Постановление суда № 137465468, 10.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2026 Справа №607/2837/26 Провадження №2/607/3217/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., секретаря судового засідання Кочмар С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та моральної шкоди в зв`язку із невиконанням судового рішення про перерахунок та виплату пенсії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в якому просив суд визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправною через умисне невиконання рішення Тернопільського ОАС №500/2283/24 від 28.05.2024 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум; Зобов`язати ГУ ПФУ виплатити штрафні санкції 3% річних від суми заборгованості через невиплату пенсії в належному розмірі в сумі 36914,43 грн; зобов`язати ГУ ПФУ виплатити інфляційні збитки як відшкодування втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період з 01.12.2019 по 31.12.2025 через невиконання рішення суду в сумі 171803,51 грн; зобов`язати ГУ ПФУ виплатити 100000 грн відшкодування за нанесену значну моральну шкоду, викликану тривалим психоемоційним перенавантаженням в зв`язку із умисним невиконанням рішення суду і необхідністю багаторазового звернення в різноманітні інстанції, що постійно призводило до загострення гіпертонічної хвороби і психофізичного стану; зобов`язати ГУ ПФУ виплатити сумарну заборгованість (існуючий борг, штрафні санкції, інфляційні збитки, моральна шкода) за період з 01.12.2019 по 31.12.2025 510753,75 і розпочати виплачу пенсії без обмеження з 01.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що є пенсіонером органів внутрішніх справ України та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області й отримує пенсію по інвалідності, яка йому призначена відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі №500/2283/24 зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане рішення суду набрало законної сили, однак відповідачем не виконувалося, а тому утворилася заборгованість з 01.12.2019 по 30.06.2022 року у сумі 62008,20 грн. доплата пенсії з 01.12.2019 по 31.12.2025 (тобто неотримана за цей період сума по вині того ж таки ГУ ПФУ) складає 202035,81 грн, яка станом на 31.12.2025 не виплачена.

Крім того, нараховано суму інфляційних втрат, яка становить 171803,51 грн та 36914,43 грн 3 % річних.

Також, у позові заявлено вимогу щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, яка мотивована тим, що у позивача виникло психоемоційне перенавантаження, так як після виконання службових обов`язків і перебування в зоні Чорнобильської АЕС він крім цукрового діабету та хвороби ОСОБА_2 хворіє гіпертонічною хворобою і йому встановлена ІІ група інвалідності довічно. Тому, через небажання ГУ ПФУ в Тернопільській області добровільно і своєчасно виконати рішення суду, йому довелося звертатися в різні інстанції, що потягло наслідки у вигляді погіршення здоров`я.

06.03.2026 Судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий представником відповідача через систему «Електронний суд», який мотивований тим, що в задоволені позову слід відмовити, оскільки суми пенсії, до нараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі в автоматизованій базі даних у підсистемі Реєстр судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виконує усі рішення суду на підставі та в межах, встановлених законодавством України.

У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. А суд має самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який є підставою для стягнення шкоди, оцінивши надані сторонами докази.

При цьому, факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі № 500/2283/24 виконано в межах покладених зобов`язань та згідно законодавства України що діяло на час виникнення спору.

Органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами".

При цьому, Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Отже, Пенсійний фонд України за окремою бюджетною програмою здійснює виплату особам відповідну суму пенсії. Виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

До суду не надано жодних доказів того, що відповідач умисно не виконує рішення суду в частині виплати заборгованості.

Отже, тривале невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, не є достатньою підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою. Оскільки позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, які саме витрати ним було понесено, не надано пояснень, яким чином пенсійний орган пов`язаний із вказаними витратами, та не надано належних доказів на підтвердження витрат, просить суд відмовити ОСОБА_1 у стягненні матеріальної шкоди у розмірі 208 717,94 грн.

З приводу моральної шкоди зазначає, що покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Вказані позивачем у позовній заяві розрахунок і оцінка душевних страждань є суб`єктивними і не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами.

Окрім того, представник відповідача вважає, що вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права. Тобто за вказаною позовною вимогою між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже, такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вважає, що слід закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою судді від 16.02.2026 відкрито провадження у цивільній справі №607/2837/26. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.04.2026 постановлено закрити підготовче засідання в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши попереднього суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 (справа № 500/2283/24) визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.12.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою № 1903002185 ОСОБА_1 в автоматизованій системі розрахунку пенсій доплата становить 62008,20 грн.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина друга); судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя); при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята).

Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2026 року (справа № 404/4483/25) сформулював низку правових позицій, які є релевантними для розгляду цієї справи.

Так, у вказаній постанові, з-поміж іншого,Верховний Суд зазначив, що закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Підстави для закриття провадження у цивільній справі визначені у статті 255 ЦПК України. Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд зауважив, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Тобто при визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору. Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У статті 19 ЦПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови: від 12 жовтня 2022 року (справа № 183/4196/21), від 08 червня 2022 року (справа № 362/643/21), від 23 листопада 2021 року (справа № 641/5523/19) та інші).

Верховний Суд ураховує, що визначення юрисдикції зазначеного спору залежить від визначення змісту спірних правовідносин, а саме які спірні правовідносини існують між сторонами».

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року (справа № 910/4590/19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (пункт 43).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року (справа №520/17342/18) виклала загальні висновки щодо принципів визначення юрисдикції судового спору в цілому та, серед іншого, зазначила, що з урахуванням акцесорного характеру визначених статтею 625 ЦК України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

У справі, яка розглядається судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправною через умисне невиконання рішення Тернопільського ОАС №500/2283/24 від 28.05.2024 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум, 3 % річних у сумі 36914,43 грн та інфляційних збитків у розмірі 171803,51 грн (частина друга статті 625 ЦК України), відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням судового рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у розмірі 100 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними від основного спору щодо перерахунку соціальних виплат (пенсії), який розглядався за правилами адміністративного судочинства. Тому спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, за правилами якого був розглянутий основний спір.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього на підставі закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу інфляційні втрати як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року (справа № 703/2718/16-ц) вказано, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Схожий за своїм змістом висновок також був сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року (справа № 366/203/21), відповідно до якого спір з приводу зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і спір за основним зобов`язанням.

Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Відтак, з огляду на характер спірних правовідносин, позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди, також є похідною вимогою від основного спору, оскільки, як зазначає позивач, моральна шкода пов`язана власне з невиконанням рішення, тобто внаслідок бездіяльності відповідачів, що спричинило моральні страждання позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є похідними від основного спору щодо перерахунку соціальних виплат (пенсії), який розглядався за правилами адміністративного судочинства. Відтак, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Тернопільській області про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та моральної шкоди в зв`язку із невиконанням судового рішення про перерахунок та виплату пенсії, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, за правилами якого був розглянутий основний спір, а тому суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у цій справі.

Керуючись ст. 255, 256, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та моральної шкоди в зв`язку із невиконанням судового рішення про перерахунок та виплату пенсії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що вирішення даного спору віднесено до юрисдикції Тернопільського окружного адміністративного суду.

Копію ухвали суду направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 15-денний строк з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, адреса місця знаходження: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769.

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич