Решение № 138260962, 09.07.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 473/1608/26 Провадження № 2/478/494/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крюкової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Технофінанс» (далі - ТОВ «ФК «Технофінанс») звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики «Техносмарт» № 3005414713-040755 від 03.09.2024 року в загальному розмірі 86983,04 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 21190 грн., заборгованість за відсотками за кредитом 55173,04 грн., штраф 10620 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 03.09.2024 року між ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики «ТехноСмарт» № 3005414713, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 21240 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , зі строком повернення до 28.08.2025 року включно, зі сплатою процентів в розмірі 0,95% за кожен день користування кредитом, фіксована процентна ставка 346,75 % річних.

Позивач виконав умови договору, надав відповідачу гроші в позику, а відповідач як позичальник, порушив взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим станом на дату подачі позову виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 86983,04 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 21190 грн., заборгованість за відсотками за кредитом 55173,04 грн., штраф 10620 грн.

У зв`язку із вищевикладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики «Техносмарт» № 3005414713-040755 від 03.09.2024 року в загальному розмірі 86983,04 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК» «Технофінанс» в судове засідання не з`явилася, але від неї надійшла заява в якій вона просить справу розглядати без її участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при розгляді справи на підставі доказів, що маються в матеріалах справи .

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20 (провадження № 61-1347св21), з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний електронний правочин вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що 03 вересня 2024 року між ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 дистанційно у вигляді електронного договору укладено Договір позики, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу в позику грошові кошти в сумі 21240 грн, яка складається з двох частин: одна частина в розмірі 18000 грн. видається позичальнику шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , а інша частина в розмірі 3240 грн. утримується позикодавцем із суми позики в порядку зарахування однорідних зустрічних грошових вимог в рахунок оплати комісії за видачу позики відповідно до положень п. 2.6.2 цього Договору (п. 2.1 Договору позики).

Відповідно до п. 2.3 Договору позики строк кредитування (строк позики) за цим договором складає 360 календарних днів та складається з пільгового періоду кредитування з 03.09.2024 по 02.10.2024, та поточного періоду кредитування з 03.10.2024 по 28.08.2025. По закінченню вказаного терміну позика має бути повернута у повному обсязі у термін до 28.08.2025 включно.

Підпунктом 2.3.1 Договору позики сторони визначили, що пільговий період користування сумою позики складає 30 календарних днів та включає період від дати видачі суми позики до 02.10.2024 дата першого обов`язкового платежу. Поточний період складає 330 календарних днів та починає свій перебіг з дня наступного за днем першого обов`язкового платежу і закінчується 28.08.2025 (дата повернення). При цьому, поточний період строку кредитування містить дати чергових обов`язкових платежів, які обов`язкові для позичальника та визначені в Графіку платежів.

У разі затримання позичальником сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, позикодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі (або окремо надану Позичальником Товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контакті дані позичальника, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені позичальником), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання позикодавцем електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення (виплату) кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня одержання від позичальника повідомлення про таку вимогу (пп. 2.3.2 Договору позики).

Згідно з п. 2.5 Договору позики за користування позикою позичальник, починаючи від дня видачі позики, щоденно сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою 346,75% річних протягом всього строку кредитування, що за базовим розміром становить 0,95% на день від суми позики. Нарахування процентів проводиться щоденно на суму залишку заборгованості за позикою на початок дня. Нарахування процентів за користування позикою повністю і остаточно припиняється в останній день повернення позики 28.08.2025 року.

Пунктом 6.4 Договору позики сторони погодили, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю неустойку у вигляді штрафу, що нараховується в такому порядку: на 2 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 2124.00 грн (з розрахунку: сума Позики * 10 %); на 5 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 3186.00 грн (з розрахунку: сума Позики * 15%); на 10 день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі 5310.00 грн (з розрахунку: сума Позики * 25%).

Договір позики, підписаний електронними підписами сторін, зокрема, відповідача шляхом введення одноразового ідентифікатора «Q8u1vQ». Також у Договорі позики вказаний номер електронного платіжного засобу відповідача № НОМЕР_1 , номер телефону: НОМЕР_2 та наведений Графік платежів.

До Договору позики додано також паспорт споживчого кредиту Договору позики «ТехноСмарт», який підписаний електронними підписами сторін, зокрема відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора f8Pf1Q.

На виконання умов Договору позики ТОВ «ФК «Технофінанс» перерахувало кошти в сумі 21240,00 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 , що стверджується платіжним дорученням № 17484 від 03.09.2026.

ТОВ «ФК «Технофінанс», надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за Договором позики виконало, цей договір є укладеним відповідно до вимог статей 639, 1046 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторони договору позики досягнули згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачене право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Технофінанс» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики становить 86983,04 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 21190,00 грн, заборгованість за процентами 55173,04 грн., заборгованість за штрафом 10620,00 грн.

Враховуючи, що відповідач фактично отримав та використовував кошти, перераховані йому на вказаний ним картковий рахунок, що й було предметом укладеного Договору позики, але не здійснив жодного платежу на повернення позики та нарахованих відсотків, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за сумою позики, що ним фактично отримана і на час розгляду цієї справи не повернута, у розмірі 21190,00 гривень є підставними і підлягають до задоволення.

Також, виходячи зі змісту Договору позики, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування позикою у розмірі 55173,04 грн. 30 коп. підлягають до задоволення.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з відповідача штраф у розмірі 10620,00 гривень.

За змістом стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане, нарахований позивачем штраф у розмірі 10620,00 гривень, сплата якої передбачена Договором позики, підлягає списанню і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

А відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики підлягають частковому задоволенню на суму 40161 грн 30 коп., в тому числі 21190,00 грн. заборгованість за сумою позики та 55173,04 грн. 30 коп. заборгованість за відсотками.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФК «Технофінанс» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФК «Технофінанс» було сплачено 2662 грн. 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 3143 від 26 березня 2026 року.

Враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Технофінанс» задоволено на суму 76363,04 грн., що становить 87,79 % від ціни позову 86983,04 грн., у зв`язку із чим, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «Технофінанс» підлягає стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2337,32 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Звертаючись із позовною заявою, ТОВ «ФК «Технофінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копії: договору № 03/01 про надання правової допомоги від 03.01.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Технофінанс» та адвокатом Кшуташвілі В.О., квитанцію про сплату витрат на правничу допомогу на 123 від 03.04.2026 року на суму 5000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 03.04.2026 року на суму 5000 грн.

На переконання суду, заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не є очевидно завищеним, належно підтверджений перед судом, витрати на правничу допомогу є реальними та необхідними.

Оскільки позов задоволено частково, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 4389,50 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5000 грн х 87,79 %/100% = 4389,50 грн).

Керуючись ст. ст. 13, 259, 263-265, 279, 284, 289, 384-385 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики «ТехноСмарт», - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» в рахунок відшкодування заборгованості за Договором позики «ТехноСмарт» № 3005414713-040755 від 03 вересня 2024 року у розмірі 76363 (сімдесят шість тисяч триста шістдесят три) грн., 04 коп., яка складається із: 21190,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 55173,04 грн. - заборгованість за процентами.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в суммі 4389 (чотири тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Копію судового рішення надіслати відповідачу протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складено 13.07.2026 року.

Відомості про сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Технофінанс», місцезнаходження: 09005, м. Дніпро, вул. Глрбинська, буд. 2, офіс 207/2, ЄДРПОУ: 43868852;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Х.В. Іщенко