Решение № 137976044, 03.07.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4867/26

Провадження №2/367/5855/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Лебідь Є.І.,

представника позивача Новіцької І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Новіцька Іванна Леонідівна, до Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини та зобов`язання здійснити державну реєстрацію народження,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Новіцька Іванна Леонідівна до Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини та зобов`язання здійснити державну реєстрацію народження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства народилася дитина, хлопчик, на ім?я - Фиете.

Дитина була народжена сурогатною матір?ю - громадянкою України ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті технологій відповідно до вимог Наказу МОЗ України №787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», а реєстрація факту народження дитини була здійснена згідно з п. 11 глави 1 розділу ІІІ Наказу Міністерства юстиції України №52/2 від 18.10.2000.

Позивач та його дружина перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17.04.2020 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб номер НОМЕР_1 , виданим містом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач, громадянин Федеративної Республіки Німеччина, ОСОБА_4 та його дружина, громадянка Федеративної Республіки Німеччина, Бролевсі-Баркгольц (прізвище при народженні ОСОБА_5 надали добровільну письмову згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій та уклали відповідний договір про надання послуг сурогатної матері від 20.09.2024 року (надалі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Франчук I.A. 20.09.2024 року за реєстраційним номером №№ 3334, 3335.

Предметом цього Договору є зобов?язання сурогатної матері по виношуванню вагітності, яка настала внаслідок перенесення в порожнину її матки ембріона(ів), отриманих шляхом запліднення in vitro, які генетично не спорідненні із сурогатною матір?ю та при цьому генетично споріднені з одним із потенційних батьків, і народженню дитини (дітей) та подальшій передачі дітей (дитини) потенційним батькам.

Відповідно до п. 2.1.17 Договору сурогатна матір зобов`язується після народження дітей (дитини) оформити в нотаріальній конторі заяви про відмову від будь-який прав на дитину (дітей), народжених в результаті перенесення ембріонів, що належать подружжю потенційних батьків, та згоду на запис в свідоцтво про народження дитини батьками подружжя потенційних батьків.

Сурогатна матір зобов?язується, згідно з п. 2.1.24 Договору, одразу після народження дитини передати її генетичним батькам. А потенційні батьки, в свою чергу, зобов?язується забрати дитину з пологового будинку, зареєструвати народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану громадян, вказавши себе її батьками (п. 2.3.7 Договору).

Програма реалізована відповідно до законодавства України та медичних протоколів ДРТ.

Факт народження дитини підтверджується медичним висновком №1234-МКТМ-XSA7-KAM4 від 02.06.2025 року, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Перинатальний центр м. Києва» Виконавчого органу Київської міської ради.

Крім того, довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом №831 від 02.06.2025 р., що видана ТОВ «Родинне джерело» м. Київ та заява сурогатної матері від 05.06.2025 р. про дачу згоди на запис батьками дитини, хлопчика на ім?я Фиете, громадян ОСОБА_6 та Бролевскі-Баркгольц, прізвище при народженні ОСОБА_7 , Антьє, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М. за реєстраційним номером №1918, свідчать про те, що позивач є біологічним батьком дитини, тобто спорідненість позивача та дитини відповідно до вимог Сімейного кодексу України є вставленою.

Сурогатна мати не має наміру набувати статусу матері дитини та не претендує на батьківські права щодо неї. Після народження дитини вона передала дитину позивачу як біологічному батькові.

06.03.2026 року позивач звернувся до Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області із заявою щодо державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини.

Однак реєстрація не була здійснена через відсутність підпису матері (дружини позивача), яка: не прибула до України, не надала документів для реєстрації, зв?язок із нею відсутній.

За змістом відповіді відповідача в листі від 27.03.2026 року №345/22.13-37 на вказане вище звернення позивача: «У зв?язку із відсутністю на момент звернення дружини позивача, а також нотаріально засвідченого доручення, заяви від дружини позивача щодо проведення державної реєстрації народження та керуючись ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відмовити у проведені державної реєстрації народження»

Нереєстрація народження дитини, хлопчика, на ім?я ОСОБА_8 , унеможливлює реалізацію її основних прав права на ім?я, громадянство, медичну допомогу та правовий статус. З огляду на принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, закріплений у Конвенції ООН про права дитини, судове встановлення факту народження та зобов?язання органу державної реєстрації актів цивільного стану здійснити реєстрацію народження є необхідним для належного захисту прав дитини.

Судова практика Верховного Суду України підтверджує, що для встановлення факту народження не потрібна попередня відмова органу ДРАЦС, а рішення суду є підставою для внесення актового запису про народження (постанова Верховного Суду України від 23.11.2022 у справі №759/7001/22).

Враховуючи якнайкращі інтереси дитини, факт народження якої в порушення чинного законодавства до теперішнього часу, тобто протягом дев?яти місяців від народження, не зареєстрований, з огляду на гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право дитини на повагу до приватного і сімейного життя, а також враховуючи наявність беззаперечних доказів народження (медичне свідоцтво, договір сурогатного материнства, згода батьків), звернення до суду є єдиним способом забезпечити право дитини на належний правовий статус.

На даний час дитина перебуває разом із позивачем та знаходиться на його утриманні.

09.05.2026 від відповідача Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із позовними вимогами, просить суд відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Так, дослідивши матеріали справи, відповідачем виявлено розбіжності, а саме: в пункті 3 позовних вимог позовної заяви про встановлення факту народження дитини та зобов`язання здійснити державну реєстрацію народження вказана дата народження дитини хлопчика ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає електронному медичному висновку № 1234-MKTM-X5A7-KAM4 від 02.06.2025, виданого Комунальним некомерційним підприємством "Перинатальний центр м. Києва" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З урахуванням введення воєнного стану на території України та неможливістю батьків дитини (іноземців) приїхати з-за кордону та особисто звернутися з питання державної реєстрації народження дитини, таку реєстрацію може бути проведено за їх заявою, поданою через представника. Справжність підписів на такій заяві, а також повноваження представника мають бути засвідчені нотаріально.

Оскільки відповідачу не було надано нотаріально завірену заяву матері дитини, з урахуванням вимог законодавства, позовні вимоги пункту 4 позовної заяви про встановлення факту народження дитини та зобов`язання здійснити державну реєстрацію народження суперечать законодавству України.

Крім того, у відзиві повідомили, що відповідно до листів служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області №650/01.1-14 від 22.04.2026 та відділу поліції №2 ГУНП в Київській області № 97928-2026 від 21.04.2026 громадянин Німеччини ОСОБА_4 виїхав з території України з сином ІНФОРМАЦІЯ_3 через пункт пропуску «Краківець-Корчова».

13.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання, в якому зазначено про допущення представником позивача технічної описки щодо року народження дитини « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість вірного « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

22.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у даній справі факт народження дитини підтверджується медичним висновком №1234-МКТМ-XSA7-KAM4 від 02.06.2025 року, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Перинатальний центр м. Києва» Виконавчого органу Київської міської ради. А довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом № 831 від 02.06.2025, що видана ТОВ «Родинне джерело» м. Київ та заява сурогатної матері від 05.06.2025 про дачу згоди на запис батьками дитини, хлопчика на ім`я ОСОБА_8 , громадян ФРН ОСОБА_4 та Бролевскі-Баркгольц, прізвище при народженні ОСОБА_7 , Антьє, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М. за реєстраційним номером №1918, свідчать про те, що позивач є біологічним батьком дитини, тобто спорідненість позивача та дитини відповідно до вимог Сімейного кодексу України є встановленою.

Ті фактичні обставини справи, які свідчать про те, що позивач дійсно є біологічним батьком хлопчика, його дружина на теперішній час не прибула до України та не надала документів для реєстрації дитини та не є біологічною матір`ю, оскільки запліднення відбулось in vitro (спорідненість виключно з батьком), а жінка, яка фактично виносила та народила дитину не має наміру реєструватись матір`ю цієї дитини, все це позбавляє батька дитини можливості в позасудовому порядку здійснити реєстрацію факту народження, що безумовно порушує права дитини.

Враховуючи якнайкращі інтереси дитини, факт народження якої протягом дванадцяти місяців від дня народження досі не зареєстрований, з огляду на гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право дитини на повагу до приватного і сімейного життя, а також враховуючи складність та тривалість процедури усиновлення дітей іноземцями й встановлені судом обставини наявності батьківської спорідненості позивача з дитиною, є необхідність здійснення реєстрації факту народження дитини виходячи із достеменно встановлених даних.

Відмова у задоволенні позову у даній справі призведе до порушення прав дитини та створить стан правової невизначеності щодо особи дитини, її походження, сімейного статусу та правового зв`язку з біологічним батьком, що категорично суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Ухвалою суду від 26.05.2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Відповідач Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, представника у судове засідання не направили, причини неявки не повідомили, жодних заяв або клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, від відповідача не надходило.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. Вона наголосила, що виїзд позивача разом із дитиною за межі України був зумовлений загрозою їхньому життю та здоров`ю через ведення воєнних дій і постійні обстріли, а тому ця обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Установлено судом, що позивач ОСОБА_4 є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджено копією закордонного паспорту номер НОМЕР_2 (а.с.32-39). Крім того, має посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 , видану 20.10.2025 (а.с.40).

ОСОБА_9 також є громадянкою Федеративної Республіки Німеччина, що підтверджено копією паспорту номер НОМЕР_4 (а.с.41-44)

Позивач ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 17.04.2020 року із ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб номер НОМЕР_1 , виданим містом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45-47).

Позивач, громадянин Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_4 та його дружина, громадянка Федеративної Республіки Німеччина Бролевсі-Баркгольц (прізвище при народженні ОСОБА_5 , з однієї сторони, та громадянка України ОСОБА_2 , з іншої сторони, уклали договір про надання послуг сурогатної матері від 20.09.2024 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Франчук I.A. 20.09.2024 року за реєстраційним номером №№ 3334, 3335 (далі Договір) (а.с.8-19).

Згідно із розділом 1 Договору, предметом цього Договору є зобов?язання сурогатної матері по виношуванню вагітності, яка настала внаслідок перенесення в порожнину її матки ембріона(ів), отриманих шляхом запліднення in vitro, які генетично не спорідненні із сурогатною матір?ю та при цьому генетично споріднені з одним із потенційних батьків, і народженню дитини (дітей) та подальшій передачі дітей (дитини) потенційним батькам.

Відповідно до п. 2.1.17 Договору сурогатна матір зобов?язується після народження дітей (дитини) оформити в нотаріальній конторі заяви про відмову від будь-який прав на дитину (дітей), народжених в результаті перенесення ембріонів, що належать подружжю потенційних батьків, та згоду на запис в свідоцтво про народження дитини батьками подружжя потенційних батьків.

Сурогатна матір зобов?язується, згідно з п. 2.1.24 Договору, одразу після народження дитини передати її генетичним батькам. А потенційні батьки, в свою чергу, зобов?язується забрати дитину з пологового будинку, зареєструвати народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану громадян, вказавши себе її батьками (п. 2.3.7 Договору).

За змістом медичного висновку №1234-МКТМ-XSA7-KAM4 від 02.06.2025 року, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Перинатальний центр м. Києва» Виконавчого органу Київської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила дитину чоловічої статі (а.с.20).

Згідно із довідкою про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом №831 від 02.06.2025, виданої ТОВ «Родинне джерело» м. Київ, у зв`язку із неможливістю виношування вагітності ОСОБА_9 , було проведено програму ДРТ з перенесення ембріона/ембріонів у порожнину матки сурогатної матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. У лікувальній програмі ДРТ використано яйцеклітини ДО№43400 та сперматозоїди ОСОБА_4 . Має місце генетична спорідненість батька з плодом (а.с.23).

Згідно із заявою сурогатної матері від 05.06.2025, засвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М. за реєстраційним номером №1918, ОСОБА_2 надала згоду на запис батьками дитини, хлопчика на ім?я ОСОБА_8 , громадян ОСОБА_6 та Бролевскі-Баркгольц, прізвище при народженні ОСОБА_7 , ОСОБА_10 (а.с.22).

Згідно із змісту відповіді Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №345/22.13-37 від 27.03.2026, у зв`язку із відсутністю на момент звернення ОСОБА_4 його дружини, громадянки Федеративної Республіки ОСОБА_11 , а також нотаріально засвідченого доручення, заяви від дружини щодо проведення державної реєстрації народження, у проведенні державної реєстрації народження дитини відмовлено (а.с.24-28).

Згідно із листом ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області №97928-2026 від 21.04.2026 та листом Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області №650/01.1-14 від 22.04.2026 ОСОБА_4 спільно із сином. ІНФОРМАЦІЯ_3 , 13.03.2026 виїхав за межі України, перетнувши пункт пропуску «Краківець-Корчова» (а.с.67-68).

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 21, 22 Конституції України).

Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до положень ст. 51, 52 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 4, 5 ЦПК України).

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст. 1, 2 СК України, регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (ст. 3,4 СК України).

Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (ст. 5 СК України).

За змістом ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ст. 8 СК України).

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (ст. 13 СК України).

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін (ст. 18 СК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ст. 121 СК України).

Відповідно до ст. 123 СК України, у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Відповідно до положень ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина. Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків (ст. 135 СК України).

Статтею 144 СК України визначено, що батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі, народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

Поряд із цим, пунктом 15 Глави 1 Розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 за №719/4940, передбачено, що у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.

Згідно із п. 6.9 Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 787 від 09.09.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2013 року за № 1697/24229, у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування ДРТ, державна реєстрація народження дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.

Надані докази у цій справі підтверджують факт народження ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві дитини чоловічої статі в результаті застосування репродуктивних технологій.

Довідкою про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом №831 від 02.06.2025 підтверджено, що позивач надав свій матеріал для запліднення яйцеклітини донора (біологічної матері дитини).

Дружина позивача ОСОБА_9 , яка не має жодного біологічного споріднення із дитиною, після народження дитини до України не з`явилася, нотаріально посвідчену заяву про згоду на запис подружжя батьками дитини не надала.

ЄСПЛ зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні права та обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, при вирішенні справ про встановлення батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

Слід відмітити, що Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

За змістом ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (ст. 10 ЦК України).

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 ЦК України).

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно (ст. 269 ЦК України).

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним (ст. 270 ЦК України).

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 ЦК України).

Фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав (ст. 272 ЦК України).

Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права (ст. 273 ЦК України).

Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Конституцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними (ст. 274 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України).

Згідно із ст. 291 ЦК України, фізична особа незалежно від віку та стану здоров`я має право на сім`ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім`єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження. Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації (ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях (ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами (ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

У державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо: 1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; 2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; 3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання особи, якій відмовлено в державній реєстрації актів цивільного стану у зв`язку з наявністю однієї з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі (ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Згідно з п. 1 розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 1 розділу 3 вказаних Правил встановлено, що державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів, зокрема: а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.

У разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків /матері чи батька/ з плодом. При цьому в графі "Для відміток" актового запису про народження робиться один з таких записів: "Матір`ю дитини, яка ідентифікована електронною системою охорони здоров`я за даними заяви про згоду на запис подружжя батьками дитини, є громадянка (прізвище, власне ім`я, по батькові)" або "Матір`ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження є громадянка (прізвище, власне ім`я, по батькові)", а також зазначаються найменування закладу (установи), що видав(ла) довідку, дата її видачі та номер, дані нотаріуса (прізвище та ініціали, нотаріальний округ чи державна нотаріальна контора), дата та за яким реєстровим номером засвідчено справжність підпису жінки на заяві про її згоду на запис подружжя батьками дитини.

У разі державної реєстрації народження дитини на підставі рішення суду про встановлення факту народження, надісланого судом, свідоцтво про народження оформлюється та видається особі, яка була заявником у суді, або іншому законному представнику дитини під час звернення цієї особи до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Зі встановлених судом обставин справи вбачається, що позивач є біологічним батьком народженої ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Києві дитини чоловічої статі в результаті застосування репродуктивних технологій, а саме використання яйцеклітини жінки-донора для штучного запліднення та виношування плода сурогатною матір`ю, позивач звернувся до органу ДРАЦС для реєстрації факту народження дитини, проте не має змоги провести державну реєстрацію народження дитини за відсутності згоди на це його дружини, яка не є біологічною матір`ю дитини, що позбавляє батька дитини можливості в позасудовому порядку здійснити реєстрацію факту народження, натомість така ситуація безумовно порушує права дитини, що не може лишатись поза увагою суду.

Ураховуючи якнайкращі інтереси дитини, факт народження якої в порушення чинного законодавства до теперішнього часу не зареєстрований, з огляду на гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право дитини на повагу до приватного і сімейного життя, а також враховуючи встановлені судом обставини наявності біологічної спорідненості позивача з дитиною, відсутність згоди дружини позивача на запис подружжя батьками дитини, відсутність біологічного споріднення дружини позивача із дитиною, суд дійшов висновку про необхідність здійснення реєстрації факту народження дитини виходячи із тих даних, які вдалося достеменно встановити суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 5, 10, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Новіцька Іванна Леонідівна, до Ірпінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту народження дитини та зобов`язання здійснити державну реєстрацію народження задовольнити.

Встановити факт того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві в результаті застосування репродуктивних технологій народилася дитина чоловічої статі, батьком якої є громадянин Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_4 .

Зобов`язати Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснити реєстрацію народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, ім`я: ОСОБА_8 , прізвище: ОСОБА_12 , батько дитини: громадянин Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_4 , матір дитини відомості відсутні, та видати відповідне свідоцтво про народження.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.07.2026.

Повне ім`я (найменування) учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Німеччина, закордонний паспорт громадянина Федеративної Республіки Німеччина, номер НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Новіцька Іванна Леонідівна, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Ірпінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса місця розташування: 08205, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 5, ЄДРПОУ 26146215.

Суддя М.О. Ткаченко