Решение № 136821844, 22.05.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/5031/25

Номер провадження 2/541/559/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 травня 2026 року м. Миргород

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Гуриної В.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на те, що 06 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №5091527 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За його умовами сума кредиту складає 6000 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 6000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Відповідач у встановлений термін свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав. 31 липня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» і ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №31/07/2025, за умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором. Станом на дату звернення заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не погашена і складає: 6000,00 грн тіло кредиту; 16 080,00 грн сума процентів за користування кредитом; 5580,00 грн нараховані проценти позивачем за 93 календарних дні; 3000,00 грн штрафні санкції. На підставі вищевикладеного позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 30 660,00 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 січня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення заперечень не висловив (а.с. 12).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі. Позовні вимоги визнав частково, просив суд перерахувати нараховані відсотки на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з тим надав копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 виданого 03 липня 2018 року, та копію витягу з послужного списку солдата ОСОБА_1 , що підтверджує проходження ним військової служби та право на відповідні пільги. (а.с. 179, 189-191).

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що 06 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №5091527 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов якого, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається у сумі 6000 гривень, строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів, стандартна процентна ставка 1% в день. Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 15.11.2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Знижена процентна ставка застосовується згідно з пунктом 1.5.2 Договору. Вказана інформація підтверджується також паспортом споживчого кредиту.

Товариство виконало свої зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 6000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість.

31 липня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу №31/07/2025, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1).

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №31/07/2025 від 31 липня 2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 2166, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №31/07/2025 від 31 липня 2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

01 серпня 2025 року позивач направив на електронну пошту відповідача, яку останній зазначив у кредитному договорі від 06 листопада 2024 року №5091527, повідомлення про відступлення прав вимоги та надав нові реквізити для платежів у погашення заборгованості за наведеним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №5091527 про надання споживчого кредиту від 06 листопада 2024 року за 93 календарних дні (01.08.2025 01.11.2025), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за вказаний період нарахувало відповідачеві заборгованість за відсотками у розмірі 5580,00 грн.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст. 509, 526, 530, 527, 610, 611, 1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст. 133, 141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, з врахуванням наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні ст. 530 ЦК України.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було встановлено, що зобов`язання відповідачем належним чином не виконувались, чим істотно були порушені умови кредитного договору.

Оскільки відповідачем не повернуті кредитні кошти, суд приходить до переконання, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість з тіла кредиту у розмірі 6000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення процентів за кредитним договором суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії витягу з послужного списку солдата ОСОБА_1 , його було призвано у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_3 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 41-дск від 25.02.2022 року. Звільнено відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу", з військової служби у запас, за підпунктом "б" (за станом здоров`я (за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 № 75-РС від 04.08.2025 року. 3 "12" серпня 2025 року ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_4 № 226 від. 12.08.2025 року (а.с. 190-191).

У відповідності до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній станом на день укладення кредитного договору), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Разом з тим, ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній станом на день укладення кредитного договору), передбачено, що дія зазначеного Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, які проходять військову службу на території України або виконують військовий обов`язок за межами України під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та захисту безпеки населення у зв`язку зі збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей. Також дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Водночас слід зазначити, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить норми, яка б встановлювала припинення чи втрату відповідних гарантій, пільг та соціального захисту у зв`язку зі звільненням особи з військової служби. Навпаки, системний аналіз наведених положень Закону свідчить, що законодавець пов`язує застосування гарантій не виключно зі статусом «діючого військовослужбовця», а з фактом проходження військової служби, участі у заходах із забезпечення оборони України та захисту безпеки населення, а також з наслідками такої служби.

У даному випадку відповідач має інвалідність ІІ групи, яка встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, що і стало підставою для його звільнення з військової служби. Таким чином, припинення військової служби відбулося не з підстав добровільного залишення служби чи втрати зв`язку із військовим обов`язком, а внаслідок об`єктивного стану здоров`я, набутого під час виконання військового обов`язку.

З урахуванням викладеного, положення ч. 2 ст. 3 Закону прямо передбачають поширення його дії також на осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, у тому числі після їх звільнення. Це підтверджує, що законодавець зберігає правовий зв`язок між проходженням військової служби та дією гарантій Закону навіть після припинення служби.

Отже, відсутність у Законі прямої вказівки на втрату передбачених ним пільг та гарантій у зв`язку зі звільненням з військової служби, а також спеціальне закріплення дії Закону щодо осіб з інвалідністю, отриманою внаслідок проходження служби, свідчать про те, що такі гарантії не припиняються автоматично із завершенням військової служби, якщо інше прямо не встановлено законом.

Таким чином, станом на день укладення спірного кредитного договору 06 листопада 2024 року відповідач проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме у період з 25.02.2022 року по 12.08.2025 року включно, та лише 12.08.2025 року був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Відтак, на відповідача поширюються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до 12.08.2025 року включно, у зв`язку з чим нараховані первісним кредитором проценти за період з 06.11.2024 року по 31.07.2025 року у розмірі 16 080,00 грн стягненню не підлягають. Також не підлягають стягненню проценти, нараховані фактором за період з 01.08.2025 року по 12.08.2025 року включно. Водночас проценти, нараховані після припинення проходження військової служби, а саме за період з 13.08.2025 року по 01.11.2025 року (81 день), підлягають стягненню у розмірі 4860,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 3000,00 грн суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок штрафних санкцій.

З огляду на зазначене, штрафні санкції не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №5091527 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.11.2024 у розмірі 10860,00 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 4860,00 грн нараховані проценти позивачем за 81 календарний день.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 22 грудня 2025 року № 8929 на суму 2422,40 грн (а.с. 13).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 858,01 грн (35,42%).

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024, заявку на виконання доручення до Договору від 24 листопада 2025 року №14067, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору від 22 грудня 2025 року №14067 та рахунок на оплату №14067-22/12-2025 від 22 грудня 2025 року, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Предмет позову стягнення заборгованості за кредитним договором, лежить у площині основної діяльності позивача та не потребує додаткового залучення третіх осіб для звернення до суду з подібними позовними заявами.

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 62, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2024 року №5091527 в розмірі 10860 (десять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок, з яких: 6000,00 грн тіло кредиту; 4860,00 грн нараховані проценти позивачем за 81 календарний день.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати у розмірі 4858 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) гривні 01 копійок, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 858,01 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський