Постановление суда № 137269721, 05.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14154/26

Провадження №: 6/752/625/26

УХВАЛА

про повернення заяви

05.06.2026 суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк», боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна, про заміну сторони виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

18 травня 2026 року системою «Електронний суд» до Голосіївського районного суду міста Києва надійшли матеріали заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк», боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна, про заміну сторони виконавчого провадження, у якій заявник просить суд замінити сторону стягувача у виконавчому проваджені з виконання виконавчого напису № 24282 від 31.10.2017, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем про стягнення заборгованості за кредитним договором № 10 29/4740 у загальному розмірі 92 234,33 дол. США та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, боржником по якому є ОСОБА_1 , а стягувач ПАТ «Укрсоцбанк», а саме: здійснити заміну з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», Банк отримувача: АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, IBAN: НОМЕР_1 , місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100;

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29 травня 2026 року заяву передано у провадження головуючого судді Кирильчук І. А.

Перевіривши матеріали поданої заяви, встановлено, що заява не відповідає вимогам статті 183 ЦПК України з огляду на таке.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першій статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що розділ VI ЦПК України врегульовує розділ процесуальних питань, пов`язаних з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

За змістом положень частин другої, четвертої статті 183 ЦПК України письмову заява (клопотання, заперечення) суд повертає заявнику без розгляду, якщо її подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення (надання) іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (розділи VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України).

Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 591/1581/20.

Заява про заміну сторони виконавчого провадження є заявою, поданою на стадії виконання судового рішення.

У той же час, Акціонерне товариство «Сенс банк» в особі свого представника Юртаєва-Бунець Ірини Василівни, звернувшись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у порядку, передбаченому розділом VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України, не додала доказів надіслання (надання) копії такої заяви з додатками стягувачу - Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк», якого заявник і просить замінити у виконавчому провадженні.

Більше того, заявник не зазначив стягувача Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» у переліку учасників справи.

Стягувач не повинен бути позбавлений процесуального права на інформацію про подану заявником заяву до суду.

Оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні (десять днів з дня надходження заяви) та обов`язок повідомлення усіх учасників справи про розгляд такої заяви, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви про заміну сторони виконавчого провадження та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Таким чином, неотримання учасником справи копії заяви про заміну сторони виконавчого провадження порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасника справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина сьома статті 187 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 183, 442 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк», боржник - ОСОБА_1 , стягувач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна, про заміну сторони виконавчого провадження - повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити Акціонерному товариству «Сенс Банк», що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із відповідною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя І. А. Кирильчук