Решение № 138347356, 16.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 592/13273/25

Провадження № 2/591/2466/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд міста Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.,

за участю секретаря судового засідання Корчан Ю.В.

розглянув у порядку загального позовного провадження справу 591/13273/25

сторони та інші учасники справи:

позивач:

ОСОБА_1

відповідач Сумська міська рада в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг в м.Суми» Сумської міської ради

про визнання права на приватизацію квартири в порядку спадкування за законом.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2025 року до Зарічного районного суду м.Суми з Ковпаківського районного суду м.Суми для розгляду за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг в м.Суми» Сумської міської ради, у якій вона просить суд: визнати за ОСОБА_1 право на продовження приватизації 56/100 частки квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 з подальшою реєстрацією свого права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вимоги мотивовано тим, що вона починаючи з квітня 1988 проживає у спірній квартирі, утримує квартиру в належному стані, сплачує комунальні платежі, користується правами та виконує обов?язки, передбачені договором найму жилого приміщення, вселилась до ОСОБА_2 , який помер у 2014 році, та є його єдиним спадкоємцем, тому в неї є право на продовженні дій з приватизації даної квартири після померлого ОСОБА_2 .

Відповідач подав відзив, відповідно до якого просить суд ухвалити законне та обгрунтоване рішення не порушуючи майнових прав та інтересів інших осіб.

Рух справи у суді першої інстанції

24 вересня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23 грудня 2025 року.

22 жовтня 2025 відповідачем направлено відзив на позовану заяву.

У зв`язку з призначенням головуючої у справі судді Сидоренко А. П. суддею Сумського апеляційного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №592/13273/25.

25 грудня 2025 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано у провадження судді Косар А. І.

30 січня 2026 року ухвалою суду суддею Косар А.І. прийнято до свого провадження цивільну справу № 592/13273/25, призначено підготовче засідання.

04 квітня 2026 року ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 травня 2026 року.

06 липня 2026 року у судове засідання сторони та їх представники не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання. В матеріалах справи наявні заяви:(1) від позивача та її представника про підтримання позову та розгляд справи по суті у їх відсутність; (2) від представника відповідача про розгляд справи у його відутність.

На стадії ухвалення судового рішення у справі оголошено перерву до 16.07.2026.

Фактичні обставини, з`ясовані судом

З матеріалів справи вбачається, що з 24.06.1988 ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за адресою: АДРЕСА_1 , які вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов?язки подружжя, тобто проживали однією сім?єю, як чоловік та жінка.

При житті ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 мали у користування квартиру, в якій вони разом проживали, та поступово здійснювали приватизацію її. ОСОБА_1 було використано приватизаційний чек на 1/3 квартири, а ОСОБА_2 здійснити приватизацію не встиг, через що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 встановлено на всі комунальні послуги два окремі рахунки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у помер її чоловік ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про що здійснено запис у книзі N? 21 від 10.06.2014, з яким вони проживали разом з 24.06.1988.

Підтвердженням того, що проживали разом як одна сім?я є відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання як померлого ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 .

Крім того, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2023 по цивільній справі N?591/6977/22 встановлено факт проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що в свою чергу підтверджує, що вони проживали однією сім?єю мали спільний побут, взаємні права та обов' язки, вели спільне господарство та мали спільний бюджет та приймали участь разом у витратах на утримання майна в якому проживали.

За життя ОСОБА_2 позивачка розпочала дії з приватизації частини квартири та в подальшому мали здійснювати й надалі дії з приватизації квартири, однак 09.06.2014 не встигши здійснити дії з приватизації частин даної квартири помирає ОСОБА_2 , який був зареестрований за вказаною вище адресою разом з ОСОБА_1 .

Єдиним спадкоємцем згідно довідки від 12.06.2024 за вих N? 98/01-16, наданої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Скоробагатько Н. Б., є дружина померлого ОСОБА_1 .

У зв?язку з тим, що основним винаймачем частини квартири є померлий ОСОБА_2 , який за життя не встиг виконати усі дії з приватизації частини квартири, виникла необхідність у продовженні приватизації частини квартири за адресою АДРЕСА_1 його спадкоємицею ОСОБА_1 .

Звернувшись до Центру надання адміністративних послуг м. Суми з проханням надати право на приватизацію ОСОБА_1 частини квартири яка належала її чоловіку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 було отримано відповідь в якій зазначено, що задовольнити право на приватизацію частини квартири ОСОБА_1 , яка не являється членом сім?ї померлого наймача, виконавчий комітет Сумської міської ради не має законних підстав.

Відповідно до ордеру на житлове приміщення N? 178 від 30.04.1998 ОСОБА_1 належала 1 кімната площею 17,2 кв., а інші кімнати належали померлому її чоловіку ОСОБА_2 .

У 1997 році ОСОБА_1 здійснила приватизацію частини квартири та отримала свідоцтво про право власності на житло на 44/100 частки квартири, що зареєстровано за N? 114 від 14.01.1998; іншу частину квартири приватизувати за життя ОСОБА_2 не встиг, залишивши свою частку квартири не переоформленою належним чином. Намагаючись переоформити вказану частину квартири, що становить 56/100 частки, яка належала померлому її чоловікові їй це не вдається та отримує відмови, а вказана частка продовжує обліковуватись за померлим ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 фактично розпочав дії з приватизації, однак не встиг до кінця виконати усі необхідні дії з приватизації квартири та помер.

ОСОБА_1 починаючи з квітня 1988 р. проживає у спірній квартирі, утримує квартиру в належному стані, сплачує комунальні платежі, користується правами та виконує обов?язки, передбачені договором найму жилого приміщення, вселилась до ОСОБА_2 , який помер у 2014 році, та є його єдиним спадкоємцем.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Статтею ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 (абз.3) своєї постанови № 7 від 30.05. 2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України)

Відповідно до стст. 1216-1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом чч.1,5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом стст.1296,1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно зі ст.1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до стст. 68-69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15, п.4 глави 10 розділу П Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 (далі-Порядок), при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві.

За змістом 4.18 Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Відповідно до п.п. 4.17 п.4 Глави 10 Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання судовому порядку.

Положеннями ст.41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 5постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.95 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачає що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

За змістом стст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

Виходячи з викладеного вище, право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом визнання права на продовження приватизації 56/100 частки квартири у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з подальшою реєстрацією свого права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Керуючись стст. 258, 263, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

Ухвалив:

Задовольнити позов.

Визнати за ОСОБА_1 право на продовження приватизації 56/100 частки квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 з подальшою реєстрацією свого права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , Паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області від 22.01.1997, ІН НОМЕР_2 .

Представник позивача адвокат Ющенко Андрій Юрійович ОРДЕР СЕРІЯ ВМ № 1029403.

Відповідач: Сумська міська рада в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг в м. Суми» Сумської міської ради код ЄДРПОУ 23823253,м. Суми, вул. Горького, буд. 21, 40000, електронна пошта: cnap@smr.gov.ua, Електронний кабінет 23823253.

Суддя А. І. Косар