№ 138039773, 07.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

07.07.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/18236/25

Провадження №3/522/437/26

07 липня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., за участі секретаря судового засідання Волохової В.Р., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Петренко К.Д., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2025 року о 00:49 годині у м. Одеса, по вул. Канатна, 89, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокат JET з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер або в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2. 5. ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що був в Одесі на відпочинку, 21.07.2025 року біля комендантської години, повертався додому з моря на звичайному самокаті та відштовхувався ногою від землі, їх зупинили співробітники поліції, щоб запитати документи. ОСОБА_1 пред`явив документи, потім йому сказали, що на нього складають протокол за ст. 130 КУпАП. Працівники поліції не пропонували пройти медичний огляд в закладі охорони здоров`я, чи пропонували огляд за допомогою Драгеру, ОСОБА_1 не пам`ятає.

Крім того, на адресу суду надійшло заперечення представника Петренко К.Д., на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397810 та клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому вона зазначила, що факт керування ОСОБА_1 електросамокатом JET не підтверджується належними доказами у матеріалах справи. Також зазначила, що до матеріалів справи про адміністративне правопорушення надійшов протокол, додатками до якого є відеозаписи з боді камер ПВР 471210, 471639. Однак, при ознайомлені з матеріалами справи та перегляді відеозаписів стало відомо, що наявний в матеріалах справи відеозапис з часом 00:49:00 години 21.07.2025 року, де вбачається рух електросамокату за допомогою відштовхування ногою ОСОБА_1 не відноситься до жодної із камер, зазначених у протоколі. Представник вважає, що вказане відео не може бути доказом за даною справою, неналежним доказом, оскільки не відомо джерело його походження, відеофайл було записано на невідомий пристрій, воно не знято на БК 471210 та БК 471639, інформацію про невідомий пристрій не відображено в протоколі та інших матеріалах, тому наслідком є те, що матеріали справи не підтверджується керування ОСОБА_1 вказаним електросамокатом. Також, представник заначила, що на відео зафіксоване, як патрульні спілкуються зокрема, ОСОБА_1 , де вже у нерухомому стані знаходиться електросамокат, з відео взагалі не вбачається, що патрульні намагались встановити марку самокату, крім того, за кермом обох еелктросммокатів не перебувала жодна особа, їх рух не відбувається. Крім того, з вказаних відеозаписів на БК не можливо взагалі встановити чи є вказаний самокат електросамокатом JET. Представник зазначає, що було порушено право ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також представник наголошує, що працівниками поліції було складено направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , але ОСОБА_1 ніхто не направляв у заклад охорони здоров`я.

ОСОБА_1 в судове засідання, яке було призначено на 07.07.2026 року на 11:30 годину не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в установленому законом порядку, заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Представник ОСОБА_2 в судове засідання, яке було призначено на 07.07.2026 року на 11:30 годину не з`явилась, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із стаціонарним лікуванням (вагітність 37 тижнів).

Суд вважає поважною причиною не явки особи в судове засідання враховуючи, що в матеріалах справи наявна висловлена представником думка щодо закриття провадження по справі та фактичні заперечення на протокол. Свідки без представника і особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і вже в судовому засіданні надав свої пояснення за участі свого представника, судом не допитувались. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 38 КУпАП, суд вважає за можливе, без порушення прав учасників, які реалізували своє право на висловлення думки, подання клопотань і заперечень, розглянути справу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вивчивши заперечення представника Петренко К.Д., суд приходить до наступного висновку.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

У ПДР України відсутнє визначення електросамокату або самокату, разом з тим, аналізуючи визначення «транспортний засіб», можна дійти висновку, що електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей, а ОСОБА_1 використовував його саме з цією метою.

Законом України 2956-IX«Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» врегульовані відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них.

Так, відповідно до ч. 1 ЗУ №2956-IX, легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

До цієї категорії підпадають всі прокатні самокати.

Також прикінцевими та перехідними положеннями ЗУ №2956-IX внесені зміни до Закону України "Про дорожній рух" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 31, ст. 338) та Закону України "Про автомобільний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 32, ст. 273).

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 суд дійшов позиції, що ДТП сталося внаслідок руху обох транспортних засобів, зокрема електричного самокату, на якому встановлений електричний двигун, за допомогою якого самокат приводиться в рух. Крім того, електричний самокат використовувався для перевезення водія. А використання самоката, як транспортного засобу, кваліфікується, як використання джерела підвищеної небезпеки.

В вищенаведених постановах Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.

Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.»

За викладеного, слід зробити висновок про електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керував транспортним засобом і в ситуації, що розглядається був учасником дорожнього руху, який мав дотримуватись вимог ПДР України.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, згідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зі змісту ч. 1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп`яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, серед яких визначено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Так, ознаки алкогольного сп`яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів були виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 , а тому були підставою для проведення його огляду.

Вина ОСОБА_1 , а також викладені у протоколі обставини підтверджуються:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №397810 від 21.07.2025 року;

-довідкою про те, що станом на 21.07.2025 року ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 ;

-довідкою про те що протягом року ОСОБА_1 не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП станом на 21.07.2025 року;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.07.2025 року, згідно з яким ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду;

-відеозаписом з місця події, долученого до матеріалів справи.

З оглянутого судом відеозапису вбачається, 21.07.2025 року о 00:49 годині, співробітники поліції зупинили ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом електросамокатом у комендантську годину. В ході перевірки документів, у співробітників поліції, виникли підстави вважати що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки відчувався запах алкоголю з порожнини рота. О 01:00 годині, співробітники поліції запитали у ОСОБА_1 , чи вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 відповів, що в кінці була водка. У зв`язку з цим, працівники запропонували пройти огляд на стан сп`яніння та відразу пояснили, що електросамокат являється транспортним засобом, адже він водиться в дію не механічним способом та пояснили ОСОБА_1 , що електросамокат вже як два роки являється транспортним засобом. ОСОБА_1 на пояснення поліцейських не заперечував. При повторному запитанні співробітників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, ОСОБА_1 відповів, що відмовляється від проходження огляду. Після цього, співробітниками поліції було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із відмовою від проходження огляду. Співробітниками поліції на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення із змістом якого його було ознайомлено та вручено копію, про що свідчать його підписи. О 01:33 годині працівник поліції, підсвітив на самокат, на відео вбачається, що це саме електросамокат JET.

Зафіксовані відеозаписами обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянуті відеозаписи дають можливість встановити їх узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає їх як належний доказ у справі.

Зазначені обставини спростовують доводи представника, викладені у запереченні на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397810 та клопотанні про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, інших будь-яких доказів на підтвердження зазначених у поясненнях обставин суду надано не було.

Відтак, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції діяли згідно інструкції та чинного законодавства.

Наявні у матеріалах справи відеозаписи з боді камер співробітників поліції є достатніми та в повній мірі відображують події того дня. Суд вважає, що об`єктивних даних зафіксованих на відеозаписах достатньо для підтвердження факту вказаних в протоколі обставин, та не вбачає підстав для визнання відеозаписів неналежним та недопустимим доказом. Даний доказ, на переконання суду, з урахуванням положень ст.251 КУпАП, є належним та допустимим.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних відеозаписів стороною захисту не надано. Не встановлено таких і під час судового розгляду.

Частиною 4 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія транспортного засобу, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Пунктами 3 та 4 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, встановлено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів ; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Так, співробітником поліції було встановлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. У зв`язку з чим і було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно із ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, п.6 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

При цьому, Інструкцією участь захисника під час огляду водія на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу та безпосередньо в закладах охорони здоров`я не передбачена.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, зокрема, шляхом вочевидь явного триваючого у часі ігнорування неодноразових вимог працівника поліції пройти такий огляд.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином норми ПДР встановлюють обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) - ПДР не містять.

Отже, працівники поліції, проводячи процедуру огляду на стан сп`яніння, обмежені 2 годинами з моменту виявлення особи.

Крім того, з положень ст. ст. 256, 268, 271 КУпАП вбачається, що особа може користуватися юридичною допомогою адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Таке право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз`яснюється при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, про що у ньому робиться відмітка.

Так, працівниками поліції ОСОБА_1 було роз`яснено його права, зокрема положення ст. 63 Конституції України, та ознайомлено його зі змістом протоколу.

Що стосується тверджень сторони захисту на те, що електросамокат не є транспортним засобом, то суд визнає їх безпідставними, у зв`язку із чим зауважує на наступному.

Відповідно до п.1.10 ПДР транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Згідно з абз. 3 ч. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX, який набрав чинності 23.03.2023 р., електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Відтак, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції діяли згідно інструкції та чинного законодавства.

Згідно з розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації на момент події відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території Одеси та Одеської області діяла комендантська година у період з 00 години 00 хвилин до 05 годин 00 хвилин, у зв`язку з чим у зазначений час заборонялось перебування людей на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Електросамокат під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими о 00 годині 49 хвилин 21 липня 2025 року, тобто водій здійснював рух в комендантську годину.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також впроваджуватися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб.

На переконання суду, в умовах правового режиму воєнного стану, поліцейські мали право зупинити транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 з метою перевірки документів водія транспортного засобу, встановлення його особи, тощо.

Крім того, судом встановлено, що відеозапис долучений до матеріалів справи є безперервним, на ньому зафіксовано, що працівниками поліції було повідомлено, що причиною зупинки є пересування на електросамокаті в комендантську годину а також зафіксовано, як ОСОБА_1 пропонується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а отже з викладеного вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо завершення розгляду справи за відсутності представника ОСОБА_2 , суд враховує наступне.

Так, 25.08.2025 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи.

26.08.2025 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами та відеоматеріалами справи.

22.09.2025 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами та відеоматеріалами справи.

25.09.2025 року, від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16.10.2025 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.11.2025 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.11.2025 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами та відеоматеріалами справи.

13.12.2025 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами та відеоматеріалами справи.

15.12.2025 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.01.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

26.01.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло заперечення на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397810 та клопотання про закриття провадження у справі.

16.03.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.03.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про виклик та допит свідка, а саме поліцейську 1 взводу 2 роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області капрала поліції Дику Анастасію Дмитрівну.

20.03.2026 року в судовому засіданні було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 про виклик та допит свідка та оголошено перерву до 15.04.2026 року.

23.03.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про долучення фотозображень.

14.04.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

15.05.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

15.05.2026 року в судове засідання не з`явився свідок. Судом було прийнято рішення викликати повторно свідка в судове засідання, яке було призначено на 01.06.2026 року.

01.06.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.06.2026 року судом було зроблено повторно запит до УПП в Одеській області про виклик свідка в судове засідання, яке призначено на 22.06.2026 року.

22.06.2026 року в судове засідання свідок не з`явився, тому було зроблено повторно запит до УПП в Одеській області про виклик свідка в судове засідання, яке призначено на 29.06.2026 року.

29.06.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

30.06.2026 року було зроблено повторно запит до УПП в Одеській області про виклик свідка в судове засідання, яке призначено на 03.07.2026 року.

03.07.2026 року судом було зроблено повторно запит та відправлено на офіційну електрону адресу до УПП в Одеській області про виклик свідка в судове засідання , яке призначено на 07.07.2026 року.

07.07.2026 року від представника ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням представника на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, у зв`язку з тим, що спливають строки передбачені ст. 38 КУпАП, суд розцінює неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є спробою затягування зазначених строків, неодноразових заяв представника ОСОБА_2 також суд розглядає з цих обставин. Разом із цим наявне клопотання, висловлені заперечення на протокол, які були розглянуті.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Вищевказані докази, поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.

Враховуючи обставини справи, дані про особу правопорушника, вважаю необхідним визначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкцій ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з винесення постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов`язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 гривень 60 копійок (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на користь держави.

Керуючись ст.ст. 130 ч.1, 38, 283, 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок. Отримувач коштів ГУК в Одеській області /Приморський район/ 22030101 ЄДРПОУ отримувача - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UА268999980313111206000015758, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту прокурора без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: К.О. Лагода