Постановление суда № 138233055, 14.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.07.2026

Справа № 334/487/26

Провадження № 2/334/1371/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про прийняття уточненої позовної заяви

14 липня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., Калашнік Т.В., її представника адвоката Литвинець Ю.В., представника відповідача адвоката Шкабуро О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в якому просила визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок, літ.Т2, загальною площею 156,9 кв.метрів, житловою площею 60,9 кв.метрів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1090000,00 грн. грошової компенсації належної їй частки вартості у праві власності на житловий будинок, літ. Т2, загальною площею 156,9 кв.м., житловою площею 60,9 кв.метрів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (зменшеної до указаної суми); визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на трикімнатну квартиру , загальною площею 68,05 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн., отриманих ним за продану Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» електроенергію, згенеровану установкою приватного господарства, за період з 01.10.2024 року по 01.01.2026 року; зняти арешт з трикімнатної квартири, загальною площею 68,05 кв.м., житловою лею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; накладений постановою №53865986 державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Білокур Л.А.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, даний позов надійшов у провадження судді Козлової Н.Ю. Відводів, самовідводів не заявлено.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року, вказаний позов прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.03.2026 року. Копію ухвали про відкриття провадження по справі надіслано відповідачу одночасно з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів. Роз`яснено про право на подання протягом п`ятнадцяти днів відзиву на позовну заяву.

Відповідач, скориставшись своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, долучив до матеріали справи відзив у якому зазначив, що спірний будинок не може бути віднесено до спільного сумісного майна подружжя, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню. Щодо вимоги позивача про виплату коштів за продану електричну енергію за період з 01.10.2024 по 01.01.2026 в розмірі 100000 грн., відповідач наголошує на тому, що шлюбні стосунки між сторонами були припинені з 01.10.2024, отже після цього часу доходи які отримує відповідач використовуючи особисте майно (будинок на якому розміщені сонячні панелі) є його особистою власністю та не підлягають поділу між сторонами. Щодо арешту нерухомого майна, відповідач зазначав, що дійсно, на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 53865986, з примусового виконання якого накладено арешт на майно боржника згідно виданого Ленінським районним судом виконавчого листа №334/1625/15-ц від 20.01.2017 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 2000,00 грн на користь ОСОБА_3 . На теперішній час арешт, накладений на майно (кошти) боржника ОСОБА_2 знято в зв`язку з повною оплатою заборгованості.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач не заперечував проти визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в іншій частині позову відмовити.

Разом з тим, після отримання відзиву на позовну заяву, позивачка в особі представника позивача подали до суду уточнену позовну заяву з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 не визнає право власності позивача на житловий будинок. Тому, з урахуванням нормативних до доказових заперечень, представник позивача просив суд прийняти уточнену позовну заяву.

Представник відповідача заперечував проти заявленого клопотання щодо прийняття уточненого позову, оскільки така норма не передбачена ЦПК України.

Суд, вивчивши уточнену позовну заяву позивача ОСОБА_2 та додатки до неї, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про те, що відповідна заява має бути прийнята судом до розгляду, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч.4 статті 4 ЦПК України жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Права та обов`язки учасників справи визначені статтею 43 ЦПК України, процесуальні права та обов`язки сторін встановлені статтею 49 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

На даний час, як і станом на час надходження уточненої позовної заяви ОСОБА_2 до суду, розгляд справи перебуває на стадії підготовчого провадження, отже уточнена позовна заява позивача подана у межах процесуального строку, передбаченого ст. 49 ЦПК України.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України до уточненої позовної заяви додано докази направлення копії такої заяви іншим учасникам справи.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому судовому засідання суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Верховний суд у постанові № 910/18389/20 від 22.07.2021 зробив висновок про те, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд розцінює уточнену позовну заяву позивача, у якій він, не змінюючи прохальну частину своїх вимог, лише уточнив підстави набуття спірного будинку.

В аспекті можливості чи неможливості прийняття до розгляду такого процесуального документу як «уточнена позовну заява», суд виходить з того, що відповідно до практики ЄСПЛ надмірний формалізм вважається порушенням права на справедливий суд, а відтак вважає за можливе прийняти до розгляду уточнену позовну заяву позивачів та розглядати справу з урахуванням викладення позовних вимог позивачів у редакції від 30.03.2026.

Звідси, приймаючи до уваги зміст поданого процесуального документа, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття до розгляду уточненої позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 49, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти уточнену позовну заяву від 30.03.2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В подальшому розглядати справу з урахуванням уточненої позовної заяви.

Відкласти підготовче засідання на 14.08.2026 року об 14 год 00 хв.

Роз`яснити відповідачу, що він має право надати відзив на уточнену позовну заяву у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду про прийняття заяви про уточнення позовних вимог. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Козлова Н. Ю.