Решение № 137994657, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026Справа № 910/3443/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс»

про стягнення 29 901, 50 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 29 901, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору страхування наземних транспортних засобів № 26280282-02-51-01 від 03.12.2025 року, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зокрема, суд зазначив, що відповідач протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

08.04.2026 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на запит суду № 01-37.1/6/26 від 30.03.2026.

16.04.2026 до суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», в якому відповідач, зокрема зазначає, що позивач не отримував згоду на виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО, а також вказує, що позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди завданого застрахованому транспортному засобу.

20.04.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що при виплаті страхового відшкодування, яке підлягає стягненню позивач дотримався всіх приписів законодавства України та договору страхування. Також, позивач зазначає, що він звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відкшодування.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2025 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" та Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 26280282-02-51-01, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема автомобілем «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 .

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» встановлено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ч. 5 ст. 89 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ч. 6 ст. 89 Закону України «Про страхування», договором страхування визначаються конкретний об`єкт страхування, з яким пов`язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов`язані з цим об`єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.

Страховим ризиком, відповідно до п. 64 ст. 1 Закону України «Про страхування» визначається подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до п. 59 ст. 1 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2026 в м. Київ, на вул. Макіївська, 10 А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport 3.0", державний номер НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (електронного європротоколу), відповідно до якого ОСОБА_1 визнано свою вину.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ВУСО" автомобіль «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 102 Закону України «Про страхування», у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рахунку № ЕКС00005434 від 10.02.2026 року та акту виконаних робіт № ЕКНЗ0004722 складених станцією технічного обслуговування ТОВ «Едем-Карпейнт» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 становить 29 901, 50 грн.

23.02.2026 позивачем складено страховий акт № 250681-1, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 29 901, 50 грн.

Відповідно до зазначених вище рахунку, акту та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 29 901, 50 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 13093 від 23.02.2026.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport 3.0", державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Інтер-Поліс» за полісом № ЕР/234542558, а також з огляду на те, що водій автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport 3.0", державний номер НОМЕР_2 є винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 29 901, 50 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до приписів ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов`язань за договором страхування наземних транспортних засобів № 26280282-02-51-01 від 03.12.2025 року було відшкодовано 29 901, 50 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повідомлення про дорожньо-транспорту пригоду (електронного європротоколу), водій "Mitsubishi Pajero Sport 3.0", державний номер НОМЕР_2 є виним у вчиненні правопорушення, що сталося 30.01.2026 в м. Київ, на вул. Макіївська, 10 А за участю автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport 3.0", державний номер НОМЕР_2 .

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів. Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України. Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є: особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб; фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України; особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.

Керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Невиконання власником транспортного засобу обов`язку з укладення внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport 3.0", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Інтер-Поліс» за полісом № ЕР/234542558.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Пунктом 54 статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку.

Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати власнику останнього витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 була сплачена позивачем на підставі договору страхування.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Пунктом 77 ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , згідно із сумами, які вказані у рахунку № ЕКС00005434 від 10.02.2026 року та акті виконаних робіт № ЕКНЗ0004722 складених станцією технічного обслуговування ТОВ «Едем-Карпейнт».

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відтак, визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , на підставі рахунку № ЕКС00005434 від 10.02.2026 року та акту виконаних робіт № ЕКНЗ0004722 складених станцією технічного обслуговування ТОВ «Едем-Карпейнт», є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).

Суд також зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 - 2025 року випуску, а дорожньо-транспортна пригода сталася 30.01.2026, тобто строк експлуатації не перевищує 7 років.

Таким чином, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 є таким що, дорівнює 0 (нулю).

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого позивачем автомобіля матеріали справи не містять.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Так, відповідач вказує, що позивач не отримував згоди на виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Суд зазначає, що згідно умов договору страхування наземних транспортних засобів № 26280282-02-51-01 від 03.12.2025 року страховим випадком є дорожньо - транспортна пригода (ДТП) (п.4.1.1. Договору).

Страхова виплата визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів (додаток № 1 до Договору).

Підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО гарантійного, обраного Страховиком (Додаток № 1 до Договору).

Згідно п. 16.3.4. договору страхування, за випадками пошкодження ТЗ, за якими розрахунок страхової виплати здійснювався на підставі рахунку СТО, страховик має право здійснити страхову виплату безпосередньо на СТО відповідно до умов цього Договору з врахуванням п.16.3.6. Договору, за рахунком якої здійснювався розрахунок страхової виплати - для проведення ремонту ТЗ.

В матеріалах справи наявний лист Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» № KHO-34.2/278 від 19.02.2026 року, в якому страхувальник просить перерахувати кошти страхового відшкодування у сумі 29 901, 50 грн, відповідно наданих рахунків-фактури для подальшого відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відтак, доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Крім того, твердження відповідача про те, що його не було запрошено для огляду транспортного засобу, суд не приймає до уваги, з огляду на приписи ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки останні не передбачають обов`язку страховика потерпілої особи повідомляти страховика винної в ДТП особи про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП. Товариство не спростувало й розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Щодо тверджень підповідача про, те що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у досудовому порядку, суд зазначає, що в додатках до позовної заяви додано скріншот з електронної пошти у якості доказу направлення на електронну пошту відповідача (info@inter-policy.com) заяви на виплату страхового відшкодування вих. № 1669/2026/ел/ТС від 25.02.2026 року з додатками.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport 3.0", державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Інтер-Поліс» за полісом № ЕР/234542558, а також з огляду на те, що водій автомобіля "Mitsubishi Pajero Sport 3.0", державний номер НОМЕР_2 є винним у вчиненні правопорушення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" підлягає стягненню 29 901, 50 грн.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (вул. Ігорівська, буд. 14, літера А, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код - 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 31650052) 29 901 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот одну) грн 50 коп. - страхового відшкодування та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Щербаков