Решение № 136713439, 28.04.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/15351/25

Провадження №2/359/2611/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кривохижі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс груп» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 07.02.2025 року між ТОВ «Майбіз» та ОСОБА_1 був договір про надання кредиту №ДП0011098. За яким ТОВ «Майбіз» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 2000 гривень, а відповідач зобов`язався протягом погодженого строку повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. ТОВ «Майбіз» виконало своє зобов`язання за договором та надало відповідачу грошові кошти у встановленому розмірі. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виник борг у розмірі 4364 гривні 00 копійок. Згодом до ТОВ «Деал Фінанс груп» перейшло право вимоги за спірним кредитним договором. Тому ТОВ «Деал Фінанс груп» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 4364 гривні 00 копійок, витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме 2422,40 сплаченого судового збору та 4500 грн. на правової допомоги.

14 січня 2026 року ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано в АТ КБ «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна) наступні документи/інформацію: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 07.02.2025 року до 10.02.2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву у якій просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач у судовому засідання позовні вимоги визнав частково. Просив відмовити у стягненні відсотків, що виходять за строк погоджений сторонами договору.

Заслухавши думку відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 07 лютого 2025 року між ТОВ «Майбіз» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №ДП 0011098 від 07.02.2025. За яким ТОВ «Майбіз» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 2000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом 98 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,9% від суми Кредиту за кожен день користування кредитом.

Сторонами погоджено, що комісія за надання Кредиту становить 600 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором. Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У відповідності зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора електронного документа. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).

Суд встановив, що Договір про надання кредиту №ДП 0011098 від 07.02.2025 підписано ОСОБА_1 у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

На виконання умов договору кредитодавець свої зобов`язання відповідно умов кредитного договору виконав, перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові пошти в розмірі 2000,00 грн., що підтверджується випискою за договором №б/н за період 07.02.2025 10.02.2025 від 13.02.2026 року наданою АТ КБ «Приват Банк».

Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Суд оцінивши в сукупності надані позивачем докази, щодо укладення основного Договору № 563081063 про надання кредиту від 26.01.2021 (Електронна форма) та докази отримання коштів відповідачем, дійшов висновку, що вказані обставини підтверджені належними та достатніми доказами, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до наданого позивачем в матеріали справи розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 4 364 гривні 00 копійок, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 2000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 1764 гривні 00 копійок та 600 гривень 00 копійок заборгованості за комісією.

Судом встановлено, що при підписанні договору про надання кредиту сторони погодили строк кредитування, відсотки за його користуванням, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 2000 гривень 00 копійок, що підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою АТ КБ «ПриватБанк», а також факт погодження сторонами умов договору щодо сплати комісії за надання кредиту у розмірі 600 гривень 00 копійок.

За таких обставин суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості в частині основної суми боргу за тілом кредиту у розмірі 2000 гривень 00 копійок та комісії у розмірі 600 гривень 00 копійок.

Проте щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця враховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12), від 04.07.2018 (справа № 310/11534/13-ц), від 31.10.2018 (справа № 202/4494/16-ц).

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем кредитного договору від 07 лютого 2025 року дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а остання зобов`язувалась повернути наданий кредит в повному обсязі у визначений договором строк до 98 днів.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 98 днів.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом за період понад 98 днів, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача підлягають до стягнення відсотки за кредитним договором №ДП 0011098 від 07 лютого 2025 року в розмірі, що становить 626,92 грн..

Враховуючи вище вказане, суд вважає доведеною наявність у відповідача заборгованості за зазначеним договором щодо прострочених платежів по тілу кредиту, заборгованості за відсотками та комісією у загальному розмірі 3737 гривень 08 копійок.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

14 жовтня 2025 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Майбіз» укладено Договір факторингу № 14/10/25. У відповідності до якого ТОВ «Майбіз» передає ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «Майбіз» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №14/10/25 від 14 жовтня 2025 року до Договору факторингу, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги за спірним кредитним договором.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору позики між ТОВ «Майбіз» та відповідачем. Вказане підприємство, правонаступником якого у зобов`язанні є ТОВ «ФК «Деал Фінанс Груп», належним чином виконував свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» слід стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 3737,08 грн.

За змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвокат та визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» понесло витрати на професійну правничу допомогу. Вказана обставина підтверджується витягом з Акту №3-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року з якого слідує, що вартість наданих послуг становить 4500 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 4364,00 грн.

Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 3737,08 грн., що становить 85,63% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2074,40 грн. витрат на сплату судового збору та 3853,35 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265,280,285

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс груп», розташованого за адресою: м. Ірпінь, вул.Садова,31/33 офіс 40/3 код ЄДРПОУ 44280974 суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 3737,08 грн.,судовий збір в розмірі 2074,4 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3853,35 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя Чирка С.С.