Постановление суда № 136797073, 18.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

18 травня 2026 року № 320/7275/21

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві заяву представника відповідача про закриття провадження у справі №320/7275/21 за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 01.05.2021 року «Про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку», винесене заступником начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у перетинанні державного кордону України на виїзд з України;

- зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт «Київ» Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий на його ім`я 26.06.2018, органом видачі 8001 зі строком дії до 26.06.2028, вилучений на підставі Довідки №D241 від 01.05.2021 року «Про вилучення/тимчасове вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_3 ) дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_3 ) відкрито провадження в адміністративній справі №320/7275/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_3 ) залучено в якості третьої особи - адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) витребувано докази від третьої особи - адміністрації Державної прикордонної служби України та Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України подав до суду письмові пояснення.

Відповідач подав до суду письмові пояснення.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді Київського окружного адміністративного суду, дану справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Представник відповідача звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про закриття провадження у справі.

В обґрунтування заяви він зазначив, що оскільки рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку має одноразовий характер, не розповсюджується на подальші спроби перетину державного кордону Україну, приймається виключно в момент перетину державного кордону Україну, тому оскаржуване рішення не створює жодних правових наслідків для позивача, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, не сприяє ефективному відновленню порушеного права, а тому воно не може бути предметом спору.

Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Цією ж статтею встановлено, що суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктами 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що оскаржуваний припис є актом індивідуальної дії, який на час подання позову у даній справі був чинний та підлягав застосуванню відповідачем.

Також суд зазначає, що виключну можливість оскарження акту тільки під час його чинності визначено для нормативно-правових актів (ч.3 ст.264 КАС України), а не для актів індивідуальної дії.

Представник відповідача в заяві про закриття провадження зазначив, що він керується п.8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Тобто, наведена норма передбачає наявність підстав для закриття провадження у справі у випадку виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржених позивачем рішень, дій або бездіяльності. Доказів скасування (відкликання) спірного рішення відповідач не надав.

Суд зазначає, що представник відповідача в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі вказав про те, що відповідачем не порушено жодних прав і інтересів позивача. Така обставина не може бути визнана підставою для закриття провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. Доводи представника відповідача в цьому випадку є позицією відповідача по суті спору.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити. Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Лиска І.Г.