Решение № 138333333, 20.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13805/25

Номер провадження2/205/1752/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Курбанової Н.М.

за участю секретаря судового засідання Коваленко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет», в особі директора Гедзь О.В., звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 року у сумі 14 568,05 гривень та вирішити питання розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 20.03.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір позики №1812776, згідно якого остання отримала грошові кошти у розмірі 5 000,00 гривень. Договір підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора (електронного підпису «eFt1N2U0nL»), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу. Підписанням договору позики відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Позикодавець виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачеві у власність грошові кошти у розмірі 5 000,00 гривень, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, за посередництвом платіжної установи. Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення коштів по основній сумі боргу за Договором позики, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконав. В подальшому, 19.11.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» уклали Договір факторингу №1911 за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 року. 03.04.2023 року ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 року. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 15 013,87 гривень, з яких: 4 937,50 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 076,37 гривень - сума заборгованості за відсотками. На підставі викладеного, з урахуванням умов Договору позики №1812776 від 20.03.2021 року та здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 2 534,12 гривень, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 14 568,05 гривень. На час подання позову відповідач не виконала зобов`язання щодо повернення коштів по основній сумі боргу та сплаті відсотків ні перед кредитодавцев ані перед позивачем.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 15.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23.02.2026 року клопотання представника позивача задоволено та витребувано у АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо ОСОБА_1 , що містить банківську таємницю.

На виконання ухвали суду від 23.02.2026 рокуАТ КБ «ПриватБанк» до суду направлено відповідь, в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Банком також додано виписку по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 20.03.2021-23.03.2021 .

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» адвокат Ткаченко Ю.О. до судового засідання не з?явилася, надала заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином. До суду надала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає у розмірі 14 568,05 гривень, просить суд не стягувати з неї судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень, також просить суд розглянути справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.03.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №1812776, згідно якого остання отримала грошові кошти у розмірі 5 000,00 гривень, строком на 30 днів, процентна ставка (базова) 1,99% (фіксована), знижена процентна ставка 0,59% день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) 2,7% день.

Відповідно до п.4.2 вищезазначеного Договору позики, позичальник до моменту підписання Договору вивчив договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об?єм зобов?язань сторін та наслідки укладення договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) йому зрозумілі.

Договір підписано електронним підписом відповідача ОСОБА_1 відтворений шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора (електронного підпису «eFt1N2U0nL»), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», згідно з якою, позичальник ідентифікований як ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №1812776 від 20.03.2021 року.

Підписанням договору позики відповідач ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання позики, а також засвідчила, що вона повідомлена позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін Договору.

Позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача (п.1 Договору).

Позикодавець на виконання Договору позику, того ж дня, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачеві ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 гривень, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_4 , за посередництвом платіжної установи, що підтверджується електронною платіжною інструкцією №0af2e0e6-a972-4fbb-bc0c-d982ba328884 від 20.03.2021 року, Листом №10/04/25-18 від 10.04.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо підтвердження видачі позики ОСОБА_1 , Довідкою Вих.№КД-000020200/ТНПП від 11.04.2025 ТОВ «ФК «Фінекспрес» про переказ коштів ОСОБА_1 та випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 20.03.2021-23.03.2021 АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за Договором позики не виконала.

З урахуванням умов Договору позики №1812776 від 20.03.2021 року та здійснених відповідачем ОСОБА_1 платежів в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 2 534,12 гривень, позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» нараховано загальну суму заборгованості в розмірі 14 568,05 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 568,05 - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики, шляхом обміну електронним повідомленням, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на сайті кредитора;

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з яким вона попередньо уважно ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що договір позики №1812776 від 20.03.2021 року підписано відповідачем ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим вона акцептувала пропозицію позикодавця та уклала договір позики шляхом введення одноразового ідентифікатора «eFt1N2U0nL» на сайті позикодавця, який отримала на свій мобільний телефон, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 .

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Доказів визнання договору позики недійсними до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів на спростування факту його підписання відповідачем.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.11.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» уклали Договір факторингу №1911 за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за Договором позики №1812776 від 20.03.2021року.

Відповідно до Реєстру прав вимог №3 від 19.11.2021 року до Договору факторингу №1911 від 19.11.2021 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (833) в сумі 15 013,87 гривень, з яких: 4 937,50 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 076,37 гривень - сума заборгованості за відсотками.

03.04.2023 року ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 року.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (807) в сумі 15 013,87 гривень, з яких: 4 937,50 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 076,37 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення коштів по основним сумам боргу та сплаті відсотків ні перед позикодавцем ані перед позивачем, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

З урахуванням умов Договору позики №1812776 від 20.03.2021 року та здійснених відповідачем ОСОБА_1 платежів в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 2 534,12 гривень, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості в загальному розмірі 14 568,05 гривень.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах,що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні,новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» набув право належного кредитора до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 року.

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов?язання.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження виникнення кредитних зобов?язань позивачем до суду надано копії: Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №1812776 від 20.03.2021 року з Додатками, Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), Довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , Розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 року року ТОВ «Фінпром Маркет» за період з 20.03.2021 по 28.05.2025, електронної платіжної інструкції №0af2e0e6-a972-4fbb-bc0c-d982ba328884 від 20.03.2021 року, Листа №10/04/25-18 від 10.04.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» щодо підтвердження видачі позики ОСОБА_1 , Довідки Вих.№КД-000020200/ТНПП від 11.04.2025 ТОВ «ФК «Фінекспрес» про переказ коштів ОСОБА_1 .

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» набув право належного кредитора до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 року, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що Договір позики №1812776 від 20.03.2021 року було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності договору позики №1812776 від 20.03.2021 року, передбачених законодавством.

Слід зазначити і те, що перед укладанням (підписанням) Договору, відповідачу було надано можливість ознайомитися із Договором та Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

Підписанням договору позики відповідач ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання позики, а також засвідчила, що вона повідомлена позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позикодавець виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачеві у власність грошові кошти у розмірі 5000,00 гривень, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, за посередництвом платіжної установи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення коштів по основній сумі боргу за Договором позики, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконала.

Суд зазначає, що відповідач ОСОБА_1 визнала позовні вимоги у розмірі 14 568,05 гривень, про що зазначила у заяві наданій до суду до початку розгляду справи по суті.

На час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати боргу та не спростовано зазначених позивачем обставин.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт набуття права позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 підтверджений матеріалами справи, факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вищевказаним договором позики №1812776 від 20.03.2021 року доведений, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 14 568,05, вказана заборгованість відповідачем не спростована, тому позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, для надання правничої допомоги між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» укладено Договір №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року. Відповідно до Витягу з акту №10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 20.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року вартість наданих правничих послуг складає 3 500,00 гривень

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

Відповідач просила суд не стягувати з неї витрати на правничу допомогу, понесені позивачем.

Відповідно до положень ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Після відкриття провадження у справі відповідач подала заяву про визнання позову, що саме по собі не є підставою для звільнення її від відшкодування понесенних позивачем судових витрат, оскільки визнання позову після відкриття провадження у справі не звільняє відповідача від їх відшкодування в частині, що визначається відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Отже, саме по собі визнання відповідачем заборгованості не є підставою для звільнення його від обов`язку відшкодувати понесені позивачем судові витрати.

Суд зауважує, що саме невиконання відповідачем зобов`язань за договором позики стало підставою для звернення позивача до суду та понесення ним судових витрат

Оскільки визнання позову відбулося після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, необхідність судового захисту була зумовлена невиконанням відповідачем свого зобов`язання у добровільному порядку.

Визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті є підставою для застосування положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України щодо повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору, однак не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати іншу частину судового збору та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, якщо такі витрати підтверджені належними та допустимими доказами і їх розмір є співмірним.

Такий підхід відповідає змісту ч. 1 ст. 142 ЦПК України та усталеній практиці Верховного Суду щодо розподілу судових витрат у разі визнання позову до початку розгляду справи по суті.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то вони підлягають розподілу відповідно до статей 137, 141 ЦПК України. Сам по собі факт визнання відповідачем позову не є підставою для відмови у їх стягненні. За умови підтвердження їх належними доказами та за відсутності підстав для зменшення розміру таких витрат вони підлягають стягненню з відповідача.

Підстав, передбачених законом, для звільнення відповідача від відшкодування судового збору та витрат на професійну правничу допомогу судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог статей 141, 142 ЦПК України та про наявність правових підстав для стягнення з боржника ОСОБА_1 суми заборгованості за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 у загальному розмірі 14 568,05 гривень, витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 500,00 гривень та сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 141,142, 247,263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за Договором позики №1812776 від 20.03.2021 року в розмірі 14 568,05 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 568,05 - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 1211,20 гривень.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору у розмірі 1211,20 гривень, сплаченого відповідно до платіжної інструкції (квитанції) №579934891.1 від 27.05.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, м. Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.

Представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2099 від 03.04.2018, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Курбанова