Решение № 137674316, 23.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/5508/26

Провадження № 2-а/183/83/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області, лейтенанта поліції другого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області Ковалевського Дениса Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7079495 від 24 квітня 2026 року, а також вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 квітня 2026 року під час керування автомобілем MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вул. Гетьманська у м. Самар була зупинена працівниками поліції, які вказали підставою зупинки нібито нечітку видимість номерного знака. За результатами розгляду справи поліцейським винесено постанову серії ЕНА №7079495 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 1190 грн. Позивач не погоджується з постановою та вважає її протиправною, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджений. На її думку, номерний знак транспортного засобу був чітко видимий з відстані понад 20 метрів, а будь-яких доказів протилежного працівниками поліції надано не було. Також посилається на порушення процедури розгляду справи, оскільки їй не було повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано можливості надати пояснення та ознайомитися з доказами. Крім того, зазначає, постанову складено на її дівоче прізвище « ОСОБА_2 », яке вона змінила після реєстрації шлюбу, однак, на теперішній час водійське посвідчення на нове прізвище « ОСОБА_3 » вона не змінювала. Також зазначає, що в постанові містяться суперечливі відомості щодо місця вчинення правопорушення, оскільки в ній зазначено м. Павлоград, тоді як фактично транспортний засіб був зупинений у м. Самар, відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував неможливість ідентифікації номерного знака транспортного засобу з відстані 20 метрів або наявність інших обставин, що утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. З огляду на відсутність належних доказів події правопорушення та її вини, а також на допущені порушення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, вона вважає, що постанова серії ЕНА №7079495 від 24 квітня 2026 року є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, представником відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, однак докази надіслання його позивачу не надано.

Також не погоджуючись із пред`явленим позовом, відповідачем лейтенантом поліції другого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області Ковалевським Д. В. подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, однак докази надіслання його позивачу не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. При цьому документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи повинні додаватися до відзиву (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).

Ураховуючи, що відповідачами вказаної норми процесуального закону не дотримано і доказів надіслання відзивів позивачу не надано, суд не бере до уваги відзиви, подані відповідачами, оскільки вони подані із порушенням встановленого КАС України порядку подання.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, цією ж ухвалою установлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого.

Судом установлено, що 24 квітня 2026 року лейтенантом поліції другого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області Ковалевським Д. В. було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7079495 від 24 квітня 2026 року, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та на неї накладено штраф у розмірі 1190 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (а.с. 7).

Зі змісту указаної постанови убачається, що справа розглянута 24 квітня 2026 року о 12:08:14, місце розгляду справи: Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Гетьманська, 14. Особа щодо якої розглядається справа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; час та місце скоєння, суті і обставини правопорушення: 24 квітня 2026 року о 12 год 03 хв м. Павлоград, водій керував ТЗ із закритим номерним знаком сіточкою, що не дає чітко встановити символи на відстані 20 м, чим порушує п. 2.9.в ПДР керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритий ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Як зазначено позивачем у позовній заяві і не оспорено відповідачами, позивач отримала посвідчення водія на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » і після реєстрації шлюбу всупереч встановленому законом порядку (пункт 25-2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511) не змінила посвідчення водія, у зв`язку зі зміною персональних даних. Тобто позивач ОСОБА_1 має право на оскарження постанови, складеної відносно ОСОБА_4 .

Вирішуючи цю справу суд керується такими нормами матеріального та процесуального права України.

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, представником відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області подано відзив на позовну заяву, до якого у якості доказів надано фотознімок номерних знаків автомобіля MAZDA 6, НОМЕР_1 , та відео з нагрудної камери поліцейського. Як зазначалось раніше, суд не бере до уваги відзив, оскільки, відповідачем не дотримано вимог п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України щодо надання доказів надсилання відзиву позивачеві.

Однак, сам по собі факт ненадсилання позивачу копії відзиву не свідчить про недопустимість доданих до нього доказів.

Відповідно до статей 72, 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Допустимість доказу визначається відповідністю способу його отримання та подання вимогам закону.

Частини 3, 4 статті 162 КАС України покладають на відповідача обов`язок надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів. Разом з тим зазначена норма не встановлює такого процесуального наслідку, як автоматичне визнання недопустимими письмових доказів, поданих разом із відзивом.

Порушення відповідачем вимог статті 162 КАС України стосується порядку реалізації процесуальних прав інших учасників справи та може бути підставою для неврахування доводів відзиву або надання позивачу додаткового часу для ознайомлення з матеріалами та подання заперечень. Водночас таке порушення не спростовує належності та допустимості документів, які містять відомості щодо обставин, що входять до предмета доказування.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, оскільки додані до відзиву докази - фотозображення номерного знаку автомобіля, яким керував позивач та відеозапис з нагрудного відеореєстратора відповідача, учасником якого є безпосередньо позивач, тобто такі докази є у відповідного учасника справи, а також містяться в матеріалах справи, є доступними для ознайомлення учасниками процесу та підлягають безпосередньому дослідженню судом, відсутні підстави для їх неприйняття виключно з мотивів ненадсилання копії відзиву з додатками позивачу.

За таких обставин подані відповідачем докази підлягають приєднанню до матеріалів справи та оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 90 КАС України.

З дослідженого судом відеозапису з місця події та фото транспортного засобу позивача, які були надані відповідачем, убачається, що, дійсно, на номерному знаку автомобіля MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , встановлена накладка у формі сітки. Крім того, на відео зафіксовано те, що позивач не заперечував факту наявності на державному номерному знаку захисної сітки. Водночас позивач заперечував саме твердження працівника поліції про те, що зазначена сітка перешкоджає ідентифікації символів номерного знаку з відстані 20 метрів. Крім того, під час спілкування з працівником поліції позивач зазначив, що раніше його транспортний засіб вже зупинявся працівниками поліції з аналогічних підстав, однак за результатами проведеної перевірки будь-які заходи адміністративного впливу не застосовувалися, оскільки сітка, на його думку, не перешкоджала видимості та ідентифікації номерного знака. Таким чином, зміст пояснень позивача, зафіксованих на відеозаписі, свідчить про відсутність спору щодо факту наявності сітки на номерному знаку та наявність заперечень виключно стосовно того, чи створювала така сітка перешкоди для чіткого визначення символів номерного знака з передбаченої законодавством відстані.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.9 (в) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Позивач своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнає та просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач, не оспорюючи наявність накладки у виді металевої сітки на номерному знаку автомобіля, яким він керував, вважає, що наявність стороннього предмету на номерному знаку транспортного засобу не перешкоджає ідентифікації символів номерного знаку автомобіля та цілком повно дозволяє провести ідентифікацію його символів з відстані 20 метрів.

Проте, суд не може погодитись з такими доводами з огляду на те, що положенням абз. 4 п. 30.2 ПДР передбачено, що забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Отже, указаною нормою права передбачена відповідальність за декілька правопорушень, об`єктивні сторони яких, зокрема, полягають: у керуванні водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; у керуванні водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Таким чином, аргументи позивача, про те, що відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП може мати місце лише у випадку встановлення факту того, що закриття номерного знака іншими предметами унеможливлює чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, є безпідставними, оскільки керування водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, створює окремий склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Суд наголошує, що у спірному випадку факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом із бодікамери поліцейського, та фото номерного знака, долученими відповідачем, які є належними доказами у розумінні ст. 251 КУпАП, ч. 9 ст. 79 КАС України.

З указаних відеозапису та фото убачається те, що на номерному знаку транспортного засобу, яким керував позивач, міститься сіточка, тобто сторонній предмет, який не передбачений конструкцією номерного знаку та який ускладнює ідентифікацію номерного знаку.

Отже, з системного аналізу зазначених правових норм убачається, що адміністративна відповідальність водія настає у разі керування транспортним засобом із номерними знаками, закритими в будь-який спосіб, в тому числі і прозорими предметами, що не пов`язується з умовою розпізнавання такого знаку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки на транспортному засобi MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , дійсно було закрито номерний знак металевою сіткою, що не відповідає вимогам п. 30.2 ПДР.

Оскаржена постанова про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позивачем не було доведено, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірної постанови, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.

Щодо посилання позивача на неточності, що зазначені в оскаржувані постанові.

Позивач в обґрунтування позову, посилається на те, що оскаржувана постанова серії ЕНА №7079495 від 24 квітня 2026 року містить неточності в 4 та 5, а саме зазначено, що: « ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає (чи зареєстрована) за адресою АДРЕСА_1 ». «Час та місце скоєння, суть обставин правопорушення» зазначено «24.04.2026 12:03:26 м. Павлоград водій керував транспортним засобом із закритим номерним знаком сіточкою».

Суд вважає, що зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові неправильних даних, зокрема персональних даних та населеного пункту, не спростовує допущеного порушення позивачем вимог п. 2.9.в Правил Дорожнього руху, та є по своїй суті описками.

Правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18).

З урахуванням зазначеного суд відхиляє посилання позивача на незначні неточності в оскаржуваній постанові, оскільки означені недоліки носять формальний характер.

Щодо посилання позивача на порушення його прав при винесенні оскаржуваної постанови.

В обґрунтування незаконності оскаржуваної постанови позивач, зокрема, посилається на те, що «їй не біло роз`яснені її права та обов`язки, не роз`яснено, що саме відбувається та що вказані дії поліцейських з їх боку розцінені як розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Суд відхиляє зазначені доводи позивача як такі, що спростовуються дослідженим у відеозаписом з місця події, учасником якого також є позивач. Так, з переглянутого відеозапису судом установлено, що працівником поліції одразу після зупинки транспортного засобу було повідомлено позивачу причину зупинки. Після встановлення особи водія та перевірки документів на транспортний засіб поліцейський повідомив позивача про виявлене порушення, а саме наявність сітки на державному номерному знаку, у зв`язку з чим буде винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Також поліцейським було озвучено розмір штрафу та роз`яснено право на оскарження постанови протягом десяти днів, а також порядок та строки її добровільного виконання протягом 15 днів. Крім того, працівник поліції повідомив позивача про необхідність певного часу для оформлення постанови, на що позивач поцікавилася тривалістю такого очікування, що свідчить про її обізнаність щодо суті процесуальних дій, які на той момент здійснювалися поліцейським. Водночас із відеозапису не вбачається, що позивач висловлювала нерозуміння підстав притягнення її до адміністративної відповідальності, заявляла будь-які клопотання, заперечення чи просила надати додаткові роз`яснення щодо своїх процесуальних прав. Зауважень щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем також не висловлювалося.

За таких обставин суд доходить висновку, що твердження позивача ОСОБА_1 про нероз`яснення їй суті вчинюваних процесуальних дій та її процесуальних прав не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 9, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області, лейтенанта поліції другого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області Ковалевського Дениса Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Витрати позивача зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 2-А;

- відповідач: лейтенант поліції другого взводу третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровські області Ковалевський Денис Вікторович, адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 2-А.

Рішення суду складено і підписано 23 червня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна