Решение № 137938006, 30.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026 Справа №607/9222/26 Провадження №2-а/607/285/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Сампари Н.М., представника відповідача Лобач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 2 роти УПП батальйону УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Олійника Ігоря Богдановича про скасування постанов в справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: 1) визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серія ЕНА №7039635 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. та закрити провадження у справі; 2) визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серія ЕНА №7039540 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. та закрити провадження у справі; розмір судового збору стягнути з позивача за результатами розгляду позову у разі ухвалення судом рішення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що при керуванні транспортним засобом марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , жодних правил дорожнього руху не порушував. Зупинка транспортного засобу відбулась на вимогу працівників поліції без будь-яких підстав. Позивач вказує, що під час спілкування з працівником поліції запитав у нього причину зупинки, після чого працівник поліції повідомив, що буде складено постанову про адміністративне правопорушення за перевищення швидкості та пред`явив вимогу надати документи. Після цього він повідомив поліцейському, що документи є у наявності та попросив поліцейського належним чином розпочати розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім цього попросив працівника поліції розпочати розгляд справи та детальніше повідомити про причину зупинки, із пред`явленням доказів. У відповідь працівник поліції повідомив, що у випадку непред`явлення документів буде складено постанову. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично не проводився.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що на ділянці дороги, на якій відбулась зупинка транспортного засобу відсутні дорожні знаки 3.29, 3.31, 30.3. Тобто, працівником поліції здійснено безпідставну зупинку транспортного засобу. Вважає притягнення до відповідальності необґрунтованим та протиправним.

При здійсненні адміністративного провадження поліцейський Олійник І.Б. не повідомив про початок розгляду справи, не ознайомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності з правами, визначеними ст..63 Конституції України та ст.268 КУпАП, не надав можливості заявити клопотання та не надав копії постанов.

Ухвалою судді від 12 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві представник відповідача, зокрема вказує, що на в`їзді в населений пункт В.Березовиця встановлений дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту», який позначає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги ПДР, що визначають порядок руху в населених пунктах. Позивач перевищив допустиму швидкість руху в межах населеного пункту, який починається після дорожнього знаку 5.49, тому ключовим для встановлення місця вчинення правопорушення є відповідні координати. На фотознімку з приладу TruCam відображені географічні координати, які при перенесенні на карту місцевості показують точку, що знаходиться в населеному пункті В.Березовиця Тернопільської області. Застосування приладу TruCam LTI 20/20 є законним, оскільки визначене чинним ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність». В матеріалах справи міститься фотознімок, здійснений приладом TruCam LTI 20/20 (серійний номер TC000532), на якому зафіксовано, що автомобіль під керуванням позивача рухався зі швидкістю 75 км/год. При цьому, позивачем не надано доказів, які спростовують порушення вимог п.12.4, 12.9б ПДР.

Окрім цього, під час спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п.2.4 ПДР. На відеозаписі із нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що 17 квітня 2026 року приблизно 10 год. 30 хв. за порушення швидкісного режиму на автодорозі М-19, 331 км. було зупинено транспортний засіб Volvo FH 460, номерний знак НОМЕР_2 . Водію повідомлено причину зупинки, а саме порушення ПДР та поліцейські вказали пред?явити документи для перевірки, однак водій поводив себе агресивно та повідомив, що документи для перевірки надасть лише під час розгляду справи. Водію було роз?яснено відповідальність за непред?явлення відповідних документів, однак він наполягав на своєму та відмовився їх пред?явити. Дані водія було встановлено згідно Інформаційно-комунікаційного порталу НПУ, ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв?язку із вищевикладеним поліцейським Олійником І. Б. було розпочато розгляд справи за порушення п. 2.4а ПДР, а саме не пред?явлення для перевірки посвідчення водія у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача Сампара Н.М. позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Адвокат Сампара Н.М. додатково пояснила, що прилад TruCam LTI 20/20 під час фіксації швидкості не був стаціонарно закріплений, а тримався в руках працівником поліції. З відеозапису вбачається, що під час фіксації швидкості руху працівник поліції, який тримав у руках прилад TruCam, рухався вперед, що свідчить про необ`єктивність зафіксованих результатів вимірювання швидкості руху. Окрім цього, з наданого відповідачем відеозапису вбачається, що працівник поліції не дочекавшись відповіді Савельєва В.Г. стосовно пред`явлення посвідчення водія, не ознайомивши його з правами, передбаченими ст..63 Конституції України, ст..268 КУпАП, почав складати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та додатково пояснив, що працівники поліції на місці зупинки не вручили йому копії оскаржуваних постанов про накладення адміністративного стягнення. Пізніше, 20 квітня 2026 року він отримав зазначені постанови в УПП в Тернопільській області ДПП, за адресою: вул.Котляревського, 24, м.Тернопіль.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Лобач М.В. щодо задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач поліцейський 2 взводу 2 роти УПП батальйону УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Олійник І.Б. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7039540 від 17 квітня 2026 року, ОСОБА_1 17 квітня 2026 року о 10 год. 30 хв. на автомобільній дорозі М19 331км, в населеному пункті В.Березовиця, рухався транспортним засобом марки VOLVO FH 460, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 75 км/год, при дозволених 50 км/год (швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 TC000532), чим порушив п.12.9б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідач надав показники вимірювання швидкості приладом TruCAM TC000532, фотозображення з онлайн сервісу Google Maps із зазначенням географічних координат, які автоматично були вказані у фотознімку приладу TruCam, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.

Із долученого до відзиву фотознімку з онлайн сервісу Google Maps із зазначенням географічних координат, які автоматично були вказані у фотознімку приладу TruCam (широта 49° 2916.42 N; довгота 25° 37 02.91 E) вбачається, що фіксування швидкісного режиму відбувалось саме в населеному пункті смт.Велика Березовиця.

Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Порушення швидкісного режиму є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях, на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.51 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.52 «Кінець населеного пункту». Додаткове монтування та розміщення дорожніх знаків 3.29, 3.31, про відсутність яких стверджує позивач не вимагається ПДР в межах населеного пункту не вимагається. Враховуючи наведене, посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, відсутність на ділянці дороги М19 в межах населеного пункту дорожніх знаків 3.29, 3.31, суд оцінює критично.

При цьому суд враховує, що з наданого позивачем відеозапису вбачається, що безпосередньо перед зупинкою позивача працівниками поліції, ОСОБА_1 рухався у транспортному потоці за іншим автомобілем на незначній від нього дистанції. З роздруківки з фотографіями наданими відповідачем зробленими лазерним вимірювачем швидкості неможливо встановити транспортний засіб швидкість якого вимірювалась, оскільки на фотографії відображено два автомобілі в безпосередній близькості. Відеозапису для деталізації фотозображень та процесу фіксації швидкості руху відповідач не надав. Враховуючи наведене, у даній ситуації наявні обґрунтовані сумніви щодо достовірності об`єкта, швидкість якого вимірювалась.

В судовому засіданні представник позивача заперечила правомірність використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM у ручному режимі, тобто у випадку, коли працівник поліції тримає прилад у руках при проведенні вимірювання швидкості.

Так, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України Про Національну поліцію, законодавцем не визначено.

З наявного в матеріалах справи відеозапису, судом встановлено, що прилад TruCAM не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст.40 вказаного Закону, а знаходився в руках поліцейського, яким і здійснювалося вимірювання швидкості.

Слід зауважити, що ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, за змістом цієї статті технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

На переконання суду, значення слів «монтований/розміщений», в контексті наведеної статті закону, слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху під час вимірювання швидкості. При цьому, обидва слова «монтований» та/або «розміщений» стосуються виключно технічного засобу, а не розміщення поліцейського з технічним засобом по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, в спірному випадку відповідачем застосовано прилад TruCam в інший спосіб, ніж те визначено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи матеріали справи та аргументацію сторін, суд погоджується із наявністю у відповідача повноважень на контроль за швидкістю руху певного транспортного засобу, однак наголошує, що працівники поліції повинні використовувати технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у спосіб, визначений законом.

Враховуючи наведене, надані відповідачем дані з приладу TruCam не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в спірній постанові.

Інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України та правомірність винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА №7039540 від 17 квітня 2026 року не доведено, належних та допустимих доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7039540 від 17 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., та закриття провадження у справі.

Вирішуючи позовну вимогу щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7039635 від 17 квітня 2026 року, суд виходить з наступного.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №7039635 від 17 квітня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 17 квітня 2026 року о 10 год. 30 хв. на автомобільній дорозі М19 331км, в населеному пункті В.Березовиця, керував транспортним засобом марки VOLVO FH 460, номерний знак НОМЕР_1 та не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.4а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.

Згідно із пп. а п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії).

У відповідності до ч.1 ст.126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. (одна із вичерпного переліку підстав).

Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та на законну вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує той факт, що на місці зупинки транспортного засобу він не пред`явив працівнику поліції посвідчення водія відповідної категорії. При цьому позивач вказує, що у нього не було обов`язку пред`являти будь-які документи.

Зазначені доводи суд оцінює критично, оскільки з відеозапису під назвою export-w4jak вбачається, що поліцейський підійшовши до ОСОБА_1 представився, попередив про здійснення відеофіксації, а також повідомив причину зупинки керованого позивачем транспортного засобу. Позивач на неодноразові законні вимоги пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не надав.

Зі змісту досліджених судом доказів вбачається, що інспектор патрульної поліції пред`явив законну та обгрунтовану вимогу, щодо надання документів передбачених законодавством.

Позивач відповідно до ст.268 КУпАП в ході розгляду справи як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу, тому жодним чином не був обмежений у своїх правах щодо надання пояснень причин його зупинки.

Посилання позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не представлено, а доводи адміністративного позову обґрунтовані виключно з посиланням на формальні підстави для скасування спірної постанови, проте такі не підтверджені жодним належними і допустимими доказами та не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи в суді.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувану постанову серії ЕНА №7039635 від 17 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, є законною та обґрунтованою, винесеною на підставі та в межах повноважень наданих працівникові поліції, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України, тому підстави для скасування, закриття провадження у справі та задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є рішення суб`єкта владних повноважень постанов про накладення адміністративного стягнення винесеної поліцейським Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, а також враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.9,241-246,250,286КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 2 роти УПП батальйону УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Олійника Ігоря Богдановича про скасування постанов в справі про адміністративне правопорушення, задовільнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7039540 від 17 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судуабо через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

- відповідач:Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, 46003, вул.Котляревського, 24, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108646;

- відповідач:поліцейський 2 взводу 2 роти УПП батальйону УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Олійник Ігор Богданович, вул.Котляревського, 24, м.Тернопіль.

Головуючий суддяТ. Я. Багрій