Постановление суда № 137199670, 29.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/12752/25

провадження № 2/208/1873/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області, в складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засіданні Золотоноші А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали заяви відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

До адреси суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, у якій просить суд закрити провадження по справі, оскільки зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважає, що відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України справа не підсудна Заводському районного суду міста Кам`янського.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.255 ЦПК України передбачені конкретні підстави для закриття провадження по справі . Так, відповідно до вимог вказаної норми, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Окрім цього, судом встановлено, що предметом спору між сторонами є заборгованість за спожиту електричну енергію, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, по квартирі АДРЕСА_2 .

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості за житлову послугу з постачання електричної енергії повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно ст.30 ч. 1 ЦК України, якою встановлені правила виключної підсудності, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Отже, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є підсудним Заводському районному суду міста Кам`янського Дніпропетровської області на підставі ст.30 ч.1 ЦПК України, оскільки до вказаного суду територіально належить квартира АДРЕСА_2 .

Вищевказаний позов за правилами виключної територіальної підсудності є підсудним Заводському районному суду міста Кам`янського Дніпропетровської області як суду за місцем знаходження нерухомого майна.

А відтак, вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки до вказаних правовідносин не підлягає застосуванню ст. 27 ЦПК України, як на то зазначає відповідача у своїй заяві. Таким чином, відповідач помилково посилається на ст.27 ч.1 ЦПК України, оскільки розгляд вищевказаного позову підлягає лише за правилами виключної підсудності, встановленої ст.30 ч.1 ЦПК України.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.30 ч. 1, 31 ч.1 п.1, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України,-

постановив:

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. М. Похваліта