Решение № 138259348, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа № 910/14610/25Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14610/25

За позовом Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДДІВ" (03193, м. Київ, вул. Дмитра Луценка, 10; ідентифікаційний код 42964487)

про стягнення 1 281 207,69 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Вітковська Богдана Михайлівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДДІВ" про стягнення заборгованості за невиконання умов договору (рамкової усної домовленості) у розмірі 1 281 207,69 грн, з яких: 946 000,02 грн основного боргу за поставлений товар, 79 627,06 грн трьох відсотків річних та 255 580,61 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.12.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, який серед іншого містить клопотання про проведення розгляду справи у загальному позовному провадженні з викликом сторін.

Дане клопотання мотивовано тим, що ціна позову 1 281 207,69 гривень, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, необхідністю проведення судової експертизи і витребування доказів для цього.

Крім того, до відзиву на позовну заяву додано клопотання про призначення судової технічної експертизи документів та клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 постановлено розгляд справи № 910/14610/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2026.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДДІВ" на користь Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни заборгованість у розмірі 946 000 грн 02 коп., 3% річних у розмірі 2 099 грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 784 грн 01 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДДІВ" в дохід Державного бюджету України 14 278 грн 25 коп. судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

29.06.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14610/25, в якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДДІВ" на користь Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000,00 грн.

30.06.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДДІВ" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14610/25, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3, 5 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що Фізичною особою-підприємцем Вітковської Богдани Михайлівни заявлені лише вимоги щодо розподілу судових витрат, тому клопотання позивача про розподіл судових витрат у справі №910/14610/25 вирішується без повідомлення учасників справи з визначенням відповідачу строку для надання відповідних пояснень чи заперечень.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У позовній заяві позивачем вказувалося, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подано:

- копію договору про надання правничої допомоги № 38/2025 від 22.04.2025;

- копію додатку №1 до договору №38/2025 про надання професійної правничої допомоги;

- копію акту опису наданої професійної правничої допомоги №12 від 26.06.2026;

- копію довідки про нарахування гонорару до сплати

- копію ордеру серії АА №1728355 від 29.06.2026.

Судом встановлено, що для надання професійної правничої допомоги у справі №910/14610/25 між Адвокатським бюро «АРТЛЕКС» Арсена Маринушкіна та Фізичною особою- підприємцем Вітковською Богданою Михайлівною було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 38/2025 від 22 квітня 2025 року (далі - договір), а також додаток № 1 до договору, яким визначено тарифи (вартість) на окремі види правничої допомоги.

Відповідно до пункту 3.6 додатка № 1 до договору та пункту 3.6 самого додатка, складання акта виконаних робіт за договором не є обов`язковою умовою оплати, а оплата гонорару здійснюється на підставі рахунків у формі попередньої оплати (пункт 1.1 додатка № 1, пункт 3.1-3.2 договору). Незалежно від цього, сторони додатково склали та підписали Акт № 12, яким зафіксовано остаточний перелік та вартість фактично наданих послуг у цій справі, що є належним та достатнім доказом обсягу і вартості понесених позивачем витрат на правничу допомогу для цілей їх відшкодування за статтею 126 ГПК України.

На підтвердження обсягу фактично наданої правничої допомоги та її вартості сторонами договору підписано акт № 12 опису наданої професійної правничої допомоги від 26.06.2026 (далі - акт), яким зафіксовано перелік фактично виконаних адвокатським бюро робіт (наданих послуг) у межах судової справи № 910/14610/25.

Загальна вартість фактично наданої правничої допомоги за цим актом становить 90 000,00 грн.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.

Крім того, судом враховано, що дана справа є незначної складності та має розрахунковий характер.

Більше того, спори про стягнення заборгованості за невиконання умов договору, є надзвичайно поширеними в господарських судах України.

Також судом враховано клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

При цьому втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".

У наведеній постанові колегія суддів зазначила, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши наданий заявником обсяг послуг, врахувавши характер правовідносин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, критерієм розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про необґрунтованість розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 90 000,00 грн. На думку суду, витрати на правову допомогу, заявлені Фізичною особою-підприємцем Вітковською Богданою Михайлівною до стягнення, мають бути зменшені до 25 000,00 грн.

З огляду на усі вищевикладені обставини, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25 000,00 грн покладаються на відповідача, у зв`язку з чим заява Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14610/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДДІВ" (03193, м. Київ, вул. Дмитра Луценка, 10; ідентифікаційний код 42964487) на користь Фізичної особи-підприємця Вітковської Богдани Михайлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Додаткове рішення складено 16.07.2026

Суддя І.О. Андреїшина