Решение № 136304727, 05.05.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9538/25

2/214/1309/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 травня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими, скасування заборони відчуження квартири,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов`язань за договором №131/041-I-131/065/08 від 27.05.2008 року іпотеки припиненими, скасування заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого послідовно були Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Акціонерне товариство « Альфа-Банк», Акціонерне товариство «Сенс Банк» та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №131/065/08. Факт правонаступництва підтверджується постановою Кабінету Міністрів України №1010 від 03 вересня 2024 року, якою затверджено Статут акціонерного товариства «Сенс Банк».

У відповідності до п.1 Основних положень вказаного Договору кредиту, кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті доларах США в сумі 71 000,00 доларів США, на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, а позичальник зобов`язується повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі, не більше 19,0 процентів річних в доларах США, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на кредитні послуги, що містяться у Додатку №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2 Основних положень Договору кредиту надання Кредитних послуг за цим Договором здійснюється протягом періоду з 27.05.2008 року по 26.05.2023 року включно. Надання кредитних послуг за цим Договором здійснюється шляхом укладення додаткових угод, що є невід`ємними частинами цього Договору.

У п.8 Основних положень Кредитного договору сторони узгодили, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за цим договором та додатковими угодами до нього щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за цим договором та додатковими угодами до нього, кредитор одночасно з укладенням цього договору укладає з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 : іпотечний договір №131/040-І-131/065/08 від 27.05.2008 та № 131/041-І-131/065/08 від 27.05.2008 р.

11 липня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №131/084/02/08 до Генерального договору про надання кредитних послуг №131/065/08 від 27.05.2008 року.

Згідно п.1 Додаткової угоди Банк надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, відповідно до основних положень Генерального договору у формі разового Кредиту в сумі 20000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 14,0 річних та комісій в розмірі та порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів за Генеральним договором, що містяться у додатку 1 до Генерального договору.

Відповідно до пунктів 2.3.4 Додаткової угоди кредит надається на поточні потреби, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника № НОМЕР_1 на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , на підставі письмової заяви позичальника. Кредит надається на строк з 11.07.2008 року по 26.05.2023 року включно. Повернення кредиту здійснюється згідно з графіком, що міститься в Додатку №1 до цієї Додаткової угоди та є невід`ємною частиною. Встановлено графік погашення кредиту в строк не пізніше 27 числа кожного місяця, рівними частинами в сумі 270,01 доларів США.

11 листопада 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №131/084/02/08 від 11.07.2008 р. до Генерального договору №131/065/08 від 27.05.2008 року.

Згідно п.1 Додаткової угоди Банк надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, відповідно до основних положень Генерального договору у формі разового Кредиту в сумі 20000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами процентів у розмірі 14,50 відсотків річних та комісій в розмірі та порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів за Генеральним договором, що містяться у додатку 1 до Генерального договору.

Внесені зміни у пункт 4 Додаткової угоди №131/084/02/08 від 11.07.2008 до Генерального договору № 131/065/08 від 27.05.2008 укладеного між сторонами, відповідно до якого погашення кредиту здійснюється позивальником щомісячно, починаючи з 11.08.2008 р., не пізніше 11 числа кожного місяця рівними частинами, в сумі 276,86 доларів США.

ПАТ «Укрсоцбанк», 13.09.2011 року на ім`я позивача було направлено лист вимогу про стягнення заборгованості, відповідно до якого кредитор повідомляє про порушення позичальником умов кредитного договору та повідомлення, що станом на 09.09.2011 р. заборгованість складає 85740,59 доларів США та 18429,19 гривень, в т.ч. за додатковою угодою №131/066/01/08 заборгованість складає 63671,55 доларів США та 16328,02 гривень; за додатковою угодою №131/084/02/08 заборгованість складає 22069,04 доларів США та 2101,17 гривень. Також була зазначена вимога погасити заборгованість в строк до 10 жовтня 2011 року, у випадку несплати заборгованості в добровільному порядку ПАТ «Укрсоцбанк» буде вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Банк скористався правом, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦКУ країни, та змінив строк виконання договору, про що повідомив боржника належним чином.

Отже банк в вересні 2011 році повідомив про необхідність погашення боргу і таким чином, в односторонньому порядку відповідно до закону, змінив кінцевий термін виконання зобов`язання.

У квітні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості. В обгрунтування позову вказавши, що 11.07.2018 року між Акціонернокомерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивачем було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 131/065/08 та додаткову угоду №131/084/02/08, відповідно до яких банк надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 20000,00 доларів США. В пункті 1.1. Кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом в періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом. У порушення умов Договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 16.03.2017 має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом -19410,77 доларів США: сума заборгованості за відсотками -17544,84 доларів США, тому банк просить стягнути з відповідача зазначені суми.

Всі вказані обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року у справі № 212/2223/17, яке набрало законної сили.

Вказаним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року у справі №212/2223/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Рішення не було оскаржено та набрало законної сили 16 травня 2018 року.

Як зазначено вище, у якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за кредитним договором та додатковими угодами до нього щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за цим договором та додатковими угодами до нього, кредитор одночасно з укладенням цього договору уклав з матір`ю позивача ОСОБА_1 іпотечний договір №131/041-І-131/065/08 від 27.05.2008 р. Предметом іпотеки за договором є квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 29 березня 1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 07.07.2015 року, виданим Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

В строк встановлений ст. 1270 ЦК України позивач прийняв спадщину після смерті матері, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 42572384 від 24 грудня 2015 року, виданим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є.М.

Про смерть іпотекодавця позивач відразу повідомив кредитора. Окрім того, під час розгляду справи №212/2223/17 у Жовтневому районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачем було надано відповідну копію свідоцтва про смерть, яка знаходиться у матеріалах справи.

Таким чином, кредитор дізнався про смерть іпотекодавця ОСОБА_1 ніяк не пізніше завершення розгляду справи №212/2223/17 у Жовтневому районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, тобто дня ухвалення судового рішення 06 квітня 2018 року.

У червні 2025 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, до складу якої входить і зазначена вище квартира АДРЕСА_1 .

Однак, у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з тієї підстави, що відповідно до договору іпотеки № 131/041-І-131/065/08 від 27.05.2008 р. на вказане нерухоме майно приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко Оксаною Олександрівною накладено заборону відчуження.

Вказані обставини унеможливили реалізацію позивачем права вільно розпоряджатися спадковим майном, порушують його законні права.

Кредитор не пред`явив вимогу до позивача, як спадкоємця, у строки, визначені у статті 1281 ЦК України, не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, хоча про смерть іпотекодавця ОСОБА_1 дізнався не пізніше квітня 2018 року, не пред`явив вимогу до спадкодавця і протягом одного року від настання строку вимоги, тобто відповідно до умов договору іпотеки після 26 травня 2023 року, оскільки строк виконання основного зобов`язання минув саме 26 травня 2023 року.

Враховуючи конструкцію та зміст статей 1281-1282 ЦК України, перехід зобов`язань померлого спадкодавця до його правонаступників відбувається за умови своєчасного (протягом строків, визначених у статті 1281 цього Кодексу) звернення кредитора спадкодавця до його спадкоємців з відповідними вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 з метою конкретизації висновків, викладених, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; постанові від 25квітня 2018 року у справі №925/3/7, постанові від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16, зазначила, що на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо ж правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети,підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи, що у наведених постановах Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду виклали висновки щодо застосування правил статті 1281 ЦК України, які підлягають застосуванню і до спірних правовідносин, вважаю, що наведені вище правові висновки касаційної інстанції є релевантними до спірних правовідносин.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Про смерть іпотекодавця ОСОБА_1 кредиторові стало відомо не пізніше квітня 2018 року, проте на момент мого звернення, як спадкоємця до суду з цим позовом, відповідно до правил статті 1281 ЦК України кредитор так і не вчинив дій щодо пред`явлення вимог до спадкоємця, а тому ОСОБА_1 , як спадкоємець іпотекодавця, вправі звернутися до суду з позовом про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими з метою усунення правової невизначеності у спірних правовідносинах. В даному випадку позивач вважає належним способом захисту права визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими та зняття заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2025 року цивільну справу залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.10.2025 року справу прийнято та призначено підготовче провадження.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.12.2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

24 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву в якому просить залишити позов без задоволення у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, посилаючись на те, що на даний час кредит ні іпотекодавцем, ні позивачем (який є позичальником та, крім того, наразі виступає в якості нового майнового поручителя в силу вимог ст. 23 Закону України"Про іпотеку") не погашений в повному обсязі, іпотека не є припиненою та є дійсною.

Умовами договору іпотеки не встановлено строків, у межах яких іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета.

Представник відповідача зазначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону.

Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавецьне відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Посилання на жодну з перелічених підстав позовна заява не містить.

Договором іпотеки не встановлено строк його дії. Дата, на яку посилається позивач, - це строк кредитування, а не строк дії іпотечного договору.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що іпотека має акцесорний (похідний) характер від основного зобов`язання та існує до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року у справі № 212/2223/17 дійсно було відмовлено Кредитору у задоволення позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №131/065/08 та додатковою угодою №131/084/02/08 від 11.07.2008, проте виключно з підстав пропуску Банком строку позовної давності.

Таким чином, судом під час розгляду цивільної справи № 212/2223/17 було встановлено обставини наявності у ОСОБА_1 перед АТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк") невиконаних зобов`язань за кредитним договором №131/065/08 та додатковою угодою №131/084/02/08 від 11.07.2008 в сумі, яка станом на 09.09.2011 складала 85740,59 доларів США та 18429,19 гривень, в т.ч.: за додатковою угодою №131/066/01/08 - 63671,55 доларів США та 16328,02 гривень; за додатковою угодою №131/084/02/08 - 22069,04 доларів США та 2101,17 гривень.

Жодних доказів того, що вказана заборгованість була позивачем, який є позичальником, погашена, ОСОБА_1 суду не надає.

Більш того, позивач навіть не заявляє взагалі про погашення або про намір погашення своєї заборгованості.

Маючи свої особисті невиконані зобов`язання перед банком, позивач прагне звільнити своє (успадковане) майно з-під обтяження, посилаючись на пропуск позовної давності та смерть майнового поручителя, який поручався за нього ж.

Така поведінка учасника цивільних правовідносин явно не може вважатись добросовісною.

Щодо посилань на пропуск позовної давності представник відповідача зазначає:

Позиція Верховного Суду явно свідчить, що пропуск позовної давності не є підставою для припинення зобов`язання та іпотеки.

Постанова Верховного суду від 27 липня 2021 року у справі № 545/747/20, провадження №61-18293св20 вказує: Загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється. Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017року у справі №6-1840цс16, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61- 33814св18), від 01 липня 2020 року у справі № 727/11061/18 (провадження № 61- 9980св19).

Так, у правовій позиції Великої Палати (справа № 520/17304/15-ц) вказано, що закінчення строку саме по собі не є підставою припинення, якщо основне зобов`язання ще не припинене.

Аналогічна позиція міститься у постанові від 25 червня 2024 року (справа №646/5878/20), в якій Верховний Суд наголосив, що іпотека припиняється внаслідок виконання основного зобов`язання, і довільне припинення/завершення строку договору само по собі не є достатнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (строк) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) Частина 1 ст.631 ЦК України визначає, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

З огляду на викладене, в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання. В Іпотечному договорі не визначено строк його дії, виходячи з викладених положень в Іпотечному договору визначено лише строк (термін) виконання основного зобов`язання (яке позивачем так і не було виконане).

Виходячи з вищевикладених вимог законодавства та фактичних обставин справи можна зробити наступні висновки: основне зобов`язання за Кредитним договором не припинено; іпотечним договором не встановлено строк дії Іпотечного договору; Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання.

Пропущення позовної давності не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку.

Щодо посилань на смерть майнового поручителя, зазначено наступне.

Статтею 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Разом з тим, померла ОСОБА_1 не була боржником в розумінні статті 1281 ЦК України, а банк не був щодо неї кредитором. Боржником у даних правовідносинах був і є виключно позивач ОСОБА_1 , а померла ОСОБА_1 була в цих правовідносинах лише Іпотекодавцем, відмінним від боржника (майновим поручителем).

Оскільки наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи врегульовані статтею 23 Закону України «Про іпотеку», то саме ця норма підлягає до застосування при розгляді даної справи.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України установлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотеко держателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

На даний час кредит позичальником не погашений в повному обсязі, іпотека не є припиненою та є дійсною.

Преклюзивні (присічні) строки це строки, закінчення яких призводить до припинення або втрати самого суб`єктивного права чи обов`язку, а не лише до погашення права на його захист (як при позовній давності). Іншими словами, це час, протягом якого існує право, і якщо в цей період воно не було реалізоване, то воно перестає існувати.

Преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України (пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців), не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майновий поручитель).

Пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.

Таким чином, преклюзивні строки, передбачені статтею 1281 ЦК України (пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців), не застосовуються у випадку смерті іпотекодавця, відмінного від боржника (майновий поручитель).

Положення статті 1281 ЦК України у разі смерті іпотекодавця (майнового поручителя), який не був боржником за основним зобов`язанням, незастосовні до правовідносин його спадкоємців із кредитором незалежно від настання строку вимоги за основним зобов`язанням на момент відкриття спадщини, бо такі спадкоємці не є боржниками у розумінні статті 1281 ЦК України.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця, який набуває статус іпотекодавця. Смерть майнового поручителя не впливає на порядок виконання основного зобов`язання, забезпеченою іпотекою. Тому у таких правовідносинах незастосовні приписи статті 1282 ЦК України.

Отже, положення статей 1281,1282 ЦК України (якщо до строків пред`явлення вимог, так і щодо порядку виконання зобов`язань спадкоємцями) не поширюються на правовідносини, пов`язані з переходом у спадщину майна, переданого в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язання третьої особи. Такі правовідносини регулюються нормами Закону України «Про іпотеку», які є спеціальними та підлягають застосуванню в цих правовідносинах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 338/1769/15-ц (провадження № 61-26128св18) та від 09 червня 2021 року у справі № 283/1988/16-ц (провадження № 61-1189св20).

Таким чином, на даний час не існує жодної обставини, яка б свідчила про припинення іпотеки та/або наявність підстав для визнання припиненим Іпотечного договору або зобов`язань.

До судового засідання не з`явився позивач, про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду, а також телефонограмою. Подав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Також надав письмові пояснення в яких зазначив, що позовні вимоги можуть бути задоволені враховуючи наступне: банк скористався правом, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, та змінив строк виконання договору, про що повідомив боржника належним чином. Отже,банк в вересні 2011році повідомив про необхідність погашення боргу і таким чином, в односторонньому порядку відповідно до закону змінив кінцевий термін виконання зобов`язання. У квітні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості. Всі вказані у позовній заяві обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року у справі №212/2223/17, яке набрало законної сили. Зазначеним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року у справі №212/2223/17 у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Рішення не було оскаржено та набрало законної сили 16 травня 2018 року. Вказана обставина підтверджується копією судового рішення, яку було додано позивачем до позовної заяви.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, у якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за кредитним договором та додатковими угодами до нього щодо повернення кредиту сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення комісій, вимог кредитора за цим договором та додатковими угодами до нього, кредитор одночасно з укладенням цього договору уклав з матір`ю позивача ОСОБА_1 іпотечний договір №131/041-І-131/065/08 від 27.05.2008 р. Предметом іпотеки за договором є квартира АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 29 березня 1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 07.07.2015 року, виданим Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області.

В строк встановлений ст. 1270 ЦК України позивач прийняв спадщину після смерті матері, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №42572384 від 24 грудня 2015 року, виданим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Є.М.

У червні 2025 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, до складу якої входить і зазначена вище квартира АДРЕСА_1 .

Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з тієї підстави, що відповідно до договору іпотеки № 131/041-І-131/065/08 від 27.05.2008 р. на вказане нерухоме майно приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко Оксаною Олександрівною накладено заборону відчуження.

При розгляді справи та при ухваленні рішення позивач просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду яка викладена у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), що оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань забезпечених іпотекою (пункт 39).

Позивач просить врахувати ту обставину, що відповідач відзиву на позовну заяву не надавав тобто, своєї позиції щодо заявлених позовних вимог фактично не сформував доказів на спростування викладених у позові обставин суду не надавав.

Представник відповідача до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву в якій просить суд розглянути справу без їх участі, позовні вимоги не визнають в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову.

На підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, в разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що житло за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва № НОМЕР_3 про право власності на житло.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років про що 07 липня 2015 року складено відповідний актовий запис №1119.

Згідно з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (№ витягу 42572384) 24.12.2015 року зареєстровано спадкову справу №58417147, спадкодавцем є ОСОБА_1 .

Як вбачається з рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 по справі №212/2223/17 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №131/065/08 та додатковою угодою №131/084/02/08 від 11.07.2008 відмовлено.

Відповідно до іпотечного договору №131/041-І-131/065/08 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону.

Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Договором іпотеки не встановлено строк його дії. Дата, на яку посилається позивач є строком кредитування, а не строк дії іпотечного договору.

Постанова Верховного суду від 27 липня 2021 року у справі № 545/747/20, провадження №61-18293св20 вказує: Загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється. Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017року у справі №6-1840цс16, а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16-ц (провадження № 61- 33814св18), від 01 липня 2020 року у справі № 727/11061/18 (провадження № 61- 9980св19).

Так, у правовій позиції Великої Палати (справа № 520/17304/15-ц) вказано, що закінчення строку саме по собі не є підставою припинення, якщо основне зобов`язання ще не припинене.

Аналогічна позиція міститься у постанові від 25 червня 2024 року (справа №646/5878/20), в якій Верховний Суд наголосив, що іпотека припиняється внаслідок виконання основного зобов`язання, і довільне припинення/завершення строку договору само по собі не є достатнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (строк) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) Частина 1 ст.631 ЦК України визначає, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

З огляду на викладене, в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання. В Іпотечному договорі не визначено строк його дії, виходячи з викладених положень в Іпотечному договору визначено лише строк (термін) виконання основного зобов`язання (яке позивачем так і не було виконане).

Виходячи з вищевикладених вимог законодавства та фактичних обставин справи можна зробити наступні висновки: основне зобов`язання за Кредитним договором не припинено; іпотечним договором не встановлено строк дії Іпотечного договору; Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання.

Статтею 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотеко держателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

На даний час кредит позичальником не погашений в повному обсязі, іпотека не є припиненою.

Оскільки в задоволенні позовних вимог щодо визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими відмовлено, а вимога про скасування заборони відчуження квартири є похідною, тож в її задоволенні слід відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 76, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, ст.ст.261, 509, 525, 526, 530, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання зобов`язань за договором №131/041-I-131/065/08 від 27.05.2008 року іпотеки припиненими, скасування заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 05.05.2026. Головуючий суддя Н.М. Фролова