Решение № 136495356, 06.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4856/26

Провадження 2/127/1358/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/4856/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 16.02.2026 року і мотивований тим, що 06.03.2025 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит» був укладений договір № 2144875 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 7 000 грн., зі сплатою відсотків 1 % в день, на строк 357 днів. Кредит наданий на платіжну картку № НОМЕР_1 , на умовах повернення.

Договір відповідач підписала через телекомунікаційну систему (тел. 093 6181601) одноразовим ідентифікатором К303, акцептувавши пропозицію ТОВ.

Кредитні кошти відповідачу були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору надавачем платіжних послуг ТОВ «Пейтек».

ТОВ «Селфі кредит» умови договору виконало в повному обсязі, відповідач умов договору не виконала, грошових коштів у строк, визначений договором, не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

30.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» був укладений договір факторингу № 01.02-39/25, згідно з яким первісний кредитор відступив права вимоги позивачеві в розмірі заборгованостей боржників, визначених в реєстрі боржників, в тому числі за договором № 2144875, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2144875 від 06.03.2025 року, станом на дату складання позову заборгованість ОСОБА_1 становить: заборгованість за тілом кредиту 6 999,99 грн., заборгованість по відсотках 13 440 грн., пеня 14 000 грн., загалом 34 439,99 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «СвеаФінанс» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2144875 від 06.03.2025 рокув загальній сумі 34 439, 99 грн. та судові витрати 2 662, 40 грн. судового збору.

25.02.2026 року судом відкрите спрощене провадження у справі.

Представник позивача Паладич А.О. в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, завчасно, за адресою реєстрації проживання, відзиву на позов, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутності не надавала. Про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 06.03.2025 року в електронній формі, згідно вимог ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит» був укладений договір № 2144875 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 7 000, 00 грн., зі сплатою відсотків 1 % в день, на строк 357 днів.

Кредит наданий на платіжну картку № НОМЕР_1 , на умовах повернення.

Договір відповідач підписала через телекомунікаційну систему (тел. 093 6181601) одноразовим ідентифікатором К303, акцептувавши пропозицію ТОВ.

Зокрема, сторонами договору погоджено графік повернення кредиту (із розрахунком виконання споживачем умов договору у строки, передбачені договором): 21 платіж, з 23.03.2025 по 26.02.2026 року 20-ть платежів по 1 190 грн., останній платіж 8 190 грн., за 357 днів, на суму кредиту 7 000 грн., відсотки за користування кредитом складають 24 990 грн., реальна річна процентна ставка 2810, 65%.

При виконанні умов договору у строк, передбачений договором, загальна вартість кредиту становить 31 990 грн.

Кредитні кошти відповідачу 7 000 грн. були перераховані в обсязі та у строк, визначені умовами договору надавачем платіжних послуг ТОВ «Пейтек».

ТОВ «Селфі кредит» умови договору виконало в повному обсязі, відповідач умов договору не виконала, грошових коштів у строк, визначений договором, не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

30.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» та ТОВ «СвеаФінанс» був укладений договір факторингу № 01.02-39/25, згідно з яким первісний кредитор відступив права вимоги позивачеві в розмірі заборгованостей боржників, визначених в реєстрі боржників, в тому числі за договором № 2144875, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2144875 від 06.03.2025 року, станом на дату складання позову заборгованість ОСОБА_1 становить: заборгованість за тілом кредиту 6 999,99 грн., заборгованість по відсотках 13 440 грн., пеня 14 000 грн., загалом 34 439, 99 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Кредитний договір від 06.03.2025 року, укладений між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 недійсним судом не визнавався.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 06.03.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2144875 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 7 000 грн.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2144875 від 06.03.2025 року, який не був оспорений відповідачем, станом на дату складання позову заборгованість ОСОБА_1 становить: заборгованість за тілом кредиту 6 999,99 грн., заборгованість по відсотках 13 440 грн., пеня 14 000 грн., загалом 34 439,99 грн.

Оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 20 439,99 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту 6 999,99 грн., заборгованості по відсотках 13 440 грн.

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 14 000 грн., оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Сплата судового збору (з застосуванням коеф. 0, 8) 2 662,40 грн. підтверджена платіжною інструкцією від 30.01.2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (59, 35 %) в розмірі 1 580,13 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 514, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» (інд.04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором № 2144875 від 06.03.2025 року в загальному розмірі 20 439 (двадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн. 99 коп. та судові витрати судовий збір в сумі 1 580 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят) грн. 13 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 06 травня 2026 року.

Суддя: