Решение № 138283241, 13.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7135/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участю секретаря судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовну заяву позивач мотивує тим, що 11.05.2026 відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА№7175246, щодо позивача.

У постанові відповідач стверджує, що 06.05.2026 вулиці Станційній у м. Ужгород, позивач керував автобусом t-916 ASTRONEF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по маршруту Мукачево-Кошице. Автобус переобладнаний з порушенням вимог та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а саме встановлено 57 пасажирських місць з місцем водія, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу 65 місць з місцем водія. Також відсутня аптечка, чим порушено пункт 31.3. Правил дорожнього руху експлуатація транспортних засобів у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху

Позивач вказує, що жодні правила, норми і стандарти не передбачають заборон на керування транспортним засобом при меншій кількості сидінь, за виключенням водійського. Менша кількість сидінь не є переобладнанням. Відповідач безпідставно кваліфікував дії позивача як адміністративне правопорушення. Поняття переобладнання транспортного засобу означає типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб.

Зазначає, щодо тверджень відповідача про відсутність аптечки, то такі не відповідають дійсності. При перевірці така була в наявності, що може бути підтверджене записом нагрудної камери представника відповідача.

На підставі викладеного просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 11.05.2026 серії ЕНА №7175246, винесену щодо ОСОБА_1 за частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення; провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаним позовом, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.05.2026 від представника відповідача ДПП Д. Ісак, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що дії працівника поліції під час складання постанови відповідали вимогам закону. Відзив мотивований тим, що під час здійснення контролю за безпекою дорожнього руху працівниками патрульної поліції встановлено, що автобус T-916 ASTRONEF, державний номерний знак НОМЕР_2 , який використовувався для перевезення пасажирів за маршрутом «Мукачево Кошіце», експлуатувався з порушенням вимог пунктів 31.3 «а» та 31.4.7 «є» Правил дорожнього руху України, а саме: фактична кількість пасажирських місць становила 57 замість 65, зазначених у реєстраційних документах, а також була відсутня медична аптечка. За таких обставин на думку представника відповідача експлуатація зазначеного транспортного засобу здійснювалася з порушенням вимог ст. 32 Закону України «Про дорожній рух», а транспортний засіб фактично не відповідав обліковим та реєстраційним даним, внесеним до свідоцтва про реєстрацію та НАІС. Крім того, під час перевірки було встановлено відсутність медичної аптечки, наявність якої є обов`язковою відповідно до п. 31.4.7 «є» Правил дорожнього руху України. Вказана обставина окремо свідчить про експлуатацію транспортного засобу з порушенням установлених вимог безпеки дорожнього руху.

Таким чином вважає, що у діях водія наявні ознаки порушення вимог п.п. 31.3 «а» та 31.4.7 «є» Правил дорожнього руху України, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

29.05.2026 від представника позивача адвоката Ігнатьо Б.Я. надійшла відповідь на відзив, у якому вказує, що відповідач не спротовує, що поняттям переобладнання транспортного засобу охоплюються зміни, що передбачають установлення нових, додаткових, деталей транспортного засобу. У випадку позивача про жодне встановлення таких деталей не йдеться. Зазначає, що в транспортному засобі позивача була аптечка згідно із вимогами законодавства. Відповідач не надав відеозапису процедури перевірки наявності аптечки. У наданому відео наявна тільки історія складання постанови і зачитування прав позивачеві. А при детальному дослідженні цього запису кожен переконається, що поліцейський звинуватив тільки у переобладанні. Про аптечку мови не було.

29.05.2026 від представника відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) , згідно з яким відповідач зазначає, що відповідно до статті 32 Закону України «Про дорожній рух» поняття «переобладнання» не обмежується лише встановленням нових деталей, а охоплює будь-яку зміну параметрів конструкції, зокрема зменшення кількості сидінь з 65 до 57, що змінює облікові дані, впливає на вагові характеристики й розподіл маси по осях та потребує обов`язкової реєстрації. Крім того, відповідач зазначає, що відсутність на відеозаписі моменту перевірки аптечки через технічні причини не спростовує факту порушення.

Позивач у дане судове засідання не з`явився, при цьому від його представника надійшла до суду заява, в якій просив проводити розгляд справи без участі позивача. Позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ч. 2 ст.286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою інспектора УПП в Закарпатській області майора поліції Плякіна В.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7175246 від 11.05.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680,00 грн. за те, що як зазначено у тексті постанови, 11.05.2026 року о 10 год. 58 хв. ОСОБА_1 в м. Ужгород, вул. Станційна, 36, керував автобусом за маршрутом Мукачево - Кошице, транспортний засіб переобладнано з порушенням вимог та стандартів БДР, а саме встановлено 57 пасажирських місць з місцем водія, в свідоцтві про реєстрацію 65 місць з місцем водія, також відсутня аптечка, чим порушив п. 31.3а в ПДР експлуатація транспортного засобу у разі їх виготовлення/переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся із даним позовом в суд.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п. 31.3 «а» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 31.4.7 «є» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутня медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж.

Згідно з ч. 2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження законності оскаржуваної постанови відповідачем до матеріалів справи долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7175246 від 11.05.2026, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витяг з Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС), а також відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.

Досліджений судом технічний паспорт транспортного засобу підтверджує, що автобус T-916 ASTRONEF, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до реєстраційних документів має 65 місць для сидіння разом із місцем водія. Аналогічні відомості містяться у витягу з НАІС, що свідчить про відповідність між даними державного реєстру та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Із відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який був безпосередньо досліджений судом, убачається, що під час здійснення перевірки працівником поліції встановлено невідповідність фактичної кількості місць для сидіння даним, зазначеним у реєстраційних документах транспортного засобу. Поліцейський повідомив водію про виявлене порушення, роз`яснив йому права, передбачені ст. 268 КУпАП, після чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Разом із тим суд звертає увагу, що наданий відповідачем відеозапис не містить безперервної фіксації всієї процедури перевірки транспортного засобу, зокрема моменту перевірки наявності медичної аптечки. Однак сама по собі відсутність відповідного фрагмента відеозапису не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови та не спростовує встановлених під час перевірки інших обставин, якщо вони підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

Суд не приймає доводи позивача про те, що зменшення кількості місць для сидіння не може вважатися переобладнанням транспортного засобу.

Так, відповідно до статті 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів полягає у зміні типу, марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортного засобу, що повинна відповідати встановленим правилам і нормативам. Зміна кількості місць для сидіння транспортного засобу, який використовується для перевезення пасажирів, без внесення відповідних змін до його реєстраційних документів призводить до невідповідності фактичних технічних характеристик транспортного засобу відомостям, що містяться у свідоцтві про його реєстрацію та державних реєстрах.

Матеріалами справи підтверджено, що фактична кількість місць для сидіння становила 57, тоді як відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та відомостей НАІС автобус має 65 місць. Доказів того, що зазначені зміни були зареєстровані у встановленому законом порядку, позивачем суду не надано.

Посилання позивача на те, що переобладнання можливе виключно шляхом встановлення нових деталей транспортного засобу, суд вважає помилковим, оскільки наведене тлумачення звужує зміст статті 32 Закону України «Про дорожній рух» та не враховує, що визначальним є саме зміна параметрів конструкції транспортного засобу та його облікових характеристик.

Оцінюючи всі зібрані у справі докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені працівниками поліції обставини або свідчили про незаконність спірної постанови.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог не має, а постанова про накладення стягнення серії ЕНА №7175246 від 11.05.2026 винесена працівником поліції у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 159, 162, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий А.П. Іванов