Решение № 137866483, 01.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/44/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум:

1. Визнати рішення протоколу засідання від 23.10.2025 №99в комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови у виплаті мені одноразової грошової допомоги протиправним та скасувати;

2. Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути мою заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги;

3. Зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум нарахувати та виплатити мені одноразову грошову допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_2 .

Позивачка зазначає, що проходячи військову службу у ЗСУ її чоловік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 17.35 год. загинув в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з необхідним пакетом документів. Однак, за результатами розгляду заяви, відповідно до протоколу від 23.10.2025 №99в комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки смерть її чоловіка нібито є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення.

Позивачка вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачі 26.01.2026 та 10.02.2026 подали відзиви, у яких вважають оскаржуване рішення правомірним. Зазначають, що позивачка не має права на отримання грошової допомоги, оскільки смерть її чоловіка є наслідком скоєння ним адміністративного правопорушення (порушення правил дорожнього руху). Закриття кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_2 правопорушення не може породжувати обов`язку нарахувати та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу та не скасовує встановлених обставин скоєного ним адміністративного правопорушення та їх наслідків. Просили урахувати висновки Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 у справі № 120/4628/18-а.

Також представником Міністерства оборони України 25.05.2026 подані додаткові пояснення, у яких задля єдності правозастосовної практики просить урахувати висновки Верховного Суду у постанові від 13.05.2026 у справі № 580/7601/24.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.01.2026 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Відповідно до акта проведення спеціального розслідування випадку смерті від 22.11.2024, старший солдат ОСОБА_2 , номер обслуги 1 гармати 1 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_4 24.01.2023, не виконав положень пунктів 16.11, 16.15 Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинув він сам та спричинив загибель інших громадян.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 22.11.2024 №12024040000001363, встановлено, що 17.10.2024 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, виїхав з другорядної дороги на перехрестя з головною дорогою та допустив зіткнення з автомобілем, який рухався головною. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 загинув на місці події.

Дії водія не відповідали вимогам пунктів 16.11, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України та дорожньому знаку 2.1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №734пв від 18.10.2024, причиною смерті стали сумісна тупа травма тіла, множинні ушкодження та травматичний шок, отримані внаслідок зіткнення з транспортними засобами.

За результатами спеціального розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що загибель військовослужбовця сталася не під час виконання бойового завдання, а за обставин, не пов`язаних із безпосередньою участю у бойових діях або виконанням бойового наказу.

ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю її чоловіка ОСОБА_2 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з необхідним пакетом документів.

За результатами розгляду заяви, відповідно до протоколу від 23.10.2025 №99в, Комісія Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, відмовила в призначенні допомоги, керуючись пунктом «а» частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з яким не допускається призначення одноразової грошової допомоги, якщо смерть військовослужбовця стала наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення.

Позивачка, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон № 2011-XII.

Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Згідно з положеннями частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком № 975.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацами першим, другим та шостим пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян рф або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23 зазначив, що аналіз змісту Постанови № 168 вказує на те, що вона установлює 2 види виплат на період дії воєнного стану:

1) додаткову винагороду для різних категорій військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 Постанови № 168, у разі несення ними служби;

2) одноразову грошову допомогу сім`ям загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, зазначених у пунктах 1- 1-2 Постанови № 168.

Обидва види виплат стосуються одних і тих самих осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 Постанови № 168, але в першому випадку вони виплачуються їм безпосередньо, а у другому - їх сім`ям.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2024 у справі № 240/1743/24 одноразова грошова допомога сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов`язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім`ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови № 168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:

1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;

2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;

3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;

5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій;

6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги вважає, що має право на виплату допомоги, передбачену постановою № 168, оскільки її чоловік не був притягнутий ні до адміністративної відповідальності, ні до кримінальної відповідальності про свідчать відсутність таких доказів та відповідних документів.

Щодо вказаних обставин, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 16-4 Закону № 2011-XII встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку № 975.

Судом встановлено, що відповідно до акта проведення спеціального розслідування випадку смерті від 22.11.2024, старший солдат ОСОБА_2 , не виконав положень пунктів 16.11, 16.15 Правил дорожнього руху, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої загинув він сам та спричинив загибель інших громадян.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 22.11.2024 №12024040000001363, встановлено, що 17.10.2024 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем, виїхав з другорядної дороги на перехрестя з головною дорогою та допустив зіткнення з автомобілем, який рухався головною. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 загинув на місці події.

Дії водія не відповідали вимогам пунктів 16.11, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України та дорожньому знаку 2.1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Суд зауважує, що нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не передбачено права складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно померлої особи.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Зважаючи на наведене, за встановлених обставин (з урахуванням відомостей, викладених у постанові про закриття кримінального провадження, зокрема, щодо порушення військовослужбовцем ПДР, що безпосередньо призвело до ДТП, його смерті та смерті інших осіб), з огляду на неможливість фіксації факту адміністративного правопорушення і встановлення вини особи у його вчиненні та, як наслідок, притягнення її до відповідальності згідно з процедурою, встановленою КУпАП, у зв`язку із її смертю, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачці одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення.

Тим більше факт притягнення чи непритягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за порушення ним вимог ПДР на можливість призначення позивачці спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини його загибелі, а не сам факт притягнення його до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №120/4628/18-а та у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у справі №580/7601/24.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду.

Щодо посилання позивачки на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №120/17960/23 та від 10.05.2024 у справі №440/6725/23, суд зазначає, що вказана судова практика є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки у справі №120/17960/23 правовідносини стосувались права на одноразову грошову допомогу, яку відповідачем не було сплачено з підстав її проживання з загиблим без реєстрації шлюбу, а у справі №440/6725/23 правовідносини стосувались права на одноразову грошову допомогу сину військовослужбовця, який народився після його загибелі.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідачі діяли у межах та згідно з вимогами законодавства.

З врахуванням положень ст. 139 КАС України, судові витрати, що підлягають розподілу - відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Комісія Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (вул. Повітрофлотська, 6, м. Київ, 03193 , код ЄДРПОУ - 00034022)

Головуючий суддя О.О. Михайлов