Постановление суда № 13667009, 08.02.2011, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2010 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.

за участю секретаря Шкрабак В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Одеській області та прокуратури Приморського району м. Одеси, яка приєдналась до апеляційної скарги, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

встановила:

07 жовтня 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду у розмірі 1690 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював охоронцем у Головному управлінні Державного казначейства України в Одеській області (далі ГУ ДКУ в Одеській області).

04.08.08 року він дізнався про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, згідно наказу №09-с у вигляді оголошення догани. Зазначене позивача обурило і він 04.08.08 року написав заяву про звільнення за власним бажанням, після чого звільнили. Однак у день звільнення йому не повернули трудовому книжку та не розрахувались по заробітній платі у передбачений законодавством строк.

Представник прокурора Приморського району м. Одеси був залучений судом до участі у справі на стороні відповідача, але свою думку по справі не висловив у зв`язку із оголошеною перервою у справі та в судове засідання, коли оголошувалось судове рішення, не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Позивач та представник відповідача надали згоду слухати справу у відсутності представника прокурора.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що позивач дійсно у них працював на посаді охоронця та був звільнений за власним бажанням, що ніякого наказу про оголошення догани не існує. Також представник відповідача не заперечував проти наявності затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково та було стягнуто з ГУ ДКУ в Одеській області на його користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 2107 грн. 31 коп. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ДКУ в Одеській області та прокурор Приморського району м. Одеси, який приєднався до апеляційної скарги, ставлять питання про скасування зазначеного судового рішення із ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

______________

Головуючий у першій інстанції: Домусчі Л.В. Справа № 22ц- 1045/10

Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦП: 53

2.

Позивачем ОСОБА_2 рішення суду не оскаржується.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач працював на посаді сторожа адміністративно-господарського відділу ГУ ДКУ в Одеській області з 03.09.2007 року з посадовим окладом 445 грн. на місяць, згідно наказів №167 та №167-к від 03.09.2007 року, що визнано сторонами та підтверджується записом у трудовій книжці позивача та відповідною довідкою (а.с.14, 28).

Згідно наказу №146-к від 04.08.2008 року позивач був звільнений по ст.38 КЗпП України за власним бажанням, та згідно наданої суду довідки позивачу при звільнені був нарахований та здійснений остаточний розрахунок у сумі 12,82 грн., шляхом перерахування на зарплатну картку (а.с.27, 35).

Як встановлено судом і не заперечувалось сторонами, після звільнення позивачу в установлені ст. 47 КЗпП України строки трудову книжку не видали.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2008 року позивач звертався зі скаргою щодо невидачі трудової книжки при звільненні до прокурора Приморського району м. Одеси (а.с.12-13).

У зв'язку з цим прокуратурою проводилась відповідна перевірка та на адресу територіальної державної інспекції праці в Одеській області в.о. прокурора Приморського району м. Одеси 19.08.2008 року був направлений лист на предмет розгляду звернення позивача (а.с. 15).

Лише після вищезазначеної скарги позивача та проведення відповідної перевірки, а саме 26.09.09 року позивачу був надісланий лист в.о. начальника ГУ ДКУ в Одеській області за №15-20-11/5694, яким його запрошували отримати трудову книжку (а.с.5).

Суд також дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач отримав свою трудову книжку 01.10.2008р.(а.с.29).

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення трудових прав позивача з боку відповідача, яке полягало в невидачі позивачу в установлені законом строки трудової книжки. При цьому, відповідач не довів суду того, що невидача трудової книжки відбулась з вини позивача.

Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про наявність вини саме відповідача у несвоєчасній видачі позивачу трудової книжки.

З таким висновком суду погоджується колегія суду апеляційної інстанції, оскільки він повністю підтверджується наявними у справі доказами.

Так, із наданої суду довідки начальника юридичного відділу ГУДКУ в Одеській області причини неотримання трудової книжки позивачем в день звільнення, відповідачу невідомі.(а.с.65).

Як зазначив у суді апеляційної інстанції представник прокуратури Приморського району м. Одеси, яка приєдналась до апеляційної скарги відповідача, доказів того, що позивачу надавалась можливість своєчасно отримати трудову книжку, а він з тих чи інших причин відмовлявся, у апелянта немає.

Про наявність вини відповідача у невидачі трудової книжки в установлені законом строки також свідчить факт звернення позивача з відповідною скаргою до прокуратури, про що йшлося вище.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, в частині виплати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд обґрунтовано виходив із положень ч. 4 ст. 235 КЗпП України, згідно яких у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

3.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 81 ЦПК України у справах про стягнення заробітної плати, компенсації працівникам вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом.

У зв'язку з цим судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь апеляційного суду Одеської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" апелянт звільнений від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 81, 88, ч. 1 ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Одеській області та прокуратури Приморського району м. Одеси, яка приєдналась до апеляційної скарги, відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь апеляційного суду Одеської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. (сто двадцять гривень) за наступними реквізитами: код КБК 22050000, код ОКПО 23213460, Банк одержувач: ГУДКУ в Одеській області, МФО: 828011, розрахунковий рахунок: 31218259700007.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко