Решение № 137693029, 04.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/2987/24

Провадження № 2/932/1356/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Панчоха В.Ю.,

представника відповідача Гусакової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 30.07.2021 відповідачка уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631743098. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 115116,72 грн. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджене рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс-Банк». Просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 631743098 у розмірі 115116,72 грн., а також суму сплаченого судового збору.

Представник відповідача надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач зазначає, що 30.07.2021р. між АТ «Альфа Банк», який в подальшому змінив назву на АТ «Сенс Банк» та відповідачем було укладено угоду на обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 200000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, проте доказів укладення договору, вручення картки та докази отримання коштів на неї відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року N187«Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором).

З цього моменту, жоден споживач не повинен був виконувати будь-які грошові зобов`язання на користь позивача, оскільки його власники є учасниками, пов`язаними з країною-агресором Російською Федерацією, яка здійснила повномасштабне військове вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року до моменту вирішення цього питання на законодавчому рівні.

Тому, 20.07.2023 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 248-рш про виведення з ринку системно важливого банку АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СЕНС БАНК". В цьому рішенні йде мова щодо пов`язаність власників опосередкованої істотної участі в АТ "СЕНС БАНК" з країною-агресором Російською Федерацією, яка здійснила повномасштабне військове вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року, що завдає значного репутаційного ризику та має суттєвий негативний вплив на діяльність АТ "СЕНС БАНК".

В обґрунтуванні щодо застосування санкцій Європейського Союзу до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , викладеному в рішенні Ради Європейського Союзу від 28 лютого 2022 року № 2022/336, йдеться про те, що зазначені особи активно підтримували матеріально або фінансово та отримували вигоду від російських посадових осіб, відповідальних за анексію Криму та дестабілізацію України. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримували дії та політику, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. В обґрунтуванні щодо застосування санкцій Європейського Союзу до ОСОБА_2 деталізується, що він спромігся налагодити тісні зв`язки з адміністрацією президента Російської Федерації ОСОБА_6 , і його називають провідним російським фінансистом і особою з найближчого оточення ОСОБА_6 , завдяки чому ОСОБА_7 вдалося придбати державні активи. ОСОБА_6 винагородив лояльність "Альфа груп" до російської влади, надавши політичну допомогу планам іноземних інвестицій "Альфа-груп".

В подальшому банк-кредитор був націоналізований і, як стверджує натепер позивач, відповідачці була направлена вимога про погашення заборгованості, натомість як доказ її направлення, надає список поштових згрупованих відправлень «156» з описом вкладення до нього. Вказану вимогу відповідач не отримувала завдяки недобросовісних дій позивача. так як у зазначеному списку фігурує контактний номер адресата (відповідача) «НОМЕР_3», який не їй не належить. Доказів, що вказаний телефон належить відповідачу, не додано.

За таких обставин в суду також має виникнути об`єктивні сумніви щодо фактичного повідомлення відповідача, що дає підстави поставитись до цього доказу критично.

Більше того, цей самий номер зазначений і стосовно інших адресатів у тому ж списку, що свідчить про недостовірність такого доказу у розумінні статей 76, 77, 78 ЦПК України.

Таким чином, наданий позивачем список не може вважатися належним і допустимим доказом направлення досудової вимоги саме відповідачу, а тому просить суд відкинути його з кола доказів.

Таким чином у відповідача не існувало грошового зобов`язання перед Позивачем.

Позивач, на підтвердження укладення кредитного договору посилається на оферту, в якій відсутня дата її висунення, то вона не може слугувати доказом укладення кредитного договору.

Крім того, вказаний доказ не містить підпису відповідача та доказу накладення електронного підпису з наданням Logfile з даними у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особи, яка прийняла пропозицію.

Натомість, з боку позивача не надано жодних даних особи відповідача, також немає підтвердження, що мобільний номер телефону належить їй.

Крім того, доказ надсилання на цей номер телефону смс з кодом «0713» не може вважатись одноразовим ідентифікатором, так як він не відповідає вимогам ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», бо не містить алфавітно-цифрові символи, а лише цифри.

Довідка про ідентифікацію особи не містить даних про договір, на який розповсюджується відповідна ідентифікація.

Враховуючи, що не можливо встановити дату укладення договору, про який веде мову Позивач, не можливо переконатися в отриманні коштів від позивача з цього моменту.

Банківська виписка не несе ні якої корисної інформації, а тому є неналежним доказом.

Позивачем подано розрахунок заборгованості за який не містить математичних формул, знаків, логіки та точності в отриманні арифметичних результатів, за допомогою яких можно було б перевірити розрахунок, ніяких роз`яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить, а тому є зовсім необґрунтованим.

Позивач же жодним чином у позові не надає взагалі обґрунтувань щодо утворення заборгованості за кредитом та розміру за відсотками.

Надання просто до суду розрахунку, не може бути доказом існування у відповідача заборгованості, оскільки такий розрахунок має бути обґрунтований та зрозумілий як для суду, так і для іншого учасника процесу. Обов`язок доведення в даному випадку покладений на сторону, яка заявляє відповідні вимоги.

Звертає увагу, що позовні вимоги стосуються нібито основного боргу, але розрахунок якого включає прихований розрахунок інших нарахувань, які окремо не заявлені. Отже позовні вимоги включають таки в себе не тільки суму основного зобов`язання, а й інші нарахування, що є притаманним для кредитних обов`язків.

Позивачем не надано обґрунтування природи походження суми відповідно розрахунку заборгованості.

Виконаний банком розрахунок заборгованості не є належним доказом, який доводить обґрунтованість вимог банку, бо доказом наявності боргу позичальника перед банком є первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування первинних банківських операцій, нарахування позичальнику боргу по основній сумі кредиту та процентам.

Таким чином, відсутній належний розрахунок заборгованості, відсутні докази отримання відповідачем 200000,0 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості - є суб`єктивним відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми стягнення.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку є правильними.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір. Аналогічна позиція ВС у Постанові по справі №161/16891/15-ц від 30.01.2018р.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Зазначений розрахунок з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

У справі №201/12620/19 колегія суддів звертає увагу на те, що виписки по всім картковим рахункам відповідача, згідно із якими відповідач після отримання карток неодноразово здійснював операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, дійсно підтверджують отримання відповідачем кредитних карток і користування встановленими на них кредитними лімітами, проте підстави вважати, що вказані карткові рахунки відкриті на виконання анкети-заяви від 11 липня 2018 року відсутні, оскільки жодна з виписок не доводить факт отримання 11 липня 2018 року кредиту у розмірі 200000 грн. та не розпочинається датою підписання спірної анкети-заяви. Крім того, по вказаній справі колегія суддів вважає таким, що заслуговує на увагу посилання апеляційної скарги на необґрунтованість розрахунку, наданого позивачем.

До того ж, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну кредитного договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, через що у позовних вимогам має бути відмовлено, у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог.

Відповідно до висновку ВС у Постанові від 02.07.2025 по справі № 490/7829/23, всі сумніви спору мають тлумачитись на користь споживача.

Просить у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Судом 17.12.2025 було постановлено ухвалу про виклик представника позивача у судове засідання для надання особистих пояснень, але в судове засідання представник позивача не з`явився та повторно подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні, надавши пояснення відповідно до поданого відзиву.

Судом встановлено, що в бланку, в якому, зокрема, наявні розділи: Інформація та контактні дані кредитодавця, Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, Порядок повернення кредиту, Інші важливі правові аспекти, зазначена інформації щодо надання споживчого кредиту АТ «Альфа-Банк», при цьому наприкінці бланку вказано: Підпис споживача: 0713, 30.07.2021 року, ОСОБА_1 (а.с.5-6).

Згідно Пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». В документі зазначені умови кредитування, при цьому підпис ОСОБА_1 відсутній, також відсутнє зазначення щодо підпису ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.6-7).

Згідно довідки АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію, даною довідкою підтверджують, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», укладеного між Банком і Клієнтом, ідентифікований АТ «Сенс Банк». Акцепт договору позичальником здійснено (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового Ідентифікатора): Одноразовий ідентифікатор 0713, дата відправки ідентифікатора позичальнику 30.07.2021, номер телефона, на який було відправлено ідентифікатор +380679130094 (а.с.8).

Згідно розрахунку позивача, станом на 22.01.2023 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 631743098 від 30.07.2021 в розмірі 115116,72 грн. (а.с.9).

Згідно Виписки АТ «Сенс Банк» про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 30.07.2021 по 22.01.2023, поточна сума заборгованості на кінцеву дату виписки 115116,72 грн. (а.с.10-18).

Згідно Витягу з Державного реєстру банків АТ «Альфа-Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк» (а.с.25).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем належними і допустимими доказами не підтверджено укладання з відповідачкою кредитного договору № 631743098, про стягнення заборгованості за яким заявлено позовні вимоги.

Так, з наданих позивачем вищевказаних доказів взагалі не можливо встановити, що договір з № 631743098 укладався зі ОСОБА_1 , оскільки цей номер не відображено в наданих позивачем на підтвердження укладання цього договору документах.

Також з наданих доказів не вбачається, що відповідачка була обізнана з умовами кредитного договору № 631743098, що вона погодилась з умовами цього договору та підписувала зазначений договір шляхом використання одноразового ідентифікатора через мобільний телефон НОМЕР_1 (про що вказано в довідці АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію), не надано доказів, що цей номер мобільного телефону належить відповідачці, не надано доказів, що відповідачці видавалась кредитна картка за кредитним договором № 631743098, що саме по цій конкретній кредитній картці та по договору № 631743098 позивачем надано Виписку по рахунку.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів укладання з відповідачкою кредитного договору №631743098, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк», адреса: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.100, код ЄДРПОУ 23494714, до ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.05.2026.

Суддя О.А. Рибкін