів отримання єдиним учасником товариства направленої йому кореспонденції, подання ним будь-яких заперечень щодо звільнення позивача, повідомлення про причини неприйняття рішення чи вчинення інших дій, спрямованих на вирішення питання про припинення повноважень директора товариства.

Таким чином, позивач вчинила всі необхідні дії для реалізації свого права на звільнення за власним бажанням, однак єдиний учасник товариства, незважаючи на належне повідомлення, не прийняв рішення щодо припинення її повноважень та не призначив нового керівника, що унеможливило припинення трудових відносин у позасудовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника останній має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому належним та ефективним способом захисту є припинення трудових відносин за рішенням суду, а не визнання їх припиненими, оскільки трудові відносини у такому випадку припиняються з дати набрання судовим рішенням законної сили, а не ретроспективно з дати подання заяви про звільнення.

Враховуючи, що позивач виконала всі передбачені законом дії, необхідні для звільнення за власним бажанням, однак єдиний учасник товариства не забезпечив розгляд відповідної заяви та не прийняв рішення з цього питання, суд дійшов висновку, що позовна вимога про припинення трудових відносин між позивачкою та відповідачем 1 підлягає задоволенню шляхом припинення таких трудових відносин з дати набрання цим рішенням законної сили.

Застосування такого способу захисту забезпечує баланс прав як керівника товариства, так і самого товариства, оскільки трудові відносини припиняються з дня набрання судовим рішенням законної сили, що не позбавляє товариство можливості реалізувати свої корпоративні права та вирішити питання щодо призначення нового керівника.

Отже, в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача є не визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), а припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Новий Гарлем» з дати набрання рішенням суду законної сили у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням з посади директора ТОВ «Новий Гарлем» на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Гарлем», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме виключити з Єдиного державного реєстру відомості про Накорнєєву Олену Пилипівну як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Гарлем», суд зазначає таке.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

З аналізу приписів частини 1 статті 25 вищевказаного Закону слідує, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога захисту цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №920/1034/21 та від 28.05.2020 у справі №910/7164/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц та у постанові Верховного суду від 17.01.2024 у справі №904/9070/21.

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вищевказаний висновок послідовно заснований у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №927/238/22, від 20.03.2024 у справі №826/10598/17 та від 13.03.2024 у справі №910/12046/23.

За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене у зв`язку з прийняттям судом рішення про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ», суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації як суб`єкта державної реєстрації внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про Накорнєєву Олену Пилипівну як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ».

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ» та зобов`язання Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ», Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України з дати набрання законної сили цим рішенням суду.

3. Зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити реєстраційну дію шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ГАРЛЕМ» (03087, Джохара Дудаєва/Міцкевича, буд.9/9, м. Київ, код 37881158) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.07.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА