Постановление суда № 137680438, 23.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 Справа №607/10615/26 Провадження №1-кп/607/1515/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні №12026211060000085 від 02.03.2026, про продовження строку тримання під вартою на строк 60 днів відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лошнів Тернопільського (Теребовлянського) району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на стадії судового розгляду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026211060000085 від 02.03.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

23.06.2026 під час судового розгляду даного кримінального провадження прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів. Клопотання мотивовано наявністю передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків у вказаному кримінальному провадженні, а саме ризиків: переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. На думку прокурора, тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, характеризуючі дані про його особу, який ніде не працює, а відтак законного джерела доходу (прибутку) не має, в сукупності вказують на наявність на даний час вказаних ризиків у цьому кримінальному провадженні. Зазначені обставини, на переконання прокурора, свідчать про те, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою є виправдане та жоден із менш суворих запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, прокурор заперечив щодо задоволення клопотання сторони захисту про зменшення визначеної обвинуваченому ухвалою слідчого судді розміру застави.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду із письмовим клопотанням про зменшення визначеної обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді застави шляхом визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у мінімальному розмірі, встановленому положеннями п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки застава у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень, є завідомо непомірною для обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив зменшити визначений йому згідно з ухвалою слідчого судді розмір застави, який для нього є непомірним.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_7 в таке не з`явилися, від останнього до суду надійшла письмова заява про відсутність у потерпілої сторони заперечень щодо зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави та визначення останньому застави у мінімальному розмірі, передбаченому положеннями КПК України.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12026211060000085 від 02.03.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

На стадії досудового розслідування вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2026 у справі №607/5005/26 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 05.05.2026 із визначенням застави в розмірі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень.

Надалі, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.05.2026 у справі №607/9848/26 відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 03.07.2026 із залишенням без змін визначеного попередньою ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2026 розміру застави в розмірі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень.

Оцінюючи наявність ризиків, на продовження існування яких послався прокурор у клопотанні та в судовому засіданні при його розгляді, суд доходить висновку, що на даний час продовжує існувати ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, що ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а відтак усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може умисно переховуватись від суду з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.

Крім того, суд також вважає доведеним продовження існування ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, оскільки останній ніде не працює, а відтак законного джерела доходу (прибутку) не має, у вказаному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину проти власності, що в цілому свідчить про те, що останній, переслідуючи корисливий мотив, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Водночас, посилання прокурора у клопотанні на продовження існування ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, суд вважає необґрунтованим, оскільки попередньою ухвалою слідчого судді за наслідками розгляду клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 строку тримання під вартою, зазначений ризик не встановлювався. При цьому, суд враховує, що на даний час прокурором не надано належних доказів на підтвердження з`явлення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, в ході судового розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

За наведеного, метою продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є запобігання можливим спробам останнього переховуватись від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

При цьому суд враховує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, однак, без продовження саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, на даний час неможливо забезпечити виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов`язків, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів у даному випадку не зможе запобігти доведеним прокурором в судовому засіданні ризикам передбачених підпунктами 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Отже, на даний час наявні достатні підстави вважати, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені підпунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, будь-яких даних про зменшення чи відсутність вказаних ризиків, а відтак і наявність підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Крім цього, суд оцінює й тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому та суворість можливого покарання, а також визнає за реальну небезпеку можливість ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від правосуддя у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора, а відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених обставин, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Також судом враховується, що вирішуючи питання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Отже, враховуючи, що строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 03.07.2026, втім закінчити розгляд кримінального провадження №12026211060000085 від 02.03.2026 до вказаного строку є неможливим з об`єктивних причин, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені слідчим суддею, продовжують існувати на даний час, враховуючи тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , суворість передбаченого покарання, у разі визнання його винуватим, а також продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.

За таких обставин, клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовольнити.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про наявність підстав для зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави, суд враховує вимоги ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до яких розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом враховано, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2026 у справі №607/5005/26 ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень, визначений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, який до цього часу не було внесено ні обвинуваченим, ні його рідними, що, на думку суду, свідчить про обґрунтованість доводів сторони захисту про непомірність для обвинуваченого визначеної слідчим суддею застави.

При оцінці майнового стану обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує як вищевказані дані, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших відомостей про наявність у власності обвинуваченого цінного майна чи інших активів.

За наведених обставин та враховуючи зазначену у заяві представника потерпілої думку щодо відсутності заперечень відносно зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави, суд вважає за можливе зменшити розмір застави, визначеної у якості альтернативного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2026 та доходить висновку, що застава у розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючи фактором, який зможе запобігти таким ризикам, і такий розмір не є завідомо непомірним для обвинуваченого із урахуванням, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, права особи на свободу та особисту недоторканість, та здатен запобігти встановленим під час розгляду клопотання ризикам, які продовжують існувати, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 меншого розміру застави, суд наряду з положеннями ст. ст. 182, 183 КПК України враховує і практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ.

Окрім того, враховуючи доведені стороною обвинувачення обставини, у випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 199, 331, 336, 372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 21.08.2026.

Зменшити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, передбачених КПК України та визначити заставу в розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/10615/26; провадження №1-кп/607/1515/2026 згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2026.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, у разі внесення застави, встановити по 21.08.2026.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити начальнику ДУ "Чортківська УВП (№26)".

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1