Решение № 137905477, 01.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6191/26

Провадження № 2-а/357/319/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

14.04.2026 представник позивача, адвокат Чередніченко Віталіна Анатоліївна, звернулася до суду з даним позовом, що зареєстрований судом 15.04.2026, мотивуючи тим, що 06.02.2026 поліцейським Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області сержантом поліції Кірюхіним Миколою Валерійовичем було винесено постанову серії ЕГА №1968734 по справі про адміністративне правопорушення. Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн. Так, відповідно до оскаржуваної постанови 06.02.2026 о 9 год. 32 хв. за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції на спец лінію 102. Позивач вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а тому такою, що підлягає оскарженню. Як стверджує позивачка, дійсно 06.02.2026 за вищевказаною адресою, її чоловік, який проживає за тією ж адресою, почав проявляти агресивну поведінку по відношенню до неї, погрожував позбавити її життя, та озвучував, що бажає їй смерті. При цьому він аерозольним спреєм (освіжувач повітря) розбризкував позивачці в обличчя та дихальні шляхи, а також по всій квартирі, погрожуючи їй при цьому, що вона не зможе дихати та помре. На прохання припинити протиправні дії, він не реагував, та зловтішався, що ОСОБА_1 почала задихатися. Від вказаних дій ОСОБА_1 реально злякалася за своє життя, оскільки вона має тяжкі проблеми зі здоров`ям, а саме другу групу інвалідності та страждає на ряд захворювань, а саме: Енцефалопатія, ДЕ II ст. змішаного генеза із статико-дднамічними та вестибуло-координаторними порушеннями, церебрастенічний синдром, наслідки респіраторного та неуточненого туберкульозу, метатуберкульозний пневмосклероз легень, доброякісне новоутворення головного мозку під мозочковим наметом : аденома гіпофіза ангіокавернома правої тім`яної ділянки, Полівалентна медикаментозна алергія, побутова та харчова, хронічна хвороба нирок стадія 2. Фактично після вчинення вищевказаних дій зі сторони її чоловіка, її фізичний стан сильно погіршився, вона почала задихатися, втрачати свідомість, а тому реально сприйняла його погрози щодо позбавлення її життя та звернулася на спец лінію 102 Національної поліції за допомогою. По прибуттю працівники поліції будь-яких дій, спрямованих на надання їй допомоги або ж відібрання пояснень, не вчинили. При цьому поліцейським також не повідомлено було, що він вбачає в її діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та не проведено розгляд справи відповідно до вимог КУпАП. Про те, що відносно позивачки винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, їй не було відомо, працівники поліції їй про це не повідомили і лише 22.02.2026 за допомогою засобів поштового зв`язку вона отримала лист з Білоцерківського РУП з оскаржуваною постановою та ознайомилася з нею. В даному випадку оскаржуваною постановою позивачку притягнуто до відповідальності та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн заст. 183 КУпАП. Згідно зі ст. 183 КУпАП відповідальність настає за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику поліції. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як поліції та правопорушник викликає представника поліції нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, характеризується виключно умисною формою вини, про що свідчить використання слова «завідомо», тобто правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. При цьому, для висновку, що виклик поліції є завідомо неправдивим, таку обставину необхідно достеменно встановити. Суб`єктивна думка поліцейського, що його викликали безпідставно, не є доказом неправдивого виклику. Слід зазначити, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Тому, просить скасувати постанову серії ЕГА №1968734 від 06.02.2026, внесену поліцейським Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержантом Кірюхіним М.В. по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, на накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн, а провадженні у справі , у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також, у позовній заяві представник просить поновити строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення ЕГА №1968734 від 06.02.2026, оскільки про постанову позивач дізналася лише 22.02.2026, має ряд тяжких захворювань, проходила амбулаторне лікування, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я з 13.02.2026, 31.03.2026 звернулася до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та лише 07.04.2026 Центром було видано доручення на ім`я ОСОБА_2 для надання безоплатної правничої допомоги.

20.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою поновлено строк звернення до суду з позовною заявою, прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.05.2026 представник відповідача за довіреністю Жеребят`єв Даніїл Сергійович подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Головне управління Національної поліції в Київській області проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує в повному обсязі виходячи з наступного. З обставин справи вбачаєтеся, що 06.02.2026 було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1968734, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. З урахуванням наведеного, матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Тому, просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Сторони клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подали, тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.12.2024 має другу групу інвалідності довічно (загальне захворювання), страждає на ряд захворювань, а саме має діагноз: ДЕ II ст. змішаного генеза із статико-динамічними та вестибуло-координаторними порушеннями, церебрастенічний синдром, аденома гіпофіза ангіокавернома правої тім`яної ділянки, сечо-камяна хвороба, хронічна хвороба нирок стадія 2, полівалентна медикаментозна алергія, побутова та харчова, гіпертонічна хвороба ІІ стадія, ступінь 2, ризик 4 СН Іст., перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 3323,00 грн, що підтверджується копіями наступних документів: паспорта, витягу з реєстру територіальної громади, випискою із медичної карти, довідкою про доходи та довідкою до акта огляду МСЕК від 11.12.2024.

06.02.2026 поліцейським Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом Кірюхіним Миколою Валерійовичем, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕГА №1968734 по справі про адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що 06.02.2026 о 9 год. 32 хв. за адресою АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції на спецлінію «102», чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП та вказаною постановою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом..

За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 183 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Тобто, органи національної поліції мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за завідомо неправдивий виклик поліції.

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, ст. 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень ст. 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.02.2026 викликала працівників поліції, шляхом повідомлення служби «102», у зв`язку з тим, що її чоловік, який проживає за тією ж адресою, почав проявляти агресивну поведінку по відношенню до неї, погрожував позбавити її життя, при цьому він аерозольним спреєм (освіжувач повітря) розбризкував позивачці в обличчя та дихальні шляхи, а також по всій квартирі, погрожуючи їй при цьому, що вона не зможе дихати. На прохання припинити протиправні дії, він не реагував, та зловтішався, що позивач почала задихатися. Від вказаних дій ОСОБА_1 реально злякалася за своє життя, оскільки вона має тяжкі проблеми зі здоров`ям, а саме другу групу інвалідності та страждає на ряд захворювань, що підтверджено матеріалами справи.

Водночас, поліцейський Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старший сержант ОСОБА_3 не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», не вивчивши фактичні обставини справи, не відібравши пояснення у сторін конфлікту та не залучивши свідків, притягнув позивача до адміністративної відповідальності та наклав адміністративне стягнення по санкції статті, зазначивши в постанові лише про факт, що ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції на спец лінію 102.

Також, відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Разом з тим, відповідачем не було складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.

Крім того, ч. 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Таким чином, співробітник патрульної поліції має право виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення, лише коли особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, в іншому випадку уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З оспорюваної постанови вбачається, що інспектор поліції не відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не встановлював свідків правопорушення і не відібрав у них покази, у підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, не зазначив про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, враховуючи, що позивач заперечував встановлене інспектором правопорушення.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що поліцейським було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає висновку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020.

Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, Messequeand Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Крім того, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.04.2018 справа №338/1/17).

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ст. 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірність винесеної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 183 КУпАП, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, постанова серії ЕГА №1968734 по справі про адміністративне правопорушення від 06.02.2026 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ст. 183, 245, 251, 252, 256, 258, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА №1968734 по справі про адміністративне правопорушення від 06.02.2026, винесену поліцейським Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області старшим сержантом Кірюхіним М.В., щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Головне Управління Національної поліції в Київській області, ЄДРПОУ 40108616, місцезнаходження: вулиця Володимирська, 15, місто Київ, 01601.

Рішення складено 01.07.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко