Решение № 138529004, 27.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

27.07.2026 Справа № 756/14210/25

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/14210/25

Провадження №2/756/1287/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до укладеного з ТОВ «Селфі Кредит» кредитного договору №1610077 від 03.07.2024 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3000 грн із строком кредитування на 350 днів, з процентною ставкою 1,5% в день.

В подальшому, 06.07.2024 між відповідачем та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено додаткову угоду до вказаного вище договору за умовами якої, загальний розмір кредиту збільшився на 4 000 грн, а загальні витрати за договором на весь строк кредитування становитимуть 36 510 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договорами не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 03.09.2025 складає 38758,99 грн.

29.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-03/25 з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс».

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.09.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник відповідача неодноразово звертався до суду із клопотанням про відкладення судового засідання на іншу дату, відзиву на позов не надав. 23.01.2026 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відсутнє документальне підтвердження інформованої згоди позичальника щодо кредиту, не надано будь-якої інформації на підтвердження перевірки особистих даних відповідача та платіжної картки, відповідач не визнає дійсність кредитного договору підписаного за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надіслання смс-повідомлення із кодом не забезпечує належної ідентифікації, у зв`язку з чим не доведено укладення кредитного договору між сторонами. Крім того, вказував, що відсутні первинні бухгалтерські документи щодо надходження кредитних коштів на рахунок клієнта, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не відноситься до первинних бухгалтерських документів. Також зазначив, що чинним законодавством обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1,5-2,5% з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». На думку сторони відповідача, кредитор як фінансова установа скориставшись необізнаністю позичальника та порушивши норми чинного законодавства та звичаїв ділового обороту спонукав позичальника до укладення договору позики на вкрай невигідних умовах. Зауважив, що розмір витрат понесених позивачем на правничу допомогу є значно завищеним.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

З матеріалів справи убачається, що 03.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1610077, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3000 грн із строком кредитування на 350 днів, з процентною ставкою 1,5% в день.

Згідно п.4.4 договору позичальник зобов`язався повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та у строки визначені договором, а також штрафи та пені та інші платежі передбачені договором.

За змістом п.6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 450 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 33 грн починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

В подальшому, 06.07.2024 між відповідачем та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено додаткову угоду до вказаного вище договору за умовами якої, загальний розмір кредиту збільшився на 4 000 грн та становить 7 000 грн, а загальні витрати за договором на весь строк кредитування становитимуть 36 510 грн.

З матеріалів справи убачається, що кредитодавець свої зобов`язання виконав належним чином.

Однак ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, своєчасно не повернув позику, не сплатив проценти за користування позикою, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 38758 грн 99 коп., а саме: 6999,99 грн заборгованості по тілу кредиту, 19005 грн заборгованості по відсотках, пені у розмірі 12754 грн.

29.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-03/25 з відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс».

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно у письмовій формі: у паперовому вигляді, у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному вебсайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно п. 14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ №78 від 14.08.2017, використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між установою і клієнтом установи, який укладається в письмовій формі (у формі паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованими ЕП сторін) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта установи відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Відповідно до п.п.23,24 цього Положення установи та їх клієнти під час вчинення правочинів у вигляді електронних документів мають право використовувати удосконалений ЕП на підставі договору з урахуванням вимог п. 14 розділу ІІ цього Положення. Установа визначає технологію використання удосконаленого ЕП та засоби удосконаленого електронного підпису чи печатки, що використовуються під час взаємодії установи з клієнтом установи.

Відповідно до п.44 цього Положення установа визначає технологію використання удосконаленої електронної печатки та засоби удосконаленого електронного підпису чи печатки, що використовуються під час взаємодії установи з клієнтом установи.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаних договору.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.

Водночас, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за порушення виконання зобов`язань за укладеним договором задоволенню не підлягають з огляду на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як встановлено судом, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким внесено вищевказані зміни, набув чинності 17.03.2022.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан, дію якого на момент розгляду справи не припинено.

Зважаючи на вказані обставини, з огляду на те, що відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідачу нараховано пеню на суму 12754 грн, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог за вирахуванням суми неустойки.

Суд також звертає увагу на те, що позивач не є банківською установою тому, твердження сторони відповідача про відсутність первинних документів на підтвердження виконання умов договору, суд до уваги не бере. Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не надав відомостей про наявність/відсутність у нього відкритого рахунку у банківській установі на спростування тверджень сторони позивача про перерахунок відповідачу кредитних коштів.

Додатково суд звертає увагу на те, що зі змісту наданих стороною відповідача пояснень убачається, що відповідач, фактично, не заперечує факту укладення зазначеного вище кредитного договору але стверджує, що первісний кредитор, скористався необізнаністю відповідача спонукавши його укласти кредитний договір на вкрай невигідних для нього умовах, які він не міг оцінити належно.

Твердження представника відповідача щодо неправомірності нарахування завищеної ставки спростовується матеріалами справи та не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, до ст.8 Закону, яка встановлює порядок визначення реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальну вартість кредиту для споживача, а саме: доповнено статтю частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Водночас, як убачається з Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», вищевказаним Законом про внесення змін їх було доповнено пунктом 17, за змістом якого встановлено тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

При цьому, як встановлено судом, розмір денної відсоткової ставки встановленої при укладенні сторонами кредитного договору №1610077 від 03.07.2024 склав 1,5% в день, що відповідало зазначеним вище законодавчим нормам.

Посилання сторони відповідача на завищеність вимог про компенсацію витрат на правничу допомогу є передчасним, оскільки як убачається з матеріалів справи, позивачем не заявлялися вимоги про відшкодування витрат понесених на правничу допомогу.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (Код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (Код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість за договором споживчого кредиту №1610077 від 03.07.2024 у розмірі 26004 (двадцять шість тисяч чотири) грн 99 коп., а саме: 6999,99 грн заборгованості по тілу кредиту, 19005 грн заборгованості по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (Код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6) судовий збір у розмірі 1625,19 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Суддя: Олексій ДИБА