Решение № 138501606, 27.07.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 Справа № 917/366/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/366/26

за позовною заявою Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради, вул. Центральна, 24, селище Оржиця, Лубенський район, Полтавська область, 37700

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА", вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, 36010

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 63 555,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА" про визнання недійсними додаткових угод до договору №28 від 12.03.2021 року, а саме: №1 від 23.04.2021 року, №2 від 22.06.2021 року, №3 від 19.10.2021 року та стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 63 555,10 грн (вх. № 382/26).

Ухвалою суду від 16.03.2026 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було необхідно сплатити судовий збір в сумі 7 621,60 грн та надати суду докази його сплати.

17.03.2026 року до суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду з додатками (вх. №3550). Відповідно до поданої заяви з додатками позивач виконав вимогу, зазначену в ухвалі суду від 16.03.2026 року.

Ухвалою від 23.03.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі. Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач в підсистемі «Електронний суд» станом на момент прийняття позовної заяви до розгляду не був зареєстрований.

Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.03.2026 року було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010.

Однак, поштове відправлення повернуто до суду без вручення адресату з відміткою з відміткою поштової установи про відсутність адресату за цією адресою.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, згідно ст.242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд його справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці з 30.06.2026 року по 17.07.2026 року включно дане рішення підписано після виходу судді з відпустки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради в особі начальника відділу освіти Стасенко Н.І., що діє на підставі положення (далі Замовник) з однієї сторони та ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» в особі директора Шарого Івана Леонтійовича, що діє на підставі Статуту (далі Постачальник/ Учасник) з іншої сторони, укладено Договір №28 від 12 березня 2021 року (далі Договір, арк. справи 13-14).

При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- Пунктом 1.1. вказаного договору передбачено, що Постачальник зобов`язується у 2021 році поставити Замовнику: Нафта та дистиляти (СЗС ДК 021:2015:091300000-9) Бензин А-95, бензину А-92, дизельне паливо), що зазначене в специфікації яка додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

- Пунктом 3.1 договору визначено, що сума цього договору становить 564 390.00 грн., у тому числі ПДВ - 94 065.00 грн

- Пунктом п.5.1 Договору сторонами погоджено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів: з дати підписання договору протягом 2021 року.

- Зобов`язання Постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовника за адресою, визначеною у його заявці (п.5.2 Договору).

- Пунктом 11.1 Договору визначено, що умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених Законом України «Про публічні закупівлі». Усі зміни та доповнення до Договору, а також його дострокове розірвання за згодою сторін є чинним лише у тому випадку, якщо оформлені письмово у вигляді додаткових угод, які підписуються обома Сторонами.

- Усі додаткові угоди є невід`ємними частинами Договору (п.12.2 Договору).

- Згідно з п.10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним.

Суд встановив, що між сторонами було підписано специфікацію (зворотна сторона арк. 14), яка є додатком №1 до договору №28 від 12 березня 2021 року та у якій погоджено найменування, одиницю виміру, кількість, ціну товару тощо. За умовами специфікації постачальник мав поставити Замовнику товар, а саме: бензин А-95 в кількості 1000л за ціною 23,28 грн/л (з ПДВ) на суму 23280,00 грн (з ПДВ); бензин А-92 в кількості 3500л за ціною 22,26 грн/л(з ПДВ) на суму 77910,00 грн (з ПДВ); дизельне паливо в кількості 20000л за ціною 23,16 грн/л (з ПДВ) на загальну суму 463200,00 грн(з ПДВ). Всього 564 390,00 грн з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в подальшому між Сторонами укладено були додаткові угоди до договору №28 від 12 березня 2021 року: Додаткова угода №1 від 23.04.2021; Додаткова угода №2 від 22.06.2021; Додаткова угода №3 від 19.10.2021. (арк. справи 15-17) та Додаткова угода від 13.12.2021 № 4 на підставі п.1. ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.11.4 Договору №28 від 12 березня 2021 року про зменшення вартості Договору на 441грн.60 коп.

За твердженням позивача, Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області на виконання пункту 3.1.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІI квартал 2025 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради за період з 01 січня 2021 року по 31 травня 2025 року.

Так, за результатами проведеної ревізії встановлено, що з 18.06.2021р. при укладанні додаткових угод на збільшення ціни за одиницю товару Сторони договору від 12.03.2021 № 28 не враховували правову позицію Верховного Суду у справі № 927/491/19 щодо максимально допустимого ліміту підвищення ціни 10 % від ціни, встановленої в цьому договорі. Відтак, допущено порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частини 1 статті 525, частини 1 статті 526, частини 1 статті 628, частини1 статті 629, частини 2 статті 632, частини 1 статті 651, частини1 статті 691 Цивільного кодексу України та умов договору від 12 березня 2021 року № 28 (пункти 1.1, 3.2, 11.1) внесено зміни до істотних умов цього Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод (від 23.04.2021 № 1, від 22.06.2021 № 2 та від 19.10.2021 № 3) без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, та із перевищенням максимального ліміту щодо зміни початкової ціни, визначеної в Договорі.

Ревізією також зазначено, що постачання дизельного палива, бензину А -92 та бензину А-95 за додатковою угодою № 1 до договору від 12.03.2021 № 28 мало здійснюватися за цінами, визначеними Сторонами у первинному Договорі. Надані на вимогу ревізії цінові довідки Харківської торгово - промислової палати від 01.03.2021 № № 524/21 та від 02.04.2021 № 791/21 не підтверджують факту коливання ціни товару (дизельного палива, бензину А-92 та бензину А-95) на ринку, оскільки не містять відомостей щодо рівня та порівняння (зміни) ціни в проміжок часу з моменту підписання Договору (12.03.2021) та моменту зміни ціни за Додатковою угодою № 1 (23.04.2021), початок часового інтервалу коливання ринкових цін (01.03.2021) передує даті підписання Договору (12.03.2021). Відповідно надані цінові довідки не можуть слугувати обґрунтуванням для зміни істотних умов договору від 12.03.2021 № 28 (на збільшення ціни за одиницю товару) на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Проведеною ревізією також встановлено, що починаючи з моменту укладення додаткової угоди № 2 (22.06.2021) допущено перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни товару, а саме: дизельного палива на 6,32 %, бензину А-92 - на 6,98 % та бензину А-95 - на 6,75 %. Цінова довідка Харківської торгово - промислової палати від 02.06.2021 № 1264/21 не підтверджує факту коливання ціни товару на ринку та не може слугувати обґрунтуванням для зміни істотних умов договору від 12.03.2021 № 28 (на збільшення ціни за одиницю товару) на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому внесення зазначених змін не є належним чином документально підтвердженими. З огляду проведеної ревізії, постачання дизельного палива, бензину А-92 та бензину А-95 за додатковою угодою № 2 мало здійснюватися за цінами, визначеними Сторонами у первинному Договорі. Відтак, укладення додаткової угоди № 2 на підвищення ціни за зазначених обставин, за результатами ревізії, суперечить п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Також ревізією встановлено, що постачання бензину А-92 та бензину А-95 за додатковою угодою № 3 мало здійснюватися за цінами, визначеними Сторонами у первинному Договорі. Лист № 6601 від 04.01.2021 підтверджує факт коливання ціни в Харківській та Полтавській областях, однак як було зазначено вище, починаючи з моменту укладення додаткової угоди № 2 (22.06.2021) було допущено перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціни товару, тому укладення додаткової угоди № 3 на підвищення ціни товару за наведених обставин суперечить п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами проведеної ревізії встановлено, що додаткові угоди укладені до договору від 12.03.2021 № 28, є нікчемними в частині перевищення допустимого розміру зміни ціни, а кошти сплачені понад передбачену договором вартість, -63555,1 грн (з ПДВ), вважаються безпідставно набутими відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відтак, на думку позивача, Відділу освіти завдано збитки у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» упродовж квітня- грудня 2021року, на загальну суму 63555,01 гривень.

Акт ревізії позивач суду не надав.

05 вересня 2025 року позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №01-16/476 від 05.09.2025 з проханням повернути на рахунок відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради UA528201720344280003000153009 в Держказначействі України в м. Київ надмірно сплачені кошти в сумі 63555,01 гривень протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї претензії. Згідно з інформацією Уркпошти Лист скерований відповідачу повернуто з вказівкою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Наведене обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Як докази обґрунтованості позовних вимог позивач надав: Договір № 28 від 12 березня 2021 року; Додаткова угода №1 від 23.04.2021 до договору № 28 від 12 березня 2021 року; Лист ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна» № 21/07-442 від 05 квітня 2021; Цінова довідка Харківської торново-промислової палати №524/21 від 02 березня2021; Цінова довідка Харківської торново-промислової палати №791/21 від 02 квітня 2021; Додаткова угода №2 від 22.06.2021 до договору № 28 від 12 березня 2021 року; Лист ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна» № 21/07-698 від 02 червня 2021; Цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №1264/21 від 02 червня 2021; Додаткова угода №3 від 19.10.2021 до договору № 28 від 12 березня 2021 року; 2021; Лист ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна» № 21/07-1408 від 04 жовтня 2021; Цінова довідка ТОВ «Консалтингова группа «А-95» № 6601 від 04 жовтня, Платіжна інструкція №4535 від 15.06.2021 на суму 7 623.00 з ПДВ; Рахунок-фактура № ОР000000003 від 09 червня 2021; Податкова накладна № ОР000000003 від 09 червня 2021; Платіжна інструкція № 7022 від 19.10.2021 на суму 113 148.00 з ПДВ; Рахунок-фактура № ОР000000008 від 13 жовтня 2021; Податкова накладна№ ОР000000008 від 13 жовтня 2021; Платіжна інструкція №5677 від 06.09.2021 на загальну суму 147 720.00, Рахунок-фактура № ОР000000007 від 30 серпня 2021; Податкова накладна№ ОР000000007 від 30 серпня 2021; Платіжна інструкція № 1980 від 19.03.2021 на загальну суму 46 050.00 з ПДВ; Рахунок-фактура № ОР000000002 від 15 березня 2021; Видаткова накладна№ ОР000000002 від 15 березня 2021; Платіжна інструкція № 3078 від 29.04.2021 на загальну суму 7668.00 з ПДВ; Платіжна інструкція № 3077 від 29.04.2021 на суму 184944.00 з ПДВ; Рахунок-фактура №ТН0000001096 від 23 квітня 2021; Податкова накладна № ТН000001569 від 23 квітня 2021; Платіжна інструкція № 7103 від 22.10.2021 на суму 15 456.00 з ПДВ; Платіжна інструкція № 7101 від 22.10.2021 на суму 41330.40 з ПДВ;- Рахунок-фактура № ТН000003333 від 19 жовтня 2021; Податкова накладна№ ТН000004492 від 19 жовтня 2021; Запит Головного державного аудитора відділу Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 05 серпня 2025; Перелік перевірених закупівель на предмет підвищення ціни; Розрахунок надмірно (зайво) сплачених коштів відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради на користь ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»; Інформація про виконання договору від 12.03.2021 №28;-Розрахунок перевищення ліміту підвищення цін за одиницю товару у ході виконання договору укладеного від 12.03.2021 №28 між відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради на користь ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»; Пояснення головного бухгалтера відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради від 15 серпня 2025; Претензія за вих. №01-16/476 від 05.09.2025, докази направлення претензії; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб; Розпорядження №25-ОС від 02.02.2021 «Про призначення Стасенко Н.І» ; відділ освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради»; Положення про Докази що підтверджують реєстрацію юридичної особи (відповідача): Єдиного державного реєстру юридичних осіб; Договір про надання правової допомоги № 27 від 09.02.2026, Ордер, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1145 від 04.01.2012.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях Закону № 114-ІХ та Закону № 1530-ІХ. Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

-збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

-збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

-така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

-така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;

-обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIяк у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Отже, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, зазначила, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 висновувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Як свідчать матеріали справи, додаткові угоди №1, №2 та №3 були укладені сторонами на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №524/21 від 02.03.2021, №791/21 від 02.04.2021, № 1264/21 від 02.06.2021 (арк. справи 18-21).

Велика Палата Верховного Суду у п. 167 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Пунктом 175 Постанови ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 визначено, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точки зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22)».

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, зокрема, у постановах від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17, від 23.01.2020 у справі №907/788/18 та від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, згідно з якою довідка торгово-промислової палати про ціну на товар/коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі, якщо вони містять відомості про відповідне коливання ціни товару на ринку.

Суд вважає, що наявні в матеріалах справи довідки Харківської торгово-промислової палати №524/21 від 02.03.2021, №791/21 від 02.04.2021, № 1264/21 від 02.06.2021 (арк. справи 18-21) не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, в них відсутній аналіз вартості нафтопродуктів на конкретну дату укладання додаткових угод №1,2 та 3 у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на момент звернення відповідача з пропозицією про внесення змін до договору №28 від 12.03.2021 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на нафтопродукти.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, у постанові від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.

На підтвердження наявності документальних підстав для внесення змін до істотних умов Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 в частині збільшення ціни за одиницю товару відповідач направив позивачу лист від 05.04.2021 № 21/07-442 (адресований керівнику установи, без зазначення конкретного Замовника) про ініціювання збільшення ціни та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 524/21від 02 березня 2021 року (замовник - ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна»), в якій зазначено рівень роздрібних ціни на ДП, бензин А-92 та бензин А-95 на території Полтавської області станом на 01 березня 2021 року; цінову довідку Харківської торгово - промислової палати № 791/21 від 02 квітня 2021 року (замовник - ТОВ «Татнєфть-АЗС- Україна»), в якій зазначено рівень роздрібних цін, зокрема, на ДП, бензин А-92 та бензин А-95 на території Полтавської області станом на 01 квітня 2021р.

На підтвердження наявності документальних підстав для внесення змін до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладання додаткової угоди від 22.06.2021 № 2, відповідач направив позивачу лист Товариства від 02.06.2021 № 21/07-698 (адресований керівнику установи, без зазначення конкретного Замовника) щодо ініціювання збільшення ціни та цінову довідку Харківської торгово - промислової палати № 1264/21від 02 червня 2021 року (замовник - ТОВ «Татнєфть-АЗС- Україна»), в якій зазначено рівень роздрібних цін, зокрема, на ДП, бензин А-92 та бензин А-95 на території Полтавської області станом на 02 червня 2021 року.

Також на підтвердження наявності документальних підстав для внесення змін до істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладання додаткової угоди від 19.10.2021 №3, відповідач направив позивачу лист Товариства від 04.10.2021 № 21/07-1408 (адресований керівнику установи, без зазначення конкретного Замовника) щодо ініціювання збільшення ціни та лист ТОВ Консалтингової групи «А-95» від 04.10.2021 № 6601 (адресований ТОВ «Татнєфть АЗС-Україна»), в якій зазначено рівень роздрібних цін на АЗС в Харківській та Полтавській областях станом на 02.09.2021 та 04.10.2021 та зміна середньої ціни (в %).

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку нафтопродуктів не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного та на підставі поданих доказів суд дійшов висновку, що сторонами укладено додаткові угоди № 1, №2 та № 3 з порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, ч. 1 та ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України та внесено зміни до істотних умов Договору № 28 без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, та із перевищенням максимального ліміту щодо зміни початкової ціни, визначеної в Договорі № 28.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. За встановлених обставин, відповідно до ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі, ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №1, №2 та №3 до договору №28 від 12.03.2021 є недійсними.

Судом встановлено, що Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради Полтавської області оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжними інструкціями: №4535 від 17.06.2021 на суму 7 623.00 з ПДВ; № 7022 від 19.10.2021 на суму 113 148.00 з ПДВ; №5677 від 06.09.2021 на загальну суму 147 720.00 з ПДВ; № 1980 від 19.03.2021 на загальну суму 46 050.00 з ПДВ; - № 3078 від 29.04.2021 на загальну суму 7668.00 та № 3077 від 29.04.2021 на суму 184944.00 з ПДВ; № 7103 від 22.10.2021 на суму 15 456.00 з ПДВ; № 7101 від 22.10.2021 на суму 41330.40 з ПДВ, які залучені до матеріалів справи.

За наслідками укладення та виконання вказаних додаткових угод № 1, № 2 та № 3, позивачу завдано матеріальної шкоди (збитків) у вигляді зайво (надмірно) сплачених коштів в загальній сумі 63 555,10 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком зайво (безпідставно) сплачених позивачем коштів на користь відповідача внаслідок безпідставного збільшення ціни за одиницю товару за Договором № 28, видатковими накладними, платіжними дорученнями (арк. справи 25-37).

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позов підтверджений належними та допустимим доказами та підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому судом задовольняються.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 10 649,60 грн., розмір якого визначено ухвалою суду від 16.03.2026 року.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 23.04.2021р., № 2 від 22.06.2021р., № 3 від 19.10.2021р. до договору про закупівлю палива №28 від 12.03.2021, укладені між Відділом освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС Україна» (Код ЄДРПОУ 38194448, 36010, Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Чумацький шлях (колишня Половки), буд. №62) на користь Відділу освіти виконавчого комітету Оржицької селищної ради (Код ЄДРПОУ 43907042, Україна, 37700, вул. Центральна, буд. 24, Селище Оржиця, Лубенського району, Полтавської області) суму сплачених бюджетних коштів в сумі 63 555,10 гривень та 10 649,60 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Рішення підписано 27.07.2026 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду .

Суддя О. М. Тимощенко