Постановление суда № 137465470, 11.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 Справа №607/12919/26 Провадження №1-кс/607/4294/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурораОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі, клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП Головного управління Національної поліції в Тернопільської області ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026211040000064 від 07.01.2026, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Хлопівка, Чортківського району, Тернопільської області, одруженого, на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч.3 ст.369-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2026 року старший слідчий СВ Тернопільського РУП Головного управління Національної поліції в Тернопільської області ОСОБА_6 за погодженням заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026211040000064 від 07.01.2026,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч.3 ст.369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у слідчому відділі Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026211040000064 від 07 січня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Так, згідно матеріалів УСР в Тернопільській області ДСР НП України, які надійшли до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, встановлено що громадянин ОСОБА_8 з іншими невстановленими особами, здійснює організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів.

В межах кримінального провадження №12026211040000064 від 07 січня 2026 року розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України, в ході якого під час проведення негласних слідчих дій було встановлено наступне.

ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою спільно із ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на території м. Тернополя з метою незаконного збагачення, вимагають грошові кошти в сумі 17000 доларів США за здійснення впливу на посадових осіб експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, що полягає у виготовленні фіктивної групи інвалідності ОСОБА_10 1981 р.н., з метою його подальшого безперешкодного перетину через державний кордон України, вже на підставі фіктивної групи інвалідності.

09.06.2026 ОСОБА_11 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч.2 ст.28 ч. 3 ст. 369-2 КК України (фактичний час затримання 09.06.2026 о 22:00 год).

10.06.2026 в межах кримінального провадження №12026211040000064, ОСОБА_4 повідомлено про підозруу вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 08.01.2026; протоколом проведення НСРД аудіо,- відеоконтроль особи від 25.02.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,- відеоконтроль особи від 18.03.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 09.03.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.03.2026; протоколом за результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 20.03.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,- відеоконтроль особи від 18.05.2026; протоколом за результатами проведення НСРД - аудіо,- відеоконтроль особи від 18.05.2026: протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,- відеоконтроль особи від 18.05.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,- відеконтроль особи від 18.05.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,- відеконтроль особи від 18.05.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,- відеоконтроль особи від 18.05.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,- відеоконтроль соби від 18.05.2026; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 30.03.2026; протоколом огляду особи та вручення грошових коштів від 30.03.2026; протоколом контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 30.03.2026; протоколом огляду від 20.05.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 28.05.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 01.06.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,- відеоконтроль особи від 02.06.2026; протоколом про виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 09.06.2026; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 09.06.2026; протоколом огляду особи та вручення грошових коштів від 09.06.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 10.06.2026; протоколом огляду місця події від 09.06.2026; іншими матеріалами.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави у розмірі 221 розмір прожиткового мінімуму, який буде достатнім на переконання слідчого, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисному. Відтак, просить врахувати характеризуючі дані підозрюваного та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.

У даному провадженні 10 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів; ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто зловживання впливом, одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

На переконання слідчого судді, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що долучені до клопотання та перелічені в його змісті, а також іншими матеріалами справи.

Зазначені дані у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, зокрема за ч.3 ст.332 КК України на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона кримінального провадження, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. Крім цього, слід також врахувати те, що протиправна діяльність ОСОБА_12 безпосередньо пов`язана з організацією незаконного переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, а відтак існують обґрунтовані підстави вважати, що останній може безперешкодно самостійно залишити територію України, використовуючи налагоджені злочинні зв`язки та відпрацьовані механізми незаконного перетину державного кордону.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик незаконного впливу на свідка, адже ОСОБА_4 , як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на такого з метою дачі ним неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Також слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цієї особи у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від такої особи та дослідження їх судом.

Разом з тим, доведений ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить те, що відносно останнього 29 серпня 2025 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 369-2 КК України, та на даний час ОСОБА_4 вчинив новий злочин, що свідчить про те, що на шлях виправлення він не став, та не має постійного джерела доходів. Такі дії демонструють повторюваний характер його поведінки та підтверджують, що існує реальна загроза вчинення ним нових кримінальних правопорушень аналогічного характеру.

Так, кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Крім того доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, та приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вбачає підстави для відступу від загальних правил та виходу за межі граничного розміру застави, оскільки у даному виключному випадку визначені законом суми не здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 . Таке рішення зумовлене тим, що відносно ОСОБА_4 29 серпня 2025 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 369-2 КК України, однак, незважаючи на це, останній вчинив новий злочин, що свідчить про стійку протиправну спрямованість його особи та неможливість запобігти наявним процесуальним ризикам без встановлення вищого розміру застави

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава в розмірі 200 прожиткових мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків та стримуючим фактором для вчинення нових, аналогічних злочинів. Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що вказані позитивні характеристики на підозрюваного не спростовують встановлених ризиків, оскільки факт вчинення нового злочину, свідчить про неефективність м`якших обмежень та вимагає призначення суми, що виходить за межі загальних норм.

Слідчий суддя також враховує, що розмір застави має бути не лише стримуючим фактором, а й співмірним із тяжкістю вчиненого, при цьому метою застави є забезпечення виконання процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не виконання штрафної чи каральної функції щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 про застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого погодженого прокурором задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 відмовити.

Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП Головного управління Національної поліції в Тернопільської області ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 07 серпня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за «ОСОБА_4 » у справі №607/12919/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.06.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_10 , підозрюваними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у цьому ж кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 07 серпня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1