Решение № 136551723, 15.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/7776/26

Провадження № 2/947/2639/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Кондратенко Ю.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Стратулат Сергій Дмитрович, до Одеської міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Стратулата С.Д., звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила суд встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаного садового будинку у порядку спадкування за законом.

Позов вмотивовано тим, що вона, як дружина померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього, однак 21.08.2025 року отримала відповідь (постанову), у якій нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надала довідку органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем, та документів які б підтверджували факт її постійного проживання разом із чоловіком на момент відкриття спадщини.

Звернення з позовом також зумовлене ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.02.2026 у справі №521/21724/25, якою було встановлено наявність спору про право та роз`яснено право на позов.

Позивачка зазначає, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим з 10.10.1983 року, а у травні 2002 року ними було спільно придбано будинок АДРЕСА_1 , де вони постійно проживали разом до моменту смерті чоловіка. Проте, оскільки на момент смерті спадкодавця вони були зареєстровані за різними адресами (чоловік у с. Василівка, а позивачка не мала офіційної реєстрації через тогочасну неможливість реєстрації у садових будинках), вона позбавлена можливості оформити спадкові права на 1/2 частину вказаного майна у позасудовому порядку.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2026 року було прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Стратулат С.Д. позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Відповідач Одеська міська рада у судове засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень також не надано.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 1983 року, що підтверджується копією довідки про шлюб та актовим записом № 219.

18 травня 2002 року подружжям за договором купівлі-продажу № 3242, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Шевиріною А.О., було придбано садовий будинок АДРЕСА_1 (який знаходиться на території Садового товариства «Мирний»,). Згідно з наданим суду технічним паспортом від 17.05.2002 року, вказаний будинок має загальну площу 17,7 кв.м..

ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого входить 1/2 частина вказаного садового будинку, що належала померлому на праві спільної сумісної власності подружжя. Заповіт померлий не складав. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка є позивач, отже має місце спадкування за законом.

24.09.2025 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на частину будинку АДРЕСА_1 на підставі відповідного свідоцтва.

Спадкоємцем першої черги права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивачка, яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як його дружина, однак, враховуючи, що вона та померлий мали різні місця реєстрації місця проживання. Крім того, спадкоємцями першої черги права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є також його сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , однак вони з відповідними заявами до нотаріальної контори не зверталися.

Згідно з довідками СТ «Мирний» від 27.08.2025 року, засвідчено, що ОСОБА_1 постійно проживав з Позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , з травня 2002 року по теперішній час.

На підтвердження факту проживання та утримання майна Позивачем до матеріалів справи долучено звіт про проведення технічного огляду від 10.10.2025 року та довідку СТ «Мирний», який підтверджує придатність садового будинку для постійного проживання.

Згідно Акту від 10.09.2025 року про спільне проживання, підписаного сусідами, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підтвердили, що ОСОБА_1 починаючи з 2002 року проживала та вела господарство разом із своїм чоловіком та дітьми, у будинку АДРЕСА_1 , а після смерті ОСОБА_2 у березні 2018 року позивачка особисто займалась його похованням, що також підтверджується договором-замовленням від 10.03.2018 року.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (в даному випадку через неможливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку).

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 293 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Як роз`яснив пленуму Верховного Суду України в пунктах 3, 23 постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч.2 ст. 1221 ЦК. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положеннями ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За змістом ч. 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Частиною 2 статті 1223 ЦК України регламентовано, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно Позивачу для отримання права на спадкування за законом після смерті чоловіка.

Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті, а тому позивач вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи, а також наданими доказами, позивачем доведено право на спадкування після смерті ОСОБА_2 у першу чергу за законом, як дружини померлого, інші спадкоємці (сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, а також підтверджено належність померлому спадкового майна у виді 1/2 частини садового будинку АДРЕСА_1 .

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги ненадання відповідачем доказів на спростування позовних вимог або заперечень, позов підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, цей спір слід вважати таким, що виник з неправильних дій спадкодавця, яка вчасно і належним чином не надала нотаріусу документи, необхідні для оформлення спадщини, а тому судові витрати позивача у справі відшкодуванню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 17,7 кв.м., у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Я. В. Бескровний