Решение № 138024709, 07.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2637/26

№ 2/688/1934/26

Рішення

іменем України

07 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

04.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №00-10268053 від 1903.2025 у розмірі 11571,20 грн, в т.ч. 6800 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3271,20 грн - заборгованість за відсотками. Також просило стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Позов мотивований тим, що 19.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №00-10268053 у формі електронного документа на суму 6000 грн, погодивши усі істотні умови договору. Відповідач підписала договір електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Макс Кредит» перерахувало 6000 грн на платіжну картку відповідачки, яку вона вказала у заявці при укладенні кредитного договору.

17.10.2025 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-10268053 від 19.03.2025.

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві просила розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечила проти ухвалення заочного рішення суду.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та визнання позову.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

04.06.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу та клопотання про витребування інформації, що містить банківську таємницю.

05.06.2026 суд відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.07.2026, задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів, що містять банківську таємницю.

22.06.2026 до суду надійшла відповідь з АТ «ПУМБ» про те, що емітентом і власником карток з BIN № НОМЕР_1 є ПАТ «МТБ Банк».

07.07.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Суд встановив, що 19.03.2025 ТОВ «Макс кредит» та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-10268053. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 42541, відправленого 19.03.2025 року о 16 год. 40 хв. на номер телефону НОМЕР_2 відповідача, що підтверджується даними довідки про ідентифікацію.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору ТОВ «Макс кредит» зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 6000 грн на строк 360 календарних днів, а відповідачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконувати інші обов`язки, передбачені договором. Позичальник взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту в останній день строку кредитування 14.03.2026 та періодично сплачувати проценти за користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії, що передбачено п. 1.4 договору.

Згідно п. 1.5.1 договору, стандартна процента ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 1.6 договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1200 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.

Пунктом 2.10 договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний надати кредит 19.03.2025, сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 6000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_3 .

Вказані умови договору також відображені в паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів та переліку позичальників з даними про транзакції, 19.03.2025 року відповідачці ОСОБА_1 перераховано на платіжну картку 6000 грн.

За умовами цього договору відповідач зобов`язалась повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.

Однак, в порушення вимог договору позичальник не сплачувала необхідні платежі у розмірах та порядку, визначених договором, в результаті чого станом на 17.10.2025 виникла заборгованість в розмірі 10071,20 грн, яка складається з 6000 грн - заборгованості по кредиту, 3271,20 грн заборгованості по процентам, 800 грн заборгованості за комісією, 1500 грн. - неустойки, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи.

17.10.2025 року між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал, за яким ТОВ «Юніт Капітал» отримало права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до п.2.2. договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Згідно реєстру боржників із кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс кредит» до договору факторингу № 17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025, у даному реєстрі вказана ОСОБА_1 та зазначений загальний розмір заборгованості по кредиту 10071,20 грн.

Згідно виписки ТОВ «Юніт Капітал» з особового рахунку за кредитним договором №00-10268053 від 19.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.03.2026 складає 11571,20 грн, в тому числі: 6800 грн тіло кредиту, 3271,20 грн заборгованість за відсотками, 1500 грн. штрафні санкції.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №00-10268053 від 19.03.2025 з паспортом споживчого кредиту; правилами надання коштів у позику; копією договору факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал від 17.10.2025 з додатками; копією інформаційної довідки; копією довідки про ідентифікацію, розрахунком заборгованості за кредитним договором, випискою з особового рахунку за кредитним договором №00-10268053 від 19.03.2025, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів з додатками та іншими доказами у справі.

Норми права, які застосував суд

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банка бо інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 65 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та ст. 79 КАС України.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

ТОВ «Макс кредит» та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір в електронній формі. Відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, який був надісланий кредитодавцем на її номер телефону.

У договорі сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, а саме: домовилися щодо розміру кредитних коштів отриманих відповідачкою у позику, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, щодо штрафу за невиконання умов договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору утворилась заборгованість у розмірі 10071,20 грн.

Суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачка не оспорила, доказів погашення кредитної заборгованості первісному боржнику та позивачу відповідачка суду не надала.

Позивач довів факт передачі права вимоги до відповідачки відповідно до договору факторингу, а тому позивач є належною стороною.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10071,20 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір в сумі 1331,20 грн (2662,40 грн:100%х50%).

Решта судового збору в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується: копією договору надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, додаткової угоди №25771392732 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, актом прийому-передачі наданих послуг від 17.03.2026 року, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості в розмірі 7000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №00-10268053 від 19.03.2025 у розмірі 10071 (десять тисяч сімдесят одну) грн. 20 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 6800 грн та заборгованості за відсотками в сумі 3271,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 1331,20 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову на рахунок Казначейства України (отримувач ГУК у Хмельницькій області/Шепетів. мтг/22030101, р/р UA688999980313101206000022777, код 37971775) згідно платіжної інструкції №43241 від 03.06.2026 року, в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф. 10, м. Київ, ЄДРПОУ 43541163);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 03.06.2005 Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складений 07.07.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК