Постановление суда № 138283248, 17.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5732/26

2/308/3036/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючої судді Логойда І.В., за участю секретаря судового засідання Сабо І.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

10.07.2026 року на адресу суду надійшла заява про відмову представника позивача Гурського Г.Ю., згідно з якою просить закрити провадження у справі та стягнути судовий збір у сумі 2662, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. з відповідачки.

Учасники процесу до судового засідання не з`явилися.

Відповідачка подала заяву про розгляд без її участі, просить зменшити витрати на правову допомогу, зважаючи на необгрунтований розмір такої, погашення заборгованості.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача, відповідачки, приходить до наступного висновку.

Частиною 3 ст. 206 ЦПК України передбачено, що в разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження в справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Правовою підставою закриття провадження у справі представник позивача вказав саме відсутність предмета спору.

Оскільки відмова від позову не суперечить інтересам ТОВ «Кошельок», підстав для неприйняття відмови від позову не встановлено, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови від позову та закриття провадження в справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-V «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Велика Палата у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також вказувала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такий же правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на правову допомогу (постанова Верховного Суду від 04.06.2025 у справі № 490/1923/23).

До заяви додані копія договору про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2025 року, копія акту №1 приймання-передачі правової допомоги від 10.04.2026 року до договору про надання правової допомоги від «12» лютого 2025 року.

За такого, перевіривши обґрунтованість клопотання про розподіл зазначених витрат, додані документи, враховуючи обставини справи, яка є малозначною, предмет спору, обсяг виконаних робіт, та враховуючи факт добровільної сплати відповідачем заборгованості під час розгляду справи, клопотання відповідачки про зменшення розміру таких через необгрунтованість, суд вважає, що розмір заявлених представником позивача витрат на професійну (правничу) допомогу у сумі 10 000 грн. не відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг та критерію розумності їхнього розміру, пропорційності задоволенню вимог, а відтак вважає за необхідне зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді, до 2500 грн.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №5971 від 07.04.2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн. Таким чином, суд встановив наявність підстав для стягнення судового збору з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141,142, 255, 258-260 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти відмову позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та закрити провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» понесені судові витрати у розмірі: 2662, 40 гривень судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 гривень.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда