Решение № 137994656, 07.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026Справа № 910/3594/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М»

про стягнення 450 133, 57 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив «Держплановець-2» (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 450 133, 57 грн, з яких: 329 983, 00 грн - основний борг, 24 603, 12 грн - 3 % річних, 92 516, 79 грн - інфляційних втрат та 3 030, 66 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником приміщень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 загальною площею 482,80 м. кв., в багатоквартирному будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а тому відповідно до, зокрема Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту позивача у відповідача є обов`язок своєчасно сплачувати внески на управління, утримання та забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території.

Крім того, разом з позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 у задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.04.2026 до суду надійшла заява Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» про усунення недоліків позовної заяви, разом з виправленою позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

24.04.2026 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що він є власником нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 літ.А та вказане майно є самостійним об`єктом нерухомого майна, в той час як адресою місцезнаходження Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» є АДРЕСА_1, м. Київ, 03150. Отже, у позивача і відповідача різні адреси. Крім того, відповідач зазначає, що між сторонами відсутні будь-які договори, позивачем невірно здійснено розрахунок заборгованості відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», оформленим протоколом б/н від 05.11.2013, зокрема, було вирішено: затвердити внесок (тариф) на послуги з утримання будинку і прибудинкової території у відповідності з нормативами, встановленими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №75 від 25.01.2011 року для КП «Керуюча компанія із обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» щодо будинку АДРЕСА_1 , у розмірі 3, 50 грн.. за 1 м2 загальної площі приміщення на місяць.

Затверджено внесок на витрати ЖБК «ДЕРЖПЛАНОВЕЦЬ-2» у розмірі:

- 4,00 грн/м.кв для власників квартир чи нежитлових приміщень, які здають свої площі в оренду під офіс чи готель.

- 2,00 грн/м.кв для власників квартир, які здають квартиру в оренду для проживання;

- 2,00 грн/м.кв для нежитлових приміщень та художніх майстерень.

- 0,50 грн/м.кв для власників квартир, які самостійно проживають у своєму помешканні.

Крім того, рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», оформленим протоколом б/н від 18.12.2018, зокрема, було вирішено:

- затвердити внесок (тариф) на утримання будинку та прибудинкової території (на управління багатоквартирним будинком) з 01.01.2019 року у розмірі 6,54 грн за 1 м.кв. загальної площі квартири чи приміщення (вище першого поверху) на місяць та 5,31 грн за 1 м.кв загальної площі квартири чи приміщення першого поверху на місяць;

- виключити оплату за вивезення твердих побутових відходів зі складу внеску на утримання будинку та прибудинкової території, погодити виставлення окремих рахунків за вивезення твердих побутових відходів. Нараховувати оплату за відповідні послуги згідно з даними виконавця послуги.

Рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», оформленим протоколом б/н від 01.08.2020, зокрема, було вирішено нарахувати внесок в резервний фонд з 01.08.2020 в розмірі 2,50 грн за 1кв.метр.

Рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», оформленим протоколом б/н від 30.07.2024, зокрема, було вирішено затвердити внесок на утримання (управління) багатоквартирного будинку та прибудинкової території з 01.09.2024 року 10,76 грн./кв.м. та 8,26 грн./кв.м. для першого поверху квартир чи нежитлових приміщень; затвердити внесок на утримання (управління) багатоквартирного будинку та прибудинкової території з 01.09.2024 року 10,76 грн./кв.м. та 8,26 грн./кв.м. для першого доверху квартир чи нежитлових приміщень.

Відповідно до п.1 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», затвердженого рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», оформленим протоколом б/н від 11.10.2016, житлово-будівельний кооператив (в подальшому- ЖБК) організований з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного тринадцятиповерхового будинку на 109 квартир (№88 по вулиці Антоновича в місті Києві) за власні кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Місцезнаходження ЖБК: вул. Антоновича,88, місто Київ, 03150, Україна.

Згідно з п.17 Статуту в разі, якщо в будинку кооперативу за його згодою будуть розміщені підприємства і установи торгівлі, громадського харчування і культурно - побутового обслуговування, ці підприємства і установи за угодою, укладеною між цими і кооперативом, беруть участь у загальних витратах кооперативу на експлуатацію житлового будинку і утримання прибудинкової території пропорційно площі належної їм частини будинку також витратах кооперативу на капітальний ремонт будинку пропорційно балансової вартості зазначеної частини будинку.

Згідно з п.18 Статуту ЖБК здійснює експлуатацію та ремонт належного йому жилого фонду, прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Витрати ЖБК по технічному обслуговуванню водопровідних, каналізаційних, теплофікаційних та електричних мереж та пристроїв обладнання в будинку відшкодовуються кооперативу підприємствами, які отримують прибутки від експлуатації цих мереж та пристроїв. Платня за користування тепловою та електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією в будинку кооперативу провадиться по тарифам, встановленими для державного житлового фонду.

У п.27 Статуту визначено, що внески на проведення капітального ремонту житлового будинку стягуються з членів ЖБК, виходячи з балансової вартості квартир, у розмірах, встановлених чинним законодавством, а внески на експлуатацію жилого будинку та утримання прибудинкової території - в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу на ці потреби, виходячи з плющі займаних квартир.

Внески на технічне обслуговування будинку і санітарне обслуговування допоміжних приміщень та прибудинкової територій здійснюються в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу на ці потреби, пропорційно загальній площі квартир, займаємих власниками (п.28 Статуту).

Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №469056041 від 19.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» є власником нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень НОМЕР_1), з №1 по №32 (групи приміщень НОМЕР_2) в літ. А, загальною площею 482,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначає позивач, відповідач є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, у зв`язку з чим як співвласник спільного майна зобов`язаний брати участь у витратах на його утримання та належним чином оплачувати отримані послуги у строки та на умовах, визначених укладеними між сторонами договорами.

Позивач також зазначає, що відповідач протягом усього періоду користування спільним майном не заявляв претензій щодо якості чи обсягу здійснення утримання будинку та прибудинкової території, що свідчить про фактичне прийняття результатів такої діяльності. Позивачем вчасно надавалися рахунки на сплату обов`язкових внесків на сплату за утримання будинку та прибудинкової території та інших внесків передбачених рішеннями Загальних зборів ЖБК «Держплановець-2».

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо сплати внесків на управління, утримання та забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території не виконав.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати внесків на утримання спільного майна будинку, внесків до резервного фонду, внесків на вивезення твердих побутових відходів, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 329 983 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 92 516,79 грн. - інфляційних втрат, 24 603,12 грн. - 3 % річних та 3 030,66 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За положеннями ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (ст. 6 Закону України «Про кооперацію»).

Основними обов`язками члена кооперативу, є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків (ст. 12 Закону України «Про кооперацію»).

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

За приписами ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

За приписами статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

У відповідності до положень частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №469056041 від 19.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» є власником нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень НОМЕР_1), з №1 по №32 (групи приміщень НОМЕР_2) в літ. А, загальною площею 482,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Як вказує позивач, Житлово-будівельний кооператив «Держплановець-2» є колективним споживачем комунальних послуг (постачання теплової енергії (опалення), холодне водопостачання і водовідведення, а також гаряче водопостачання і водовідведення) на підставі відповідних договорів із постачальниками комунальних послуг, а саме:

1) договору №649т/99 від 10.01.2019 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним з Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва»;

2) договору №14-09/08-22 від 01.09.2022 про надання послуг з проводження з побутовими відходами, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік»;

3) договору №129-15 від 01.07.2015 з технічного обслуговування ліфтів, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрліфтсервіс».

Таким чином, позивач відповідно до умов вказаних договорів напряму розраховувався із виробниками і постачальниками комунальних послуг за спожиті комунальні послуги усіма співвласниками будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності і такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15).

У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Тобто, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти (правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 585/2843/17).

Отже, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що з моменту набуття співвласником права власності на майно у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, управління якого здійснює Житлово-будівельний кооператив «Держплановець-2», у співвласників такого майна виник обов`язок сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території, внески до резервного фонду, на вивезення твердих побутових відходів.

Слід також зазначити, що витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі 910/11312/17.

В той же час, судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень НОМЕР_1), з №1 по №32 (групи приміщень НОМЕР_2) в літ. А, загальною площею 482,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», затвердженого рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», оформленим протоколом б/н від 11.10.2016, житлово-будівельний кооператив (в подальшому- ЖБК) організований з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного тринадцятиповерхового будинку на 109 квартир (№88 по вулиці Антоновича в місті Києві) за власні кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Місцезнаходження ЖБК: АДРЕСА_1, місто Київ, 03150, Україна.

Тобто, позивач здійснює управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1, в той час як відповідач є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, літ. А, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

При цьому, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження внесення змін до статуту Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», затвердженого рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», оформленим протоколом б/н від 11.10.2016, в частині визначення адреси багатоквартирного будинку, управління якого здійснюється позивачем, у визначеному чинним законодавством України порядку, а саме розповсюдження управління майном будинку за адресами: АДРЕСА_1 та м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 88, літ. А.

Суд звертає увагу, що вказане нерухоме майно є самостійними об`єктами нерухомого майна, мають різну сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єктів та визначення місця їх розташування на місцевості.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що діяльність Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» з управління тринадцятиповерхового будинку на 109 квартир за адресою: АДРЕСА_1 не розповсюджується на нерухоме майно за адресою: та АДРЕСА_1, літ. А, власником якого є відповідач.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача в частині наявності укладених договору №1-2017 про надання послуг по утриманню будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017 та договору №4 від 01.05.2014 між Житлово-будівельним кооперативом «Держплановець-2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОН М», оскільки вказані договори були укладені до моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно 10.03.2020 та жодним чином не впливають на обов`язок відповідача по утриманню майна, управління яким здійснює позивач з огляду на вищенаведені обставини справи.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Розділом ІІ Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», затвердженого рішенням загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2», оформленим протоколом б/н від 11.10.2016, визначено порядок прийняття до членів житлово-будівельного кооперативу.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження прийняття Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» до членів Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2».

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З аналізу наведених положень ЦК України та законів України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території, а обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутній обов`язок зі сплати внесків по утриманню будинку та прибудинкових споруд за адресою: АДРЕСА_1, управління якого здійснює Житлово-будівельний кооператив «Держплановець-2».

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 329 983, 00 грн. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягаю задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 603,12 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2020 по 19.03.2026, 92 516,79 грн. - інфляційних втрат за період листопад 2020 -лютий 2026, 3 030,66 грн. - пені за період з 27.01.2017 по 19.03.2026.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, вказана частина позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» щодо стягнення з відповідача 24 603,12 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2020 по 19.03.2026, 92 516,79 грн. - інфляційних втрат за період листопад 2020 -лютий 2026, 3 030, 66 грн. - пені за період з 27.01.2017 по 19.03.2026 також не підлягає задоволенню, як похідна вимога від основного зобов`язання, в задоволенні якої судом відмовлено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. О. Щербаков