Решение № 137458341, 04.06.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2713/23

Провадження № 2/126/29/2026

"04" червня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про визнання відсутнім права оренди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, в якому просить визнати відсутнім право оренди Приватного акціонерного товариства «Птахокомбінат «Бершадський» (вул. Соборна, буд.200, с. Війтівка, Гайсинського району, Вінницької області, 24412, ЄДРПОУ: 04366719) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1947 га. за кадастровим номером 0520485800:03:001:0143, що знаходиться на території Бершадської міської ради, Гайсинського району, Вінницької області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до державного акта на право власності на землю серії ВН№0058 від 17.01.2002, виданого на підставі рішення Війтівської сільської ради народних депутатів від 28.12.2001 ОСОБА_2 являлася власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:03:001:0143 площею 2,1947 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Війтівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1403 від 25.10.2012 , зареєстрованого приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Хмель Н.О., право власності на вищезазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 . 08.05.2015 позивачка ОСОБА_1 уклала із ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» в особі голови правління Андрушка І. І. договір оренди земельної ділянки № 210с для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1947 га., кадастровий номер 0520485800:03:001:0143, строком на 10 років (п.4 договору). Даний договір оренди зареєстрований в реєстрі речового права 17.12.2015 за № 12659520, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕКН № 090611 від 21.12.2015 року. Договір оренди земельної ділянки № 210с від 08.05.2015 строком на 10 років закінчується 08.05.2025. Щодо дострокового розірвання даного договору оренди позивач і відповідач переговорів не вели і про його продовження чи переукладання не домовлялися. 15.12.2022 на адресу позивачки надійшов лист від ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський», з якого остання дізналася про наявність нового Договору оренди земельної ділянки № 210п від 13.04.2018 укладеного між позивачкою та відповідачем. З тих підстав, що позивачка ОСОБА_1 не переукладала та не підписувала будь-яких нових договорів оренди з відповідачем, була здивована отриманому новому договору оренди. Ознайомившись з даним договором, було з`ясовано, що даний договір оренди земельної ділянки № 210п від 13 квітня 2018 року зареєстрований в реєстрі речового права 15.02.2019 року за № 30812468. Відповідно до вказаного договору оренди земельної ділянки позивачка передала відповідачеві в строкове платне володіння та користування земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:03:001:0143 площею 2,1947 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а останній зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за нею орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим договором. Щорічна орендна плата становить 1940,69 грн. Згідно п.4 договір оренди земельної ділянки № 210п від 13.04.2018 укладено на 20 років. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме маймо, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.03.2023, даний договір оренди земельної ділянки № 210п від 13.04.2018 був зареєстрований в реєстрі речового права па підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди від 13.04.2018 року. Отримавши у відповідача копію акту приймання передачі земельної ділянки до договору оренди від 13.04.2018 та угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки № 210с від 08.05.2015 позивач з`ясувала, що угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №120с від 08.05.2015 була укладена 13.04.2018. Відповідно до п.1 угоди, орендодавець та орендар домовились за взаємною згодою розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.05.2015 року, зареєстрованого 21.12.2015 року № 12659520 з моменту підписання даної угоди. Позивачка стверджує, що угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки від 13.04.2018 та договір оренди земельної ділянки від 13.04.2018 нею не укладалися, про їх наявність їй не було відомо і підписи в даних документах стоять не її, тому вони є неукладеними. Використання відповідачем земельної ділянки на підставі неукладених правочинів порушують права позивачки на вільне розпорядження і користування належним їй майном, що дає підстави звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Представник відповідача, адвокат Янчук В.М., подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не відповідають обставинам, які були між сторонами у 2018 році та про які ОСОБА_1 замовчує з розрахунку отримати для себе користь та мати відповідний інтерес. ОСОБА_1 не повідомила суду всі обставини справи, які їй відомі. Це стосується заяв договорів ОСОБА_1 отримання грошових коштів у зв`язку з життєвими обставинами у лютому 2018 року, та саме ці обставини передували наступним договірним правовідносинам за договором №210с від 08.05.2015, укладеним між ОСОБА_1 та ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» щодо земельної ділянки площею 2,1947 га, кадастровий номер 0520485800:03:001:0143. Вважає, що позовні вимоги є безпідставні, надумані та такі, що не підлягають задоволенню, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки, адвокат Рижавський С.С., подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи в його відсутність .

Представник відповідача, адвокат Янчук В.М., подав до суду заяву про перенесення судового засідання, так як він перебуває у суді м. Теплика, однак будь-який документів на підтвердження поважності неявки в судове засідання не надав, а тому суд визнає підстави неявки представника відповідача неповажними.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2012, зареєстрованого в реєстрі за № 1403 позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:03:001:0143 загальною площею 2,1947 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ВН 0058 від 17.01.2002.

08.05.2015 позивачка ОСОБА_1 уклала із ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» в особі голови правління Андрушка І. І. договір оренди земельної ділянки № 210с. Предметом договору є земельна ділянка площею 2,1947 га., кадастровий номер 0520485800:03:001:0143. Строк дії договору 10 років.

Даний договір оренди зареєстрований в реєстрі речового права 17.12.2015 за № 12659520, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕКН № 090611 від 21.12.2015 року.

Позивачка стверджує, що 15.12.2022 на її адресу надійшов лист від ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський», з якого вона дізналася про наявність нового Договору оренди земельної ділянки № 210п від 13.04.2018 укладеного між нею та відповідачем.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки № 210п від 13.04.2018 ОСОБА_1 передала, а ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Війтівської сільської ради, загальною площею 2,1947 га, кадастровий номер 0520485800:03:001:0143. Щорічна орендна плата становить 1940,69 грн. Згідно п.4 договір оренди земельної ділянки № 210п від 13.04.2018 укладено на 20 років.

Даний договір оренди земельної ділянки № 210п від 13 квітня 2018 року зареєстрований в реєстрі речового права 15.03.2019 року за № 30812468, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме маймо, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.03.2023, даний договір оренди земельної ділянки № 210п від 13.04.2018 був зареєстрований в реєстрі речового права на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди від 13.04.2018 року.

Отримавши у відповідача копію угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки № 210с від 08.05.2015 позивач з`ясувала, що угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки №120с від 08.05.2015 була укладена 13.04.2018.

Відповідно до п.1 угоди, орендодавець та орендар домовились за взаємною згодою розірвати договір оренди земельної ділянки від 08.05.2015 року, зареєстрованого 21.12.2015 року № 12659520 з моменту підписання даної угоди.

Позивачка стверджує, що угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки від 13.04.2018 нею не укладалася та не підписувалася, а тому така угода не є укладеною.

За клопотанням позивачки у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 12.06.2025 № 3526/24-21, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в угоді про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки № 210 від 08.05.2015, яка укладена між ОСОБА_1 та ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський" 13.04.2018- виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства, а саме: Земельним кодексом України (далі ЗК України), Законом України «Про оренду землі» (далі Закон).

Згідно з ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частиною 1 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, ч. 1 ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється на підставі договору оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України, ст. 13 Закону).

Статтями 13, 14 Закону визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною 1 ст. 15 Закону передбачені істотні умови договору оренди землі.

За змістом статтей 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статтей 204, 205 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

За змістом ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини 3 статті 12, частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Позивач, зважаючи на те, що угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки №210с від 08.05.2015 не підписувала, а відповідно і договір оренди земельної ділянки №210п від 13.04.2018, тобто було відсутнє волевиявлення на його укладання, нові умови оренди належної їй земельної ділянки не погоджувала, а відповідач користується вказаною земельною ділянкою, звернулася до суду із позовом в якому просить визнати відсутнім право оренди у ПАТ «Птахокомбінат «Бершадський» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1947 га. за кадастровим номером 0520485800:03:001:0143, що знаходиться на території Бершадської міської ради, Гайсинського району, Вінницької області.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За наявності оспорювання підпису у договорі оренди, встановлення його автентичності відбувається шляхом проведення почеркознавчої експертизи.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами відповідно до постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Факт підписання договору оренди позивачем або протилежне має бути доведено шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.

Оскільки згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 12.06.2025 № 3526/24-21 встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 210 с від 08.05.2015 та відповідно не укладала договір оренди земельної ділянки №210п від 13.04.2018, тобто не виявила свою волю на його вчинення, суд приходить до висновку про те, що така угода є неукладеною, тому вказана земельна ділянка, яка належить позивачу, перебуває у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 у справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Викладене також узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22, Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 567/1408/22 та Об`єднаної Палати Верховного Суду від 02.06.2025 у справі №144/1440/22.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.ст. 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмету доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішує суд. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини, повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Такі пояснення зазначив Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 201/7705/19.

Системний аналіз змісту наведених норм свідчить, що ними покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

На підтвердження позовних вимог позивач заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, за результатами якої 12.06.2025 року за № 3526/24-21 складено Висновок. Відповідач не спростував доводів позовної заяви, інших доказів, у розумінні статтей 76-78 ЦПК України, того, що позивач власноручно підписала угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки (зокрема, але не виключно, висновок незалежного експертного дослідження, тощо) матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, на думку суду, висновок експерта у цій справі є належним та допустимим доказом з урахуванням стандарту доказування "вірогідності доказів".

Отже, враховуючи, що позивач не підписувала угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 210 с від 08.05.2015 з відповідачем, тобто не виявляла свою волю до вчинення нового правочину, суд дійшов висновку про те, що така угода є неукладеною, а відтак користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 0520485800:03:001:0143 загальною площею 2,1947 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 порушує її права та законні інтереси на розпорядження власністю - земельною ділянкою, а тому суд дійшов висновку, що вимога про визнання відсутнім у відповідача права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0520485800:03:001:0143 загальною площею 2,1947 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 , є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Оцінивши у сукупності такі докази, як висновок експерта, інші докази по справі та врахувавши вимоги статей 110, 89, 76-80 ЦПК, враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки представник позивача у позовній заяві повідомив суд, про намір у 5-денний строк після ухвалення рішення подати заяву щодо розподілу судових витрат у справі, питання судових витрат понесених позивачем при винесенні рішення розгляду не підлягає.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141,203, 205, 207 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України 319, 321, 391, ЦК Кодексу України суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про визнання відсутнім права оренди - задовольнити.

Визнати відсутнім право оренди Приватного акціонерного товариства «Птахокомбінат «Бершадський» (вул. Соборна, буд.200, с. Війтівка, Гайсинського району, Вінницької області, 24412, ЄДРПОУ: 04366719) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1947 га. за кадастровим номером 0520485800:03:001:0143, що знаходиться на території Бершадської міської ради, Гайсинського району, Вінницької області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. І. Губко