Решение № 137086782, 02.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11080/25

Провадження № 2/202/1514/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу № 202/11080/25 за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 11 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 8505390625. Договір позики, разом із правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024 складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику у розмірі 7000,00 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки вказаної відповідачем, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п.2.6.2. та 2.6.3. цього Договору, його додатків. Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п.2.4. тип кредиту - кредит; п. 2.7. мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п.2.5. строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; дата надання кредиту: 11.06.2025 або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладання цього договору, 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; п. 2.7. комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Позичальник свої зобов`язання відповідно умов договору позики не виконав, в той час як Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень. Відповідач всупереч умовам договору позики свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого станом на день звернення до суду з даною позовною заявою, має заборгованість перед позивачем у розмірі 32 200,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 150,00 грн - заборгованість за процентами; 14 000,00 грн сума пені за порушення зобов`язань; 1 050,00 грн комісія за надання кредиту.

За цих підстав Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою на користь заборгованість за Договором позики № 8505390625 від 11.06.2025 в розмірі 32 200,00 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

15.12.2025 по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвоката Жупинський М.А. подав через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення у яких зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги позивача та вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Так, позивач зазначає, що 11 червня 2025 року між ТОВ «ІННОВА-НОВА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів в кредит № 8505390625, але жодних доказів про перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача та їх суму позовна заява не містить.

Довідка ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», видана ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» про перерахування грошових коштів у розмірі 7 000 грн, не є підтвердженням видачі позивачем кредиту ОСОБА_1 , так як в ній не вказано номеру платіжної картки чи банківського рахунку отримувача, та вона не містить обов`язкових реквізитів для фіскального чеку чи банківської платіжної інструкції.

Таким чином, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами факту надання кредитних коштів ТОВ «ІННОВА-НОВА» відповідачу в сумі 7000 грн, вимоги позивача є не доведеними.

Щодо незаконності нарахування комісії за надання кредиту 1050 грн відповідно до пункту 2.7 Договору кредиту.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем від 11 червня 2025 року № 8505390625 не містить зазначення переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , за які банком встановлена комісія в розмірі 15 %, пов`язана з наданням кредиту, тому ТОВ «ІННОВА-НОВА» не доведено наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.

Ураховуючи наведене положення пункту 2.7 кредитного договору від 11 червня 2025 року № 8505390625, щодо обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 15% є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо незаконності нарахування неустойки 14000,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що заперечeє проти доводів відповідача.

Факт видачі коштів підтверджується належним електронним первинним документом (довідкою процесингового центру). Часткове приховування (маскування) номера картки у документах є обов`язковим стандартом безпеки та не спростовує здійснення транзакції. Відповідач не надав доказів неотримання коштів та не оскаржував правочин у правоохоронних органах.

Нарахування комісії у розмірі 15% (1 050,00 грн) прямо передбачено п. 2.7 Договору, не є прихованим платежем та повністю відповідає ЗУ «Про споживче кредитування».

Твердження про нікчемність умов Договору є безпідставними, оскільки умови не суперечать імперативним нормам закону, а Договір не визнавався недійсним у судовому порядку, відтак є обов`язковим до виконання (ст. 629, 204 ЦК України).

Розрахунок заборгованості та пені здійснено у точній відповідності до погоджених сторонами умов Договору та вимог ст. 526, 610, 625 ЦК України.

На підставі викладеного позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить стягнути з відповідача 32 200,00 грн заборгованості, а також 2 422,40 грн судового збору.

Повідомлені судовими повістками, які доставлені до електронний кабінетів представників у підсистемі «Електронний суд», позивач та відповідач у судове засідання не з`явились, а їх представники надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, які регулюються Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що 11.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 8505390625.

Відповідно до п. 2.2. Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 7000,00 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п.2.6.2. та 2.6.3. цього Договору, його додатків.

Основні умови Договору щодо надання коштів у позику: п.2.4. Тип кредиту кредит; п. 2.7. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п.2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; Дати надання кредиту: 11.06.2025 або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору.

Також, під час укладення вищевказаного договору позики, відповідачем ОСОБА_1 11.06.2025 підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» кредитних коштів відповідачу, Додаток №1 до Договору № 8505390625 від 11.06.2025, яким є Таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику, в якому відображені: дата видачі позики/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума позики/сума платежу за розрахунковий період, сума позики за договором/погашення суми позики, проценти за користування позикою, реальна річна процентна ставка, загальна вартість позики.

Отже, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір Договору надання грошових коштів у позику № 8505390625 від 11.06.2025 укладений в електронній формі, в спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень.

З наданої інформації Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» випливає, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні, а виписка по вказаному рахунку за період з 11.06.2025 по 12.06.2025 підтверджує зарахування коштів у сумі 7000,00 грн.

Рішенням № 05-09/2025 Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» від 05.09.2025 року, змінено назву (найменування) Товариства з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова», у зв`язку з чим викладено повне найменування в наступній редакції: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», скорочене найменування - ТОВ «Іннова-Нова».

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач встановлені договором терміни повернення наданого йому кредиту не дотримується, заборгованість становить 32200,00 грн, з яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10150,00 грн. заборгованість за процентами, 14000,00 грн пеня, 1050,00 грн комісія.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 17150,00 грн, що включає в себе суму за тілом кредиту та заборгованість за відсотками.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 1050,00 грн.

Щодо неустойки, суд зазначає наступне.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а тому, позовна заява в цій частині в розмірі 14000,00 грн задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

З звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 16 від 11 листопада 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, пропорційної до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ІННОВА НОВА» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1290,19 гривень.

Керуючись ст.ст.2, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА», ЄДРПОУ 44127243, заборгованість за Договором позики № 8505390625 від 11.06.2025 у розмірі 17150,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10150,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА», ЄДРПОУ 44127243, сплачений судовий збір у розмірі 1290,19 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 02.06.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО